Давид Арахамія тисне на комітет Ради, щоб зберегти внески за угодами у приватні фонди
Законопроєкт №15563, який мав би покласти край звичці перетворювати угоди про визнання винуватості на благодійний аукціон, застряг у профільному комітеті Верховної Ради, і застряг не випадково: за наявною інформацією, керівництво комітету тисне голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, пише Станіслав Броневицький.
Броневицький уже писав про цей документ раніше, і нагадати його суть варто, бо саме в ній ховається відповідь на питання, кому він заважає. Одна з ключових ідей законопроєкту проста до непристойності: заборонити передбачати в угодах про визнання винуватості платежі, внески або передачу майна на користь третіх осіб, як фізичних, так і юридичних.
Що це означає на практиці? Сьогодні фігурантам таких угод нерідко визначають багатомільйонні "благодійні внески" на користь окремих фондів. Людина визнає вину, а гроші, які мали б компенсувати шкоду державі, пливуть у конкретну приватну структуру, обрану невідомо ким і невідомо за якими критеріями. Законопроєкт пропонує інший маршрут: кошти мають іти до державного бюджету або на користь цивільного позивача в межах задоволеного цивільного позову. Тобто туди, куди їх можна побачити, порахувати і перевірити.
Друга ідея документа стосується публічності. Законопроєкт спрямований на те, щоб судові рішення, якими затверджуються такі угоди, стали відкритішими. Уявіть: суспільство отримує можливість дізнатися, хто, за що і скільки заплатив, щоб піти від покарання. Не дивно, що комусь така перспектива не до вподоби.
Хронологія тут промовиста сама собою. Законопроєкт зареєстрували 27 серпня 2026 року, а вже 28 серпня його офіційно направили на розгляд Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. На цьому рух і закінчився. Станом на зараз статус документа на сайті парламенту так і залишається незмінним: "надано для ознайомлення" членам комітету. За звичайною законодавчою процедурою саме профільний комітет має опрацювати законопроєкт, перш ніж той потрапить до сесійної зали. Отже, поки комітет "ознайомлюється", зал його просто не побачить.
За інформацією Броневицького, навколо проєкту №15563 у комітеті вже тривалий час тривають "гойдалки". Причина в тиску, який чинить на керівництво комітету Давид Арахамія. Мета, як стверджує автор, полягає в тому, щоб законопроєкт не отримав необхідної підтримки і не пройшов комітет.
Хто ж виграє від того, що гроші за угодами й надалі течуть у приватні фонди? Броневицький називає очевидних бенефіціарів збереження цього механізму: Кривоноса і Клименка. Ну і, звісно, керівництво самих фондів, для яких угоди про визнання винуватості давно стали стабільним джерелом надходжень.
Автор пояснює, де саме коріння цієї взаємної прихильності. На його думку, давня дружба виникла ще під час розслідування справи поліграфкомбінату "Україна". Надалі вона лише зміцніла на тлі справи Одеського аеропорту, де Арахамія, за словами Броневицького, активно лобіював інтереси Кауфмана в контексті укладення з ним та іншими фігурантами справи угоди, за якою аеропорт залишався в їхніх руках. Цікаво, що саме угода, а не вирок, стала тим інструментом, який дозволив фігурантам зберегти головний актив.
Тепер стає зрозуміло, чому законопроєкт про прозорість угод лежить у комітеті без руху. Але Броневицький ставить і гостріше питання: чи треба ще пояснювати, чому станом на сьогодні в Арахамії немає підозри від НАБУ і САП? Особливо на тлі того, що є підконтрольний виконувач обов'язків Генпрокурора Ковальський, який починає розслідування щодо народних депутатів, а не "опозиційний" Кравченко.
Виходить доволі гармонійна конструкція. Одна сторона отримує збережений механізм, за яким мільйони від фігурантів справ розподіляються поза бюджетом. Інша сторона отримує спокій від підозр. А законопроєкт, який міг би цю гармонію зруйнувати, тим часом "надано для ознайомлення". Скільки ще знадобиться часу, щоб члени комітету нарешті з ним ознайомилися?
