Чи бути териториальній обороні в Україні?

Верховна Рада у першому читанні прийняла Законопроєкт "Про основи національного супротиву" №5557 президента Володимира Зеленського (нагадаємо, це на восьмий рік війни). Цим законопроєктом передбачено сформувати в Україні національний спротив і сприяти максимально широкому залученню українців до дій, спрямованих на забезпечення суверенітету та територіальної цілісності держави.

Але диявол криється у деталях.

Навіть поверховий аналіз цього законопроєкту показує, що ефективну територіальну оборону побудувати за цим законопроєктом буде важко, якщо не сказати, що неможливо.

По-перше, саме місцеві ради (обласні, районні, селищні, сільскі та міські) забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів належне фінансування заходів національного спротиву місцевого значення та заходів підготовки громадян України до національного спротиву. Але, саме у Східній та Південній Україні, там де національний супротив найбільш потрібний, місцеві ради сформовані переважно з представників ОПЗЖ, Партії Шарія, Опозиційного блоку, Нашого Краю, інших уламків Партії Регіонів, які співпрацюють з ворогом і не визнають російської агресії. 

Крім того, у 2020 році видатки місцевих бюджетів впали на 15,6% (порівняно з 2019 роком), тобто на заходи національного спротиву місцевого значення у місцевих бюджетах грошей просто не має. 

Тобто сподіватися на "підготовку громадян до національного спротиву" та "належне фінансування" в найбільш небезпечних областях і районах не приходиться, саботаж буде на всіх рівнях місцевого самоврядування.

По-друге, керівником зони/району територіальної оборони передбачається зробити голову обласної та районної державної адміністрації відповідно. Серйозно? Не військового, а голову держадміністрації? І це при тому, що тероборона підпорядковується ЗСУ. 

Почерк Офісу Президента, а саме Єрмака, Татарова та Смирнова, кожного з яких підозрюють і відкрито обвинувачують у ЗМІ у співпраці з російською агентурою видно здалеку. Ну, і бізнес ОПУ по призначенню необхідних людей на посади голів держадміністрацій не є таємницею за семи печатками.

І на останок, законопроєкт не дозволяє зберігати вдома військову зброю та набої до неї, натомість передбачено, що члени добровольчих формувань територіальних громад мають право застосовувати під час виконання завдань територіальної оборони особисту мисливську зброю та набої до неї. Але, не враховано, що більшість мисливських набоїв є експансивними і їх використання заборонено під час військових дій кількома Гаазькими конвенціями. Потенційно добровольці територіальних громад, якщо будуть керуватися цією нормою можуть бути звинувачені у військових злочинах у міжнародних судах, і ворог цим скористується. 

Безумовно, що Закон про територіальну оборону необхідний, але якщо його приймати у цьому вигляді, то про жодну нормальну територіальну оборону мови бути не може.