Депутатські call-центри: як хмельницький «криптодепутат» Олександр Кізляр побудував шахрайську мережу під політичною парасолькою
Політична династія Кізлярів із Хмельницького, відома завдяки лавам ВО «Батьківщина», останнім часом опинилася в епіцентрі серйозних скандалів. Поки батько складав депутатські повноваження на тлі мільйонних скандалів із деклараціями від НАЗК, його син — чинний «криптодепутат» — володіє космічними статками в біткоїнах, регулярно подорожує за кордон і водночас вибудував розгалужену мережу шахрайських кол-центрів по всій Україні.
Династія Кізлярів: від ринку 90-х до мільйонних криптопортфелів
У Хмельницькому добре знають двох Олександрів Олександровичів Кізлярів — батька і сина, які обиралися від партії «Батьківщина».
Старший Кізляр тривалий час засідав у міській раді. У червні 2026 року міськрада достроково припинила його повноваження за його ж заявою. Цьому передувала перевірка НАЗК, яка виявила у його декларації недостовірні відомості на понад 38,8 млн грн. Намагання скасувати висновок антикорупційного відомства у Хмельницькому окружному адмінсуді успіхом не увінчалися. Сам старший у минулому любив розповідати у пресі про свій бізнес із 1990-х років (ринок, ресторан «Мрія», будівництво).
Молодший Кізляр є публічним «криптодепутатом» районної ради. Його фінансовим статкам можуть позаздрити топпосадовці державного масштабу: станом на середину 2026 року він володіє найбільшим біткоїн-портфелем серед українських посадовців — 100 BTC (що еквівалентно приблизно 278,8 млн грн) плюс ще 1000 ETH.
Звідки мільйони? Анатомія шахрайської мережі
Офіційні доходи молодого політика навряд чи пояснюють його криптовалютні багатства. Як з'ясувалося, депутат не цурається замовляти позитивні публікації в провідних медіа, вільно перетинає кордон під час повномасштабної війни та паралельно контролює прибутковий, хоч і глибоко кримінальний бізнес — сітку шахрайських call-центрів.
За даними розслідувачів, бізнес-партнерами Кізляра-молодшого є:
Анатолій Сергійович Божик та Юрій Володимирович Корнійчук.
Директорські функції у структурі виконує Ігор Сергійович Акименко.
Ще один співвласник-директор фігурує під псевдонімом «Дрюс».
Операційну діяльність забезпечує надійний тил: бухгалтеркою сітки працює Тетяна Юріївна Россоха, HR-напрямок веде Христина, а за господарську частину відповідає «завгосп» Олександр.
Політична «парасолька» та київський офіс
Безкарність подібних мереж неможлива без силовиків. За інформацією джерел, дах над шахрайськими офісами Кізляра тримає Євгеній Миколайович Василенко (який, імовірно, раніше працював у Державному бюро розслідувань). Маючи міцні зв'язки у правоохоронній системі, він «закриває» проблеми не лише структур Кізляра, а й кількох інших аналогічних «дзвіночок».
Головний офіс цієї «корпорації» розташований у столиці за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Зоологічна, 4-А. Окрім класичних кол-центрів, які виманюють гроші у довірливих громадян, угруповання активно розвиває ще й другий напрямок — махінації з криптовалютою.
Поки правоохоронні органи та НАЗК поступово розплутують клубок декларацій старшого Кізляра та статків молодшого, масштаби тіньового бізнесу хмельницьких депутатів вражають своєю зухвалістю: поєднувати мандати, мільйонні криптоактиви та мережу шахрайських офісів у центрі Києва під час війни — новий рівень української реальності.
