Підозра НАБУ — не завада: компанія Германа Фісталя зберегла монополію на «швидкі» і підняла ціни до $96 тисяч
Попри увагу антикорупційних органів та вручення підозр, позиції окремих постачальників на державних тендерах залишаються непохитними. Компанія, пов'язана з фігурантом розслідувань НАБУ Германом Фісталем, не лише зберегла фактичну монополію на постачання автомобілів швидкої допомоги для державного підприємства «Медзакупівлі України», а й суттєво переглянула цінову політику в бік значного здорожчання.
Від $74 тисяч до $96 тисяч: хронологія різкого стрибка цін
Ще нещодавно реанімобілі на базі шасі Ford Transit, які постачалися для української системи охорони здоров'я, обходилися державі у $74 тисячі за одиницю. Проте ситуація кардинально змінилася після низки гучних подій:
У бізнесу виникли проблеми з правоохоронцями: зокрема, Герман Фісталь отримав підозру від НАБУ у межах розслідування корупційних схем і розпилів на тендерах Національного інституту раку.
Попри це, компанія продовжила вигравати державні контракти через «Медзакупівлі України».
На тлі триваючих кримінальних проваджень вартість реанімобілів стрімко злетіла і тепер сягає $96 тисяч за машину.
Експерти зазначають, що навіть з урахуванням глобальних логістичних викликів чи коливань ринку (зокрема, зовнішньополітичних факторів навколо постачання комплектуючих), таке різке зростання ціни на техніку, яка повністю складається з імпортних вузлів та запчастин, виглядає більш ніж дискусійним. Особливо на тлі того факту, що постачальник зберігає монопольне положення на ринку критично важливих медичних автівок під час війни.
Особливий статус постачальника під час війни
Збереження контрактів та допуск до мільйонних державних закупівель компаній, чиї бенефіціари перебувають під слідством антикорупційних органів, вкотре оголює системні проблеми контролю за цільовим використанням бюджетних коштів. У той час як державні лікарні та фронтові медики гостро потребують кожної «швидкої», монополізація ринку постачальників із сумнівною репутацією дозволяє їм диктувати власні умови та суттєво завищувати кінцеву вартість критичного обладнання.
