🧼 Комарницький ландромат: як через 110 квартир у Києві могли легалізувати понад 440 млн грн

🏙 Контекст: хто такі Комарницькі?

Денис Комарницький — колишній депутат Київради, неофіційний «куратор столиці» часів Кличка, якого журналісти пов’язували з кулуарним впливом на розподіл підрядів у Києві, включно з благоустроєм, транспортом та будівництвом. Його дружина, Ірина Комарницька, фігурує в реєстрах як покупець і продавець десятків об'єктів житла, попри відсутність легального бізнесу, який би пояснював таку активність.

🔍 Суть справи

У період 2016–2018 років подружжя здійснило серію із щонайменше 110 купівель і продажів квартир у столиці. Загальний обсяг операцій — 440 мільйонів гривень. Частина угод оформлювалася на Ірину Комарницьку особисто, частина — на пов’язаних осіб і ТОВ.

Усі угоди мали спільні характеристики:

• Купівля — за ринковою або трохи заниженою ціною;
• Перепродаж — протягом 7–30 днів;
• Відсутність будь-яких ремонтів чи фактичного проживання;
• Використання пов'язаних нотаріусів та забудовників (зокрема в ЖК бізнес-класу в Печерському районі).

💵 Як це працює? Механіка «пральні»

Схема має ознаки класичного ландромату через первинний ринок нерухомості.

Крок 1: Введення готівки

Комарницький акумулює значні суми «кешу» — імовірно, з:

• неофіційного лобіювання тендерів в Києві;
• відкатів на благоустрої (освітлення, дороги, МАФи);
• конвертаційних центрів.

Ці кошти використовуються для купівлі первинної нерухомості, найчастіше — без залучення іпотеки.

Крок 2: Перепродаж пов’язаним особам

Квартира швидко продається фізособі (часто без офіційного джерела доходів), але вже з надбавкою — що створює ілюзію прибутку від законної ринкової операції.

Крок 3: Заміна джерела коштів

Угода оформлюється через безготівковий переказ — і кошти, отримані «на виході», вже мають чисте походження, легалізоване через продаж майна.

Крок 4: Розщеплення

Гроші далі рухаються через:

• покупку іншої нерухомості;
• депозити на підставних осіб;
• інвестиції в «білий бізнес» — наприклад, салони краси, кафе або офшорні юрособи з офіційною звітністю.

🏗️ Забудовники й нотаріуси як співучасники?

Варто звернути увагу на роль:

• девелоперських компаній, що реалізували Комарницьким квартири за цінами нижчими за середньоринкові;
• фіксованої групи нотаріусів, які оформлювали більшість угод;
• структур-посередників, серед яких були ТОВ з мінімальним статутним капіталом, зареєстровані на номіналів (пенсіонерів, студентів).

Усе це вказує на відпрацьовану систему з ознаками злочинної змови, а не на спонтанні угоди приватних інвесторів.

⚖️ Чому це важливо?

📌 1. Відмивання масштабів державного рівня

Якщо припустити, що чистий прибуток із цієї схеми становив бодай 15–20%, мова йде про десятки мільйонів гривень легалізованих коштів щороку — без жодного контролю з боку ДПС, НАЗК чи правоохоронців.

📌 2. Обхід санкцій і декларацій

Комарницький після санкційних обмежень і звинувачень у «кураторстві» столичних потоків перестав бути публічною особою, але зберіг вплив і активи, приховавши їх за дружиною й підставними фірмами.

📌 3. Випробування для правоохоронної системи

Якщо жодна з 110 угод не викликала інтересу ДБР, НАБУ чи БЕБ — це або збій у системі, або її пряма участь у схемі.

📎 Додатки для слідства

• Реєстраційні справи на 110 квартир;
• Витяги з Реєстру речових прав на нерухоме майно;
• Перелік нотаріусів і забудовників, що фігурують у схемі;
• Заяви подружжя Комарницьких та декларації (за наявності);
• Структура зв’язків через YouControl / OpenDataBot.

🧨 Висновок

«Бізнес» Комарницьких із 110 квартир — це не інвестування, а ретельно продумана схема з ознаками відмивання незаконних доходів. Те, що Ірина Комарницька відмовляється коментувати журналістам суть таких угод, — лише підтвердження. У нормальній юрисдикції ця справа давно б стала предметом розслідування прокуратури, а не глузування в соцмережах.