Зворотній бік "Букви"
Всім привіт, друзі!
Мене звати Владислав Волков, я ексголова SMM-відділу видання #Букви. Саме я той SMM-ник, який зробив допис на сторінці видання #Букви, де повідомив, що більшість команди (чотири редакторки та два SMM-менеджери) прийняли рішення залишити новинний проєкт.
За останні пів року проєкт #Букви змінив трьох головних редакторів, а впродовж останніх місяців видання покинуло близько 10 людей (включно з тими, хто був із сайтом з перших днів).
В чому причина такого занепаду? У кожного своя історія. Але загалом це: токсична атмосфера в редакції, булінг та безпідставні звинувачення, зарплатня в конвертах, розмір якої змінюється на розсуд роботодавця, цензура та втручання в роботу редакції (висміюємо Зеленського, розхвалюємо сивочолого).
Сьогодні в #Буквах фактично залишаються працювати два постійних працівники - це подружня пара, що працює з дому в Черкасах та рідко бачить власників видання.
За останній день ми почули багато чого на свою адресу. Були і SMS з погрозами, і звинувачення в непрофесійності, і розмови про «винні гроші».
На жаль, більшість читачів #Букв та підписників Катерини Рошук у Facebook і гадки не мають, чим насправді заробляють на хліб власники видання та як влаштована робота в редакції.
То ж ми вирішили привідкрити завісу і написати 10 історій з життя редакції. Чим насправді займається патріотичне видання, що входить до «білого списку» ІМІ? Як влаштована редакція зсередини? Чим заробляють на життя його власники? Що ж, пристібайтесь, поїхали.
Мережа ботів та сторінок «антиЗе»
Читали розслідування #Букв про ботів Гройсмана чи «ботоферми ЗеКоманди»? Що ж, #Букви добре знаються на темі, адже в нас і самих є сітка ботів і фан-сторінок з «анти-Зе риторикою».
Боти використовувалися для накруток лайків політикам та дискусій в коментарях. Архів скріншотів виконаних завдань охоплює 5 років, але щоб розібратися в ньому та структурувати за категоріями знадобиться не менше часу. За ці роки замовлень було дуже багато: це були як ноунейм-персонажі на кшталт Миколи Щурікова з ОПЗ, так і великі проєкти — наприклад, дискредитація Володимира Зеленського. Якщо бачили меми про одяг Юлії Мендель чи дописи про «слугу урода» — є вірогідність, що це ми.
Інформатаки на В‘ячеслава Соболєва
В грудні 2019 року стався замах на вбивство депутата Київоблради В‘ячеслава Соболєва. Тоді від кулі снайпера загинув його трирічний син. За декілька днів В'ячеслав Соболєв публічно назвав імена вірогідних замовників. Зокрема, звернувся і до екснардепа Олександра Грановського: «Саша, я хочу услышать, что ты скажешь на детекторе лжи. Кто что знал, кто кого заказывал, как агентство #Буквы надо мной четыре года издевалась, кого из меня пытались сделать».
За наказом Катерини Рошук ми оперативно випустили заяву на сайті, де заперечили будь-яку причетність до інформаційної кампанії проти В’ячеслава Соболєва. Мовляв, насправді кампанією проти депутата Соболєва займався колишній працівник видання, а депутат просто переплутав факти через тяжкий емоційний стан.
Це напівправда. #Букви були причетні до переслідування депутата: щонайменше три колишніх працівника готові підтвердити, що на замовлення Терентьєва та Рошук їздили переслідувати Соболєва в аеропорту з запитаннями про те «навіщо він залишає країну» для створення психологічного пресингу під час організованого кримінального переслідування.
Оскільки медіакілерство — брудна справа, ці статті не виходили на сайті видання #Букви. Натомість Катерина Рошук за гроші розміщувала їх на шпальтах інших видань. Зокрема, новини досі доступні на сайті «Комсомольская правда». Втім, ця робота тривала не чотири роки, як зазначив Соболєв, а лише декілька місяців. #Букви перестали атакувати Соболєва, але не за власним бажанням, а лише після того, як замовник перестав звертатися за такою послугою змінивши підрядника.
Telegram-канал Фукса
Чим ще має займатися редакція українського онлайн-ЗМІ, як не вести телеграм-канал бізнесмена Павла Фукса, засновника житлового комплексу «Москва-Сіті». Пан Фукс є благодійником, меценатом та «нестандартною особистістю»: в його Telegram-каналі ви знайдете роздуми про Юваля Ноя Харарі, штучний інтелект, новини технологій та інше.
Втім, всі ці дописи замість пана Фукса писала редакція #Букв, а їх ніхто не читав, адже нашим SMM-никам ставили завдання накручувати перегляди та підписників. Дійшло до абсурду: на каналі з 20,000 підписників, що приносить #Буквам 5,000$ на місяць, реальних людей з 10.
Дубінський — не г#й
Пам‘ятаєте, як в період парламентської кампанії 2019 року Олександр Дубінський балотувався проти Ігоря Кононенка? Тоді у столиці з‘являлися написи на стінах та асфальті: «Дубінський — не г_й», нібито від імені кандидата в нардепи, що намагався переконати в чомусь аудиторію.
Це також виконували працівники видання як завдання Петра Терентьєва. Шукаєте зв’язок #Букв та Петра Олексійовича? Я особисто був присутній на зустрічах Терентьєва і Рошук з Кононенком та декілька разів отримував зарплати на всю команду зі спортклубу «5 елемент». Сам Терентьєв курував напрямок чорного PR в його передвиборчій кампанії. «Білий» напрямок курував Дмитро Касьянов.
До речі, хоча Терентьєв співпрацює з Касьяновим, він його ненавидить. #Букви тричі намагалися посунути Касьянова в різних проєктах: на виборах в Чернигові, в Київській області та в Харкові. Щоразу йому залишали лише маленький підряд, за що Касьянова він просто терпіти не може.
Робота з Іллею Ківою
Що об‘єднує проукраїнського патріота та поплічника Медведчука Іллю Ківу? Звісно, спільна робота.
Влітку 2016 року проходили довибори до Верховної Ради по 183 виборчому округу (Херсон). Одним із кандидатів був Ілля Ківа. У якийсь момент Терентьєв оголосив, що Ківа — новий клієнт #Букв і треба готуватися вести його передвиборку в соціальних мережах. Завести ботів із херсонською геолокацією, додати до них місцеві популярні акаунти та почати активно коментувати місцеві новини.
Рошук та Терентьєв поїхали до Херсона оцінити ситуацію на окрузі. Після повернення Терентьєв заявив, що у Ківи все погано: рейтинг хоч і є, але для перемоги не вистачить. При цьому наголошувалося, що на роботу на користь Ківи злили всю поліцію, рибінспекцію та ВБНОН. Нагадаю, що #Букви офіційно висловлювали негативне ставлення до Авакова та до поліції загалом, але під час виборів наявність аваківського Ківи та аваківської поліції не стали перепоною.
Через два місяці після початку кампанії Терентьєв заявив, що робота з Ківою припиняється, тому що у Ківи закінчилися гроші. Швидше за все, після соцопитувань стало зрозуміло, що продовжувати передвиборчі перегони безглуздо, а тому бюджет не продовжили, а отже, Ківа не зможе розплатитися з #Буквами.
Кужельний та самокат
Пам‘ятаєте фотографа Олександра Кужельного, якого двічі побили на акціях протесту? Серед активістського середовища #Букви асоціюються з його якісними фото, а сам він нещодавно заявляв, що працює «у найкращій команді». Втім Олександра Кужельного у редакції більше немає.
Його звільнили. Про причини ми розповідати не маємо права. Але після звільнення у нього стався конфлікт із Терентьєвим, для розв’язання якого останній погрожував залучити поліцію. Здавалося б, що такого міг би зробити Кужельний, щоб залучати МВС?
У грудні 2020 року Кужельний взяв участь у частині світового флешмобу зі встановлення обелісків із фільму Стенлі Кубрика «Космічна Одіссея. Він першим випадково знайшов обеліск встановлений компанією «Алло», а фото розмістив на сайті #Букв з їхнім логотипом. За правилами акції, Алло дарувала електросамокат тому, хто перший знайде обеліск і сфотографують. «Алло» подарувала Кужельному самокат.
Після звільнення Кужельного з редакції #Букв Терентьєв почав вимагати повернути самокат йому, бо фото було розміщено на його сайті з його логотипом, а тому є частиною його майна, і Кужельний ним володіти не може. Спочатку Кужельний відмовлявся, але після того, як Терентьєв зателефонував його мамі, залякав її, що приверне для розв'язання питання поліцію, Олександр вважав, що краще самокат віддати Терентьєву, щоб не напружувати батьків.
Також Кужельний здав і редакційний фотоапарат, яким користувався 3 роки, після чого Терентьєв вирахував із його зарплати 8000 гривень за амортизацію камери. Треба додати, що Терентьєв регулярно хвалиться оновленням свого особистого фотопарку. Зокрема, наявністю у нього Sony A9 вартістю $3000, а також Sony A7rIV вартістю $4000. Брати 8000 грн за амортизація старого Canon, яким користувалися три роки — це просто смішно.
«Запрошення» на акцію Михеїла Саакашвілі
Зі своєї Facebook-сторінки Петро Терентьєв любить повчати всіх моралі. Втім, його методи комунікації доволі сумнівні. В грудні 2017 року Петро Терентьєв на замовлення Ігоря Кононенка доручив колишньому співробітнику #Букв організувати розклейку запрошення з пропозицією відвідати Михеїла Саакашвілі… на лобове скло київських автомобілей. Той залучив з десяток людей та організував за ніч таку поклейку, аби дискредитувати «МіхоМайдан», а наступного дня — надіслав фотографії.
Тоді Терентьєв організував розміщення публікацій в київських місцевих спільнотах. Але забув розрахуватися з організаторами та залишився винен декілька сотень доларів.
«Великий Київ»
Чули про нове київське видання «Великий Київ»? Знаєте що поєднує його та #Букви? Фактично це одна редакція, але насправді просто сусідні «чати». Проєкт «Великий Київ» #Букви роблять під Володимира Прокоп‘єва, а фінансується він місцевим осередком «Європейської Солідарності».
Tinder-скандал та доноси правоохоронцям
За минулої влади Петро Терентьєв співпрацював з правоохоронними органами та був «осведомителем» щодо процесів у вітчизняному медіапросторі: хто з ким, проти кого, за чиї гроші та інше.
Чи є він інформатором і зараз? Скоріше за все, цей процес не залежить від зміни політичних керівників держави то ж припускаємо, що зв‘язки залишаються. Терентьєв полюбляє «записувати» людей під час розмов, робити скріншоти повідомлень в месенджерах, стравлювати між собою різні групи осіб.
Один з прикладів, про який достеменне відомо — Петро Терентьєв був інформатором працівників прокуратури під час розслідування так званого Tinder-скандалу. Саме Терентьєв складав списки блогерів, в яких потім проходили обшуки, передавав «хто є хто» в цій групі та навіть «здав» працівникам прокуратури свого колишнього працівника, якому повідомили про підозру в організації провокації. Що цікаво, Терентьєву навіть не було точно відомо, що саме він був замішаний в цьому кейсі. Він просто передав свої думки як стверджувальний факт, аби вислужитися перед Олександром Грановським та Анатолієм Матіосом, з яким Терентьєв перебуває в дружніх стосунках.
Расизм, сексизм та гомофобія
#Букви часто змінювали політичний вектор, як і їх власники. Якщо під час Революції Терентьєв висловлювався проти Майдану, то після перемоги став його палким прихильником. Якщо у 2016 році «топив» за Трампа, то після перемоги Байдена — став фанатом BLM та ЛГБТ. Останні роки ви могли побачити багато статей та дописів на #Буквах на тему гендерної рівності, ЛГБТ тощо. Українська консервативна аудиторія, яка зібралася навколо #Букв завдяки активній підтримці Петру Порошенку, БПП та «Європейської солідарності» давно звертає на це увагу та називає їх «ліваками», за аналогією з лівими тенденціями у гуманітарній політиці «Демократичної партії» США.
Однак справа не в змінні цінностей, а в новій фінансовій концепції і бажанні залучити гранти західних фондів та посольств. Образу ліберального правозахисного видання для непосвяченого споживача контенту також сприяє наявність у #Букв кейсів нападів на Олександра Кужельного з боку ультраправих.
І з цим чином можна було б погодитися, якби не знати Петра Терентьєва особисто, який дозволяє собі расистські висловлювання не лише у побутовому спілкуванні, а й у робочому чаті #Букв. Варто знайти більшого расиста та гомофоба аніж Терентьєва. Сумніваєтеся? Почитайте листування в чаті #Букв (скриншоти наприкінці маеріалу). Оскільки він видалив акаунт Telegram та мігрував в Slack — його акаунт підписаний як Deleted.
Що спонукало нас до цього тексту? Бажання сказати правду, зірвати лицемірні маски з власників та застерегти інших від роботи в цьому місці, а рекламодавців від співпраці.
За 5 років роботи в #Буквах (хтось менше, хтось більше) маємо більше ніж 10 коротких історій. Втім, всьому свій час — дійдемо і до інших.
На скриншоті — повідомлення Петра Терентьєва в редакційному чаті та приклад токсичної поведінки, в якій жила редакція роками.
Висновки робити вам.
Далі ще більше цікавих історій!
