Директор БЕБ Олександр Цивінський зібрав у керівництві Бюро тих, хто провалював конкурси
Бюро економічної безпеки, яке суспільству представляють як взірець кадрового "перезавантаження", очолюють люди, до яких накопичилося чимало запитань без відповідей: провалені тестування, непройдені співбесіди на доброчесність, дивні суми в деклараціях і кар'єрні маршрути, в яких контролер і підконтрольний раптом міняються місцями, пише Олег Шрам. Шість прізвищ, шість історій, і всі вони сходяться в одній точці: у кабінеті директора Бюро.
Почати варто саме з нього. Олександр Цивінський, схоже, любить конкурси майже так само сильно, як державні посади. За свою кар'єру він пройшов відбір до НАБУ, брав участь у внутрішніх конкурсах Бюро, дійшов до фіналу конкурсу на голову НАЗК, змагався за посаду директора НАБУ і зрештою виграв конкурс на директора БЕБ. Наполегливість, безперечно, річ хороша. Особливо тоді, коли участь у конкурсах уже тягне на окремий розділ резюме.
Але питання до Цивінського виходять далеко за межі конкурсних досягнень. Його старший син Северин із 2022 року живе у Великій Британії за програмою Homes for Ukraine. Щойно Цивінський почав працювати в БЕБ, відомості про сина з його декларації зникли. Саме по собі це ще не свідчить про порушення. Проте директор органу, який сам перевіряє чужі статки, мав би пояснити, які саме обставини змінилися і що стало підставою більше не зазначати сина членом сім'ї для цілей декларування.
Окрема історія - професійна діяльність дружини директора, Мар'яни Цивінської. Вона психологиня, судова експертка і поліграфологиня. Під час конкурсної співбесіди Цивінського прямо запитували про можливий конфлікт інтересів через її роботу у справах, пов'язаних із НАБУ. Він відповідав, що його підрозділ дружину не залучав і що з БЕБ вона не співпрацює. Водночас Мар'яна Цивінська очолює компанію "TS Polygraph Investigation", яка надає послуги тестування на поліграфі, зокрема державним структурам. Тож питання цілком конкретне: як саме в БЕБ забезпечили запобігання конфлікту інтересів у цій сфері? Бо перемога в конкурсі дає підставу обійняти посаду, але аж ніяк не дає підстави вважати всі питання до посадовця вичерпаними.
А тепер про те, як переможець формує свою команду. Павло Буздиган конкурс на директора БЕБ не пройшов, зате заступником директора став. За його плечима податкова міліція, участь у конкурсі до антикорупційної прокуратури та робота в НАБУ, де Буздиган очолював підрозділ детективів. У 2025 році він вирішив позмагатися за крісло директора БЕБ. На тестуванні загальних навичок Буздиган отримав 104 бали, і комісія внесла його до переліку кандидатів, які припинили участь у конкурсі. Переможцем став його колега з НАБУ Олександр Цивінський. А вже в серпні 2025 року Буздиган опинився серед керівників БЕБ, на посаді заступника директора. Серед напрямів його роботи - детективний блок Бюро.
Звісно, директор і заступник директора - різні посади, і результат одного конкурсу сам по собі не закриває людині шлях до іншої. Але якщо суспільству так наполегливо розповідають про принципове значення конкурсного відбору для якості керівництва, логічно спитати: за якими критеріями оцінювали Буздигана під час призначення заступником і чим підтвердили його відповідність цій посаді? Поки що картина виходить цікава. Конкурс визначив, хто стане директором, а один із кандидатів, який вибув після тестування, невдовзі став заступником переможця. Отже, питання не лише в тому, хто виграв конкурс, а й у тому, як переможець потім формує керівництво органу.
Ще один заступник, Юрій Бєлоусов, приніс у БЕБ історію з автомобілями. Hyundai Grand Santa Fe у його декларації оцінено в 49 тисяч гривень. BMW MINI дружини - так само в 49 тисяч гривень. У 2023 році, коли Бєлоусов претендував на посаду директора НАБУ, конкурсна комісія запитувала його, скільки ці автомобілі коштують насправді. Цікавилася комісія і квартирою тещі в Києві, де Бєлоусов мешкав із дружиною: за які кошти її придбали і на яких умовах родина нею користувалася.
Директором НАБУ Бєлоусов тоді не став. Як, до речі, й інший учасник того самого конкурсу, Олександр Цивінський. Минуло два роки, і Цивінський очолив БЕБ, а Бєлоусов став його заступником. Тепер він входить до кадрової комісії Бюро, а раніше очолював ще й дисциплінарну комісію. Тобто людина, якій колись ставили незручні запитання, тепер сама оцінює інших працівників і кандидатів. Сам факт запитань на співбесіді порушень, звісно, не доводить. Але для довіри до того, хто тепер оцінює інших, важливі саме відповіді: чим пояснювалися такі суми і як ці пояснення перевірили? Бо пересадка з крісла кандидата в крісло члена комісії сама по собі на попередні питання не відповідає, особливо в органі, який видають за зразок кадрового оновлення.
Ще яскравіше виглядає кар'єра Тараса Щербая. У 2021 році він не пройшов співбесіду на доброчесність у конкурсі на керівництво САП. У 2026 році Щербай уже сам відбирає працівників БЕБ. На тій співбесіді йому, зокрема, довелося пояснювати походження грошових подарунків від батьків, і він посилався на їхні заощадження та кошти від продажу автомобілів. За результатами співбесіди далі в конкурсі Щербай не пройшов.
Сьогодні він входить до кадрової комісії БЕБ. А коли виконував обов'язки директора, ще й затверджував правила тестування кандидатів. У березні 2026 року за підписом Щербая оголосили конкурс на посади старших детективів внутрішнього контролю, тобто тих, хто має перевіряти кандидатів і працівників Бюро, зокрема з поліграфом. Виходить, людина, яка свого часу не пройшла співбесіду на доброчесність, тепер вибудовує систему перевірки доброчесності інших. Як під час призначення і включення до кадрової комісії оцінили обставини, що стали предметом тієї співбесіди? Чи перевіряли їх повторно, і до яких висновків дійшли?
Є в цій історії й іронічний епілог. У квітні 2026 року Щербай разом із Цивінським обговорював побудову антикорупційного комплаєнсу БЕБ із Драго Косом, тим самим членом конкурсної комісії САП, який свого часу голосував проти кандидатури Щербая. Що відтоді змінилося в оцінці тих обставин, лишається загадкою. А стандарти доброчесності мали б бути зрозумілими й послідовними незалежно від того, хто сьогодні проходить співбесіду, а хто її проводить.
Дмитро Мошаров потрапив до керівництва Бюро зовсім іншим шляхом, зате з рекордною швидкістю. Ще у 2025 році він займався рекламним і медійним бізнесом, обіймав посаду Managing Director у Media Direction OMD, засідав у журі Effie Awards і читав лекції про брендинг та штучний інтелект. За плечима Мошарова близько 17 років у приватному секторі: маркетинг, комунікації, великі дані й цифрові технології. У грудні 2025 року він очолив департамент цифрового розвитку БЕБ, а в березні 2026 року став заступником директора Бюро з цифровізації та інновацій. Від керівника департаменту до заступника директора всього органу минуло приблизно три місяці.
Досвід приватного сектору може бути корисним для державної служби, і швидке просування саме по собі проблемою не є. Але хотілося б побачити конкретні результати, які стали підставою для такого стрибка. Що саме за ці три місяці впровадили? Які процеси змінилися, і який ефект отримало Бюро? Тим більше що Мошаров тепер теж входить до кадрової комісії БЕБ і бере участь у відборі інших працівників. Отже, постають одразу два питання: за якими критеріями оцінювали його самого і на підставі яких компетенцій він оцінює інших. Поки що найочевидніший результат цієї цифровізації - швидкість кар'єрного просування самого цифровізатора. Лишається сподіватися, що так само швидко стануть помітними й результати роботи.
Найзаплутаніший маршрут у Віктора Подорожного: спочатку працювати в БЕБ, потім брати участь в аудиті БЕБ, а потім повернутися до БЕБ і вже керувати його ресурсами. У 2023 році Подорожний працював у фінансовому департаменті Бюро. Згодом він перейшов до Рахункової палати, де очолив департамент, який контролював правоохоронну та антикорупційну сферу. Рахункова палата офіційно повідомляла про його участь у зустрічах із територіальним підрозділом БЕБ під час аудиту. У 2026 році Подорожний повернувся до Бюро заступником директора, і серед напрямів його роботи - фінанси, матеріально-технічне забезпечення та ресурси. Крім того, він увійшов до кадрової комісії БЕБ і очолив комісію з перетворення державного підприємства "Експлуатаційно-майновий комплекс".
Тут виникають цілком предметні питання. Який період діяльності БЕБ охоплював аудит? Чи перевіряли рішення та операції, до яких Подорожний міг бути причетний на попередній роботі в Бюро? І як забезпечили незалежність оцінювання? Окреме питання - декларація. За 2024 рік Подорожний зазначив понад 824 тисячі гривень зарплати в Рахунковій палаті та 485 тисяч гривень доходу від підприємницької діяльності. Сама наявність цих сум у річній декларації ще не означає, що підприємництвом він займався одночасно з державною службою. Тому важливі дати, характер діяльності та період, за який отримано дохід, і все це потребує пояснення, перш ніж робити висновки.
Але головне питання тут інституційне. Як у такому кадровому маршруті забезпечили незалежність контролю і не допустили ситуації, коли людина перевіряє результати власної попередньої роботи? Досвід роботи з обох боків перевірки справді може бути корисним, але лише за умови, що межа між ними лишається чіткою.
Складіть ці шість історій докупи, і "перезавантаження" БЕБ виглядає зовсім не так, як на презентаціях. Директор, який програв кілька конкурсів, перш ніж виграти один. Заступник, який вибув із конкурсу після тестування. Заступник, якому досі не поставили крапку в питаннях про автомобілі по 49 тисяч. Член кадрової комісії, який не пройшов співбесіду на доброчесність. Цифровізатор із тримісячним стажем до заступницького крісла. І фінансист, який встиг побувати аудитором власного відомства. Саме ці люди сьогодні вирішують, хто гідний працювати в Бюро.
