День народження Трампа, цирк Путіна, Усик в Овальному кабінеті й тихий візит Сі до Кім Чен Ина

Поки ми вдивляємося в сцену, намагаючись зрозуміти, хто перед нами - лідер чи клоун, за лаштунками змінюються кордони й торгові маршрути. День народження Трампа, цирк Путіна, Усик в Овальному кабінеті й тихий візит Сі до Кім Чен Ина - усе це про одне.

Нам сьогодні дуже важко взагалі щось вирішувати й бачити в нашому політичному житті. Бо ми постійно перебуваємо в просторі нібито між театром воєнних дій і політичним шоу. І нам інколи дуже важко відрізнити, кого ми бачимо на сцені: чи це політичний лідер, який маскується під клоуна, чи це клоун, який дуже гарно грає президента.

Допомогти нам у цьому мали б соціологи й політичні оглядачі. Але всі вони німі. Вони не можуть нічого розповісти, постійно кажуть одне й те саме - що вони в шоці, що вони так само, як і ми, не можуть розрізнити, що відбувається на політичній сцені, що ховається за цим епатажем, за маргінальними риторичними заявами, за пафосом, за всією цією комедією.

Та відповіді не треба шукати на сцені. Треба зазирнути за лаштунки й побачити, що відбувається насправді. А насправді там руйнується політичний світ. Там змінюються кордони. Там змінюються маршрути, якими щонайменше останніми десятиліттями ходила торгівля, вирішувалися питання. Те, як працювала вся наша політична система, ця людина фактично руйнує. І ми всі не можемо зрозуміти, хто він. Руйнівник? Арлекін? Хто?

Відповідь проста. Це дуже прагматичний політик. І все це шоу він влаштовує лише заради одного - досягнути результату, якого ми не можемо передбачити. Тож що тут додати? З днем народження вас, Дональде Фредовичу.

Путін шукав у Трампа допомоги, щоб зупинити Зеленського

А тепер до новин. Перша знову ж таки про день народження президента США. Привітали Трампа і Зеленський, і Путін. Та якщо Зеленський просто привітав і домовився про наступну зустріч, то Путін влаштував чергове циркове шоу. Усі електричні прилади, які лиш були в доступі у кремля, тепер розповідають, що протягом години Трамп і Путін домовлялися, як надалі тиснути на Зеленського і Європу, щоб припинити війну.

Тільки вдумайтеся: Путін шукав у Трампа допомоги, щоб зупинити Зеленського, зупинити війну. Це справді анекдот. Але він дуже подобається росіянам, які все ще чомусь упевнені, що війну розпочала Україна.

Усик в Овальному кабінеті - і Банкова в шоці

Друга новина з того ж поля, ще більш шокуюча - але шокуюча для України. Це фото Овального кабінету, де Трамп зустрівся з Усиком. Як то кажуть, Банкова в шоці. Ніхто не розуміє, що відбувається. Неанонсований візит нашого видатного боксера до Сполучених Штатів, який ніхто ніяк не може прокоментувати.

Усі бачать одне. Трамп обрав наступного президента України. Трамп обрав свого улюбленця. Трамп запросив свого улюбленця до Штатів. Усі чекають якоїсь політичної гри, що розпочнеться вже за зовсім іншими правилами. І ніхто знову ж таки не розуміє, що відбувається насправді.

А насправді варто згадати, хто такий Трамп і як він постійно грається з нашими політичними лідерами, з нашим політичним бомондом. І згадати треба не стільки наші реакції на його поведінку, скільки те, чим закінчилася виборча гонка в Угорщині. Пам'ятаєте, кого там обрав Трамп? Правильно, Орбана. І що сталося з Орбаном? Правильно, він програв.

Тож поставмо собі питання. Якщо Трамп зараз, розуміючи політичні амбіції наших лідерів, запрошує до себе в кабінет людину, яка досі жодних президентських амбіцій не заявляла, - що він робить? Він створює потужну силу. Але чи переможе ця сила? Чи справді він на неї ставить? Вирішувати вже вам.

Тихий візит Сі до Кім Чен Ина, який проґавили всі

І остання, дійсно важлива міжнародна новина - візит пана Сі до КНДР. Подію цю заслужено забула більшість ЗМІ, але для України вона вкрай важлива. Бо від успіху цих переговорів багато що для нас зміниться.

А зміниться тому, що сьогодні КНДР залишається єдиним потужним - хоч як дивно це прозвучить - союзником росії. У Путіна справді не лишилося нікого, окрім КНДР. Китай постійно дистанціюється від війни, постійно робить усе, щоб показати, що він не бере в ній участі, що ані його військові спеціалісти, ані військова техніка жодного разу не доїхали до України. Але лишається Північна Корея.

Ту саму Північну Корею чомусь постійно називали хабом китайської військової техніки, через який нібито постачалося озброєння до росії. Насправді немає жодного факту, який би це підтверджував. КНДР жодного разу не поставила китайських зразків техніки. Зате потужно підтримала росіян тим, що було накопичено безпосередньо в самій КНДР. Ми знаємо, що це були ракети. Ми знаємо, що це були гармати. І все та сама жива сила, якої росії зараз теж дуже бракує. Понад 11 000 військових КНДР брали участь у курській операції. І ця співпраця дуже й дуже вплинула на позицію самої КНДР у тому східному куточку, де вона розташована.

$20 мільярдів - і всі вони підуть на зброю

Порахуймо. Найпотужніший торговельний потік, що існував між КНДР і Китаєм, був у межах 3 мільярдів доларів. А за два роки з росією КНДР наторгувала на 14 мільярдів. Чотирнадцять. Це майже втричі-вчетверо більше, ніж обсяг торгівлі з Китаєм. Це дуже підсилило позиції Кіма, і він зараз просто в захваті від цієї співпраці.

Додайте сюди те, що вони серйозно розвинули свої хакерські угруповання, які фактично стали частиною, що наповнює бюджет країни. Це майже 6 мільярдів доларів. Тобто на сьогодні КНДР завдяки співпраці з росією та послугам своїх хакерів отримала близько 20 мільярдів доларів. І на що вона їх витратить? На зброю.

Тому те, навіщо Сі їхав до КНДР, не варто плутати з програмою денуклеаризації, про яку він говорив ще у 2019 році. Насправді він їхав за новими контрактами. Їхав за тим, щоб ці накопичені КНДР гроші пішли на нові проєкти, які нібито підвищать боєздатність цієї країни. Бо за словами самого Кіма, він зараз намагається побудувати ще потужнішу ядерну програму. Зараз у Кореї нібито налічується близько 150 ракет, а до 2040 року планується зробити ще 350. Це буде вже доволі великий ядерний арсенал, поряд з яким незатишно почуватиметься навіть Китай - такий собі північний, а ще точніше східний сусід.

Сі грає свою гру - і не виконав головного завдання Трампа

Отож ми розуміємо: Китай не лише знайшов нового торговельного партнера саме по воєнці (бо російське класне обладнання фактично не продається - його самим бракує), а й поставив якусь конкретну умову подальшої співпраці, якої ми не почули.

Бо єдине, про що Трамп і Сі домовилися в травні, - це те, що Сі повинен якось зупинити програму КНДР. І цього ми не побачили. Тобто Сі зараз грає свою гру. З одного боку він пригальмовує контакти КНДР з росією чи переводить їх у нове річище, а з іншого - не виконав головного завдання, яке поставив перед ним Трамп. До чого це призведе - питання.

А поки що будемо спостерігати за всіма цими подіями й намагатися зрозуміти, як саме це вплине на наші українські справи, на нашу українську політику. Слава Україні!