Через посольство України в Японії пройшло 75,5 млн доларів, а залишок на рахунку нульовий
Справа колишнього державного секретаря Міністерства закордонних справ Олександра Банькова, якому НАБУ інкримінує заволодіння 37 млн гривень пожертв на підтримку України, виявилася лише дверима до значно більшої кімнати.
Спершу про саму справу. За версією слідства, державний секретар переконував міжнародних донорів і підлеглих працівників закордонних дипустанов спрямовувати фінансову допомогу на банківський рахунок підконтрольної йому громадської організації. Згідно з висновками експертизи, отримані цією організацією гроші юридично мали статус цільових бюджетних коштів спеціального фонду МЗС. Тобто йшлося не про приватні донати абстрактній ГО, а про кошти держави.
Далі гроші рухалися за схемою, знайомою кожному, хто читав українські кримінальні провадження останніх років. Спочатку їх виводили на рахунки підконтрольних фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, потім ті перекидали суми на конвертаційні центри для переведення в готівку, а відмиті кошти учасники схеми спрямовували на власне збагачення. Щоб створити видимість законної діяльності громадської організації, виготовляли фіктивні листи та підписували грантові угоди з внесенням до них неправдивих відомостей.
Загальна сума легалізованих коштів, встановлена НАБУ, перевищує 37 млн гривень, що на момент вчинення злочину дорівнювало приблизно 1,28 млн доларів.
Коло підозрюваних у цій справі окреслює всю вертикаль схеми. Організатором названо колишнього державного секретаря МЗС, який обіймав посаду в 2020-2024 роках. Поруч із ним проходить колишній керівник апарату держсекретаря, який досі є чинним дипломатичним працівником. Третім іде радник колишнього міністра закордонних справ, він же керівник підконтрольної громадської організації. Замикає перелік бухгалтер цієї ГО. Дії кваліфіковано за частиною 4 статті 190, частиною 5 статті 191 та частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу, а під час викриття використовували матеріали Державної аудиторської служби.
А тепер про те, чому 37 мільйонів гривень у цій історії виглядають радше як епізод, ніж як підсумок.
Схему вибудували з перших днів повномасштабної війни, коли допомога Україні йшла суцільним потоком, а обліковували її в дипломатичних установах хто як умів. І лише короткий аналіз даних про гуманітарну допомогу посольству України в Японії дає підстави для дуже незручних питань.
У лютому 2022 року посольство отримало 8,7 млн доларів від президента корпорації Rakuten Мікітані. На які саме гуманітарні цілі пішли ці гроші, публічно невідомо. Були й випадки отримання готівки: на початку 2022 року за один день до посольства надійшло 30 млн єн, тобто близько 255,7 тис. доларів. Де ці кошти зараз, теж невідомо. І цілком імовірно, що існували інші суми, про які в посольстві вирішили просто не звітувати перед МЗС і Кабміном.
Сам посол Сергій Корсунський у публічних виступах спершу говорив про 40 млн доларів донатів, які пройшли через посольство, а згодом ця цифра в його ж коментарях зросла до 50 млн доларів. Якби такі гроші дійсно дійшли до України, про це неодмінно повідомили б у медіа. Натомість маємо тишу. Після відставки з посади Корсунський чомусь вирішив залишитися в Японії, хоча мав повернутися в Україну.
Але найцікавіше дає зведена таблиця рахунків українських дипломатичних установ за кордоном.
Станом на 20 лютого 2025 року по японському рахунку МЗС проведено 9 460 891 763 єни надходжень, тобто 75 530 251 долар. Витрати за той самий період становлять рівно стільки ж: 9 460 891 763 єни, або ті самі 75 530 251 долар. Залишок на рахунку нульовий.
Тобто через посольство пройшло не 40 і не 50 мільйонів доларів, про які говорив посол, а понад 75 мільйонів. І витрачено з них до копійки все.
Японія в цій таблиці не унікальна. По чеському рахунку проведено 1 756 972 061 крону надходжень, це понад 75 млн доларів, з яких витрачено 74,4 млн. Казахстанський рахунок показує 998 907 008 тенге надходжень і рівно таку саму суму витрат при нульовому залишку. Схожа картина повторюється з країни в країну: суми надходжень і витрат збігаються з точністю до одиниці, а на виході нуль.
Сам по собі нульовий залишок ще не є доказом злочину, бо гроші могли бути витрачені за призначенням. Питання в іншому: жодного публічного звіту про те, куди саме пішли ці десятки мільйонів доларів, українське суспільство досі не бачило.
Окрема тема це криптовалюта. Офіційний біткоїн-гаманець Резервного криптовалютного фонду України на біржі KUNA має адресу 357a3So9CbsNfBBgFYACGvxxS6tMaDoa1P, і з початку року на ньому лежать 10 BTC. За поточним курсом це мільйони доларів, які просто стоять на місці. Виникає просте питання: невже в Україні немає потреби у використанні цих коштів, і хто саме розпоряджався криптовалютою, яка вже пішла з таких гаманців?
Підсумок напрошується неприємний. Якщо людина, яка розпоряджалася десятками мільйонів доларів, ніде як слід не облікованих, потрапила під підозру за 37 млн гривень, то це радше стеля доказової бази, ніж стеля апетиту. І поки МЗС не покаже публічний звіт по кожному рахунку кожної дипустанови, будь-які подальші заклики донатити на Україну наштовхуватимуться на це саме питання.
