Назар Сарабун: «Це зовсім інша війна. Нам доводиться наново вчитися.»

Інтерв'ю із заступником командира 2-роти 2-го батальйону ДУК "Правий сектор" Назаром Сарабуном (друг «Вій»).



Зараз багатьох цікавить, яка різниця між війною 14-го та 22-го?

- Це зовсім інша війна. Нам доводиться наново вчитися. Зараз зовсім інша тактика. Тут все включено в роботу: геополітика, вміння, навики та техніка, стратегії. Також задіяні інші ресурси: нам протистоїть набагато більша армія. Відповідно, ми маємо збирати набагато більшу кількість ефективних людей, які зможуть їм протистояти. Війна зовсім інша. Працює авіація, в хід іде також зовсім інша зброя. Тому доводиться кожен раз вчитися новому. І це нормально для воїнів.

Чим ти займався до повномасштабного вторгнення?

- Від 14-го я займався як громадською діяльністю, так і організацією "Правий сектор". Був керівником штабу і обласної організації політичної партії "Правий сектор", також займався власною справою, вихованням молоді. З русла боротьби старався не виходити. Ми боролися на багатьох фронтах. Будемо продовжувати боротьбу проти московського патріархату. Я вважаю, що його тут не має бути, бо саме московський патріархат найбільше сприяв цьому вторгненню. Цього зла ніхто не бачив, бо воно було дрімуче та невидиме.


Які потреби є у бійців Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор"?

- Потреби завжди є, бо в війні є сезонність, а це зміна одягу, зміна спорядження.
Нам досі потрібні якісні каски, якісні бронежилети, одяг, нормальна амуніція. Дуже важливе якісне взуття. Також надзвичайно важливо – це транспорт, пальне та якісне озброєння. Ці деталі вирішують усе.

Також хочу наголосити на тому, що люди, які власне своїми кривими руками пробують заробляти на війні гроші, працюють з єдиною мотивацією – збагатитися, мають перестати робити усякий непотріб, якій немає нічого спільного з військовим спорядженням, бо воно вбиває, а не допомагає. Таких людей потрібно карати за законами військового часу. Ми не раз бачили, як мародерів прив'язували до стовпів і лупили по сраці. Приблизно так має бути і з тими, хто займається неякісним спорядженням.

Чому підприємцям вигідно допомагати ДУК "Правий сектор"?

- Усе просто. Без пафосу та перебільшень, в нас є сформована ціла концепція нашої боротьби, яка була викладена і в програмі "Правого сектору" і в ідеологічних засадах. Самостійна Соборна Українська Держава – це для нас не просто чотири слова. Це є основа, і також основа економічна. І якщо підприємці не допомагають ідейним людям, якщо вони не вкладають в ідейне підгрунтя країни, то відповідно в нас буде відбуватись на тому підгрунті зсув, і ми будемо знову отримувати нові п'яті колони, аналоги секти а-ля "московський патріархат". Допомагати ДУК – це не так про вигідно, як про логічно. На жаль, не так багато людей допомагало впродовж восьми років війни на Донбасі, і ми розуміємо, що ресурси людей виснажуються. Ми перевірені часом і довели, що можемо воювати як без державного забезпечення, так і з державним забезпеченням, та потреби завжди дуже широкі. Також навіть на державотворчій арені, ми з підприємцями можемо мати певну взаємну підтримку.

Перша річ, яку ти зробиш після перемоги вдома?

- Зберу усіх побратимів і ми будемо довго згадувати все, що відбувалось.



Ти як людина, яка давно в цій структурі, як той, хто приймає активну участь у створенні та підтримці, у шляху ідеологічному, шляху незалежності та боротьби за Українську державу, скажи, наскільки довгим і тернистим був шлях, скільки сили і поту було вкладено в те, щоб ти був таким, як є зараз.

- Тут відповідь дуже проста. Я інколи потрапляю в мирну частину України, де немає прямих прильотів і я бачу купу накачаних здоровенних мужиків, у формі UFC, але там в очах порожньо і чомусь вони не на захисті своєї держави. То ось: нашу силу формує наша духовність і власне шлях становлення може пройти кожен, але його потрібно пропустити через себе, розуміти, що ти все робиш з Богом і знати нашу історію, бо весь той піт і кров починались ще з того часу, коли перша крапля крові впала в боротьбі за нашу державу. Коли ти це усвідомлюєш і перетягуєш на себе, то розумієш, що є учасником цієї багаторічної боротьби.