Білоцерковець на сесії Київради звинуватив директорку ДІКТ Іцкович у дотичності до корупційних схем
14 травня на сесії Київради сталося те, чого виборцям мера Віталія Кличка варто запам'ятати. Депутат Діма Білоцерковець з трибуни назвав ланцюг, який досі ховався за загальними формулюваннями про "цифровізацію столиці". Назвав - і прямо на очах залу побачив реакцію, яка варта окремої уваги.
Білоцерковець заявив відкритим текстом: чинна директорка Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Вікторія Іцкович - людина Петра Оленича, фігуранта операції НАБУ "Чисте місто" і одного з топкорупціонерів столиці. Що Оленич і Денис Комарницький роками дерибанили міський бюджет через програму "Київ Цифровий" і планують це робити далі. Що ексдиректор ДІКТ Олег Половинко, який ще з 2014 року особисто вирішував, з ким і як ділити кожен тендер на цифровізацію, сьогодні мешкає в Нідерландах і, за словами депутата, тримає там общак Оленича та Комарницького.
Реакція Кличка надала цій промові додаткового виміру. Замість відповіді по суті мер кинувся захищати Іцкович. Зробив Білоцерковцю зауваження - читає, мовляв, з листочка. Допоміг директорці відійти від незручних питань. Поведінка, яку киянам варто розгледіти самостійно: коли депутат заявляє, що розпоряджається мільярдами міського бюджету, людина фігуранта справ НАБУ, чому мер захищає тих кого підозрюють в корупції, а не вимагає перевірки?
Чорна каса в Амстердамі - за версією депутата
Половинко - ключова фігура у цьому розкладі. Він очолював ДІКТ з 2014 року і за цей час у департаменті сформувався стабільний пул "своїх" компаній, які перепродавали "своєму" замовнику обладнання та софт за цінами, що часом удвічі-втричі перевищували ринкові. Білоцерковець з трибуни назвав його тримачем общака - тобто людиною, через яку, на думку депутата, гроші, виведені з київського бюджету, осідають на закордонних рахунках і чекають на власників.
Чим Половинко займається в Амстердамі - предмет публічних повідомлень. За свідченнями ІТ-фахівців, пише SPILNO, він просуває на ринку програмне забезпечення "Київ Цифровий" під брендом MISTO. Питання, чиєю власністю є цей продукт, розроблений за гроші київських платників податків, і як юридично оформлені права на нього - окремий сюжет, до якого варто повернутися.
Це не новина. Це фінал історії, яка тягнеться десятиліття - і документально зафіксована задовго до сьогоднішнього дня.
Як крали платформу: 2018 рік
Ще у 2018 році громадська організація "Укрмедіа" - команда, до якої належить автор цих рядків - запропонувала ДІКТ КМДА в особі тодішнього директора Юрія Назарова безкоштовно впровадити Платформу громадської участі "Спільно". Платформа була написана з нуля на власному фреймворку на Python, працювала, мала повний набір модулів електронної демократії - від петицій до громадського бюджету, від кабінету мешканця до медіа-модуля.
Назаров спочатку запросив команду презентувати рішення на Kyiv Smart City Forum. А за кілька днів участь скасували, а співробітники ДІКТ перестали виходити на зв'язок. Невдовзі виявилася обставина, яка все пояснила: 8 травня того ж року КП "ГІОЦ" уже оголосило тендер на створення міської платформи електронної взаємодії - з технічним завданням, у якому шість позицій із восьми збігалися з пропозицією компанії ТОВ "ЕФ ДІ АЙ КАМПАНІ". Тієї самої компанії, яка цей тендер і виграла. За майже 47 мільйонів гривень. Із обов'язком розробити продукт за 60 днів - те, над чим "Укрмедіа" працювала майже три роки.
Тендер містив пункт, який сам по собі вартий уваги: замовник - тобто місто - відмовлявся від виключних майнових прав на ПЗ. Тобто київська громада платила 47 мільйонів за продукт, права на який лишалися у виконавця. Виконавець потім міг продавати цей продукт іншим містам як свій. Що згодом і робив. Юристам залишається питання - наскільки типовою є практика, коли замовник у договорі прямо передбачає право виконавця на подальшу комерціалізацію розробленого за бюджетні кошти продукту.
Як крали бренд: 2015-2020
Паралельно з крадіжкою платформи відбувалася крадіжка самого бренду "Київ Смарт Сіті". 21 листопада 2015 року Київрада ухвалила концепцію "Київ Смарт Сіті 2020". Це був єдиний легальний документ, що регламентував програму. Більше не було нічого. Не було офісу керівника. Не було наказів про призначення. Не було регламенту. Не було жодної перевірки чи аудиту за п'ять років. Департамент внутрішнього фінансового аудиту КМДА у відповідь на запит "Укрмедіа" письмово підтвердив - перевірок не проводилося жодного разу.
Натомість 31 травня 2016 року була зареєстрована громадська організація "Смарт Сіті Хаб". Серед засновників - Володимир Фльонц, людина без жодної офіційної посади, але учасник скандалів в ІТ-сфері. Саме ця приватна ГО, а не місто, оформила на себе права на торгові марки "Kyiv Smart City", "Kyiv Smart Card" і "Smart City Card". Рекламу і просування цих марок оплачувало місто.
Якщо називати речі своїми іменами - інтелектуальна власність, профінансована громадою, опинилася у приватних руках. Скільки років мер Києва, який має формальну відповідальність за програму, не помічав цього факту - кожен виборець може порахувати самостійно.
Як вигадували атаки: 2020
У квітні 2020 року Назаров оприлюднив у "Українській правді" сенсаційну заяву - сервіси КМДА відбили чотири мільярди хакерських атак за двадцять хвилин. Полтора мільйона унікальних IP. "Подібних викликів в Україні ще не було". Звучало страшно. Виправдовувало майбутні закупівлі обладнання та софту "для захисту" від міфічного ворога.
Будь-який професіонал у галузі знав одне просте - ламати в сервісах ДІКТ було нічого. Вони ледь працювали, постійно падали, годилися хіба що для презентацій. Виникає закономірне питання: який сенс хакерам атакувати ресурс, що сам розвалюється від навантаження? І чому в публікації, що описує "найбільшу атаку в історії", немає жодної технічної деталі - тільки красиві цифри?
Минуло п'ять років. Назарова замінили на Іцкович. Половинко перебрався до Амстердама. А методологія залишилася та сама.
Як вигадують атаки: 2025
Червень 2025 року. CERT-UA фіксує факт віддаленого виконання коду на серверах системи АСКОД - ключової системи документообігу КМДА. Створено бекдори - постійні канали доступу до внутрішніх серверів міста. Імовірно, у ворога вже персональні дані військовослужбовців і документи КМДА. Замість аудиту і відсторонення відповідальних - чергове освоєння бюджету.
Лише на "кібербезпеку" в проєкті "Київ Цифровий" за останній період витрачено 174 мільйони гривень. ІТ-фахівці кваліфікують це як один із найбільших обнальних потенціалів країни. Чому? Бо в кіберзахисті завжди є залізна відмазка - ворог не спить, загрози еволюціонують, треба ще грошей. А реальність простіша - захист можна імітувати за менш ніж 1% бюджету, а решту - спустити через "цифрових обнальщиків".
Окремий сюжет - мережа зв'язку на обладнанні Motorola. У Києві є чотири мобільні оператори з відпрацьованою інфраструктурою. Але "Київ Цифровий" вирішив будувати "свою". Уже заплачено 37 мільйонів. Мережа не працює. Закупівлі дроблять "піпеточним" способом - по 10-16 мільйонів, щоб уникати контролю. Загальна сума - близько 70 мільйонів. Класичний дерибан із дублюванням витрат.
Один із тендерів - на безперебійні джерела живлення - на 77,3 мільйона. Закупівельна ціна за комплект у ProZorro - до 415 тисяч гривень. Роздрібна на ринку - до 202 тисяч. Різниця на одиниці - 213 тисяч. Загальне розходження на одному тендері - близько 30 мільйонів. Експертиза не потрібна - усі ціни публічні, розрахунок робиться в калькуляторі. Питання, як саме обґрунтовувалася закупівельна ціна, - предмет роботи правоохоронних органів.
Що тут робить Кличко
Читач має право поставити логічне питання - а до чого тут мер? Він не сидить на тендерах, не підписує акти приймання, не їздить в Амстердам. Можливо, схема працює без його відома, а сам він просто не встигає за всім?
Версія "мер не в курсі" має одну проблему. Коли депутат міськради виходить на трибуну і називає прізвища - Оленич, Комарницький, Половинко, Іцкович - і пояснює, як саме гроші виводяться, від мера логічно очікувати одну з двох реакцій. Або негайне розпорядження про службову перевірку. Або, як мінімум, нейтральне "перевіримо факти, що були озвучені". Натомість Кличко обрав третій варіант - захистив директорку. Перебив депутата. Зробив зауваження за "читання з листочка". Допоміг піти від відповіді.
Кожен виборець може зробити з цієї поведінки власні висновки. Стаття не претендує на роль слідства - але фіксує: коли в крісло, що розпоряджається мільярдами, депутат указує на людину фігуранта справи НАБУ, мер реагує на викривача, а не на викриття.
Згадайте Назарова
Назарова знімали з посади після обшуків НАБУ і двох "збитих" громадськістю тендерів по 65 мільйонів кожен. Здавалося б, людина з таким бекграундом мала зникнути з ландшафту цифровізації. Натомість у грудні 2020 року Назаров очолив Комітет громадської ради Smart City при Міністерстві цифрової трансформації України. Тоді цим відомством керував Михайло Федоров - якому "Укрмедіа" офіційно надсилала матеріали розслідування. Федоров банально проігнорував звернення.
Десять років однієї і тієї ж методики, повторюваної на тих самих людях. Тендери, в яких технічні завдання збігаються з пропозицією одного конкретного постачальника. Договори, у яких місто відмовляється від прав на власне ПЗ. Бренди, оформлені на приватні ГО. Платформи, дубльовані по три-чотири рази за десятки мільйонів. Кіберзагрози, оголошувані напередодні нових закупівель "для захисту". Перевірок - нуль. Аудитів - нуль. Звільнень - дві штуки за десять років, і обидві - після того, як громадськість зривала тендери своїми силами.
І все це - під керівництвом одного й того ж мера, який сьогодні в залі захищає директорку, що, за словами депутата, продовжує справу попередників.
Що далі
НАБУ підтвердило, що вживає заходів для затримання Комарницького. Той намагається залишити Україну. Оленич уже взятий під варту із заставою 15 мільйонів гривень. Половинко в Амстердамі. Іцкович залишається в кріслі - попри запитання депутата.
Білоцерковець зробив свою справу. Він назвав вголос те, про що публічно мовчали, бо "недостатньо доказів", "це політика", "потрібно зачекати". Кримінальні провадження відкриті. Фігуранти отримують підозри. Половинко спокійно мешкає в країні ЄС.
Залишається питання, яке адресоване не НАБУ, а киянам. Якщо депутат називає прізвища, частина з яких уже у матеріалах справ, а мер реагує захистом замість перевірки - як цю реакцію інтерпретувати? Кожен виборець, котрий голосував за Кличка, має на це питання своє право відповіді. І своє право поставити його меру ще раз - публічно, разом із Білоцерковцем.
