Арсен Жумаділов досі очолює АОЗ, де прострочена дебіторка зросла втричі до 46 млрд

Справа проти ТОВ "Вирій Індастрі" та його бенефіціара Олексія Бабенка почалася як історія про завищення цін на дрони, а вивела на діру в оборонних закупівлях, поруч з якою самі дрони виглядають дрібним епізодом, пише Absolution Leaks.

Спершу фабула. У провадженні №42025000000000468 ідеться про те, що торік "Вирій Індастрі" уклало з Агенцією оборонних закупівель державні контракти на постачання БПЛА на загальну суму 6,95 мільярда гривень. За версією слідства, ціну дронів штучно завищували через безпідставне включення до собівартості роздутих витрат.

Держфінмоніторинг установив операції на суму понад 197 мільйонів гривень, які перевіряють на предмет легалізації коштів через півтори сотні ФОПів найрізноманітніших напрямків. Десятьох із них уже допитали як свідків, і показання вийшли красномовні: підприємницькою діяльністю вони фактично не займалися, а документи для реєстрації надали за грошову винагороду. Під час обшуків в офісі компанії вилучили 32 мільйони гривень готівки, не облікованої у первинній фінансовій звітності. У компанії пояснили, що це зарплатний фонд.

Окрема лінія стосується того, кому саме продавали продукцію. Частина товару йшла на адресу підконтрольних покупців, зокрема ТОВ "Вікторісофт", зареєстрованого в Дніпрі з тим самим КВЕДом, що й у "Вирію", та ТОВ "БП Тріум". А самі операції мають ознаки класичної безтоварки: партії стеку контролю польоту "VYRIY" по 1840 гривень за одиницю на суми до 2,3 мільйона, а також постачання безпілотників частками по половині одиниці. Половину дрона, як відомо, ані отримати, ані застосувати фізично неможливо, зате для формування штучного податкового кредиту цифра цілком годиться. Звідси й ознаки ухилення від сплати податків.

Але головне в цій історії навіть не "Вирій". Головне це модель, яку компанія експлуатувала, і діра, яку ця модель по собі залишила.

Через DOT-Chain Defence виробник міг отримувати до ста відсотків передоплати ще до фактичного постачання товару. "Вирій", задекларувавши наявність 120 тисяч безпілотних систем на оптоволоконному зв'язку, отримав повну оплату і не поставив продукцію у визначені контрактом строки. Тобто держава платила вперед, а зброя до фронту не доїжджала.

І ось тут з'являється цифра, яка перетворює окрему справу на діагноз. Прострочена дебіторська заборгованість Агенції оборонних закупівель, тобто гроші, уже сплачені за зброю, яку АОЗ після завершення контрактів так і не отримала, сягнула понад 45 мільярдів гривень станом на 1 січня 2026 року. Це підтвердило саме Міноборони в офіційній відповіді на початку липня. За підрахунками Центру протидії корупції, за 2025 рік цей показник зріс утричі, з 14,7 до 46 мільярдів.

Щоб відчути масштаб, варто порівняти. Сорок шість мільярдів прострочених контрактів це більше, ніж бюджет фонду "Повернись живим" за весь час повномасштабного вторгнення, який становить 42,6 мільярда. Або фактично річний бюджет Держспецзв'язку на дрони у 2025 році, а це 47 мільярдів. Причому в самому Держспецзв'язку на запит ЦПК ще в травні 2025 року відповіли, що простроченої дебіторської заборгованості в них немає взагалі.

Не менш промовистою є й історія того, як цю цифру ховали. За словами голови ЦПК Віталія Шабуніна, Жумаділов занижував заборгованість до 18 мільярдів, і Міноборони ще за керівництва Федорова підтвердило, що реальні обсяги інші. Журналістка Тетяна Ніколаєнко, членкиня ради громадського контролю Міноборони, зазначає, що очільник АОЗ до останнього відмовлявся надати коректну цифру прострочених контрактів за 2025 рік. Із літа 2025 року інформацію про дебіторську заборгованість агенції взагалі зробили секретною.

Логіка цієї секретності лежить на поверхні. Доки цифри під грифом, недоброчесні постачальники можуть і далі зривати строки поставок, не побоюючись штрафів.

А тепер про кадрову арифметику, яка в цій історії виглядає найдивніше.

Арсен Жумаділов очолив АОЗ у березні 2025 року, а тимчасово виконував обов'язки ще з 24 січня, після того як Міноборони вирішило не продовжувати контракт із директоркою агенції Мариною Безруковою. До того він керував Державним оператором тилу, тож певний час замикав на собі обидві структури. У квітні 2025-го він звільнив зі своєї заступницької посади ексголову НАБУ Артема Ситника, і ЦПК тоді попереджав, що такі кадрові зміни здатні зруйнувати систему внутрішнього взаємоконтролю в агенції.

Далі стежте за руками. Рустем Умєров, який поставив Жумаділова керувати АОЗ, уже давно не міністр оборони, а від 3 серпня очолює Службу зовнішньої розвідки. Михайло Федоров, який, за даними Ніколаєнко, планував звільнити Жумаділова за два тижні до власної відставки, пішов 15 липня. Прем'єром призначено Сергія Корецького, обов'язки міністра оборони виконує Євген Хмара. Змінилися всі.

Не змінився лише Жумаділов. Людина, за якої прострочена дебіторська заборгованість агенції зросла втричі, досі обіймає свою посаду. За інформацією Ніколаєнко, його дострокове звільнення вже узгоджене, але публічно не оголошене, а за тихий вихід до вересня, коли завершується контракт, обговорюють навіть виплату премії.

Автори матеріалу перелічують статті, за якими, на їхню думку, слід перевірити викладені факти: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, легалізація майна, здобутого злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, а окремо ще й службові злочини посадових осіб АОЗ і ДОТ, які приймали, узгоджували та санкціонували ці операції.

Висновок напрошується сам. Коли постачальник отримує стовідсоткову передоплату і не постачає товар у строк, це може бути зривом контракту. Коли таких контрактів набирається на сорок шість мільярдів, це вже провал системи закупівель. А коли керівництво агенції рік ховає ці цифри під грифом "секретно" і виходить із посади з обговоренням премії, це вже не помилка менеджменту. Це і є та сама система, у якій гроші за зброю зникають швидше, ніж зброя доїжджає на фронт.