Експосадовець «Нафтогазу» і його тіньові схеми: як збитки та токсичні відходи стали державною політикою
Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора повідомили про підозру колишньому директору з енергоефективності та управління майном НАК «Нафтогаз України» Віталію Щербенку. Слідство встановило, що його дії завдали збитків державній компанії на понад 26 млн грн. Йдеться про передчасне укладення договору оренди адміністративної будівлі, яка майже три місяці не могла використовуватися за призначенням.
Цей епізод відображає ширшу картину зловживань, що формувалися за часів керівництва Олексія Чернишова.
Схеми за «правління Чернишова»
За даними розслідувань, у структурі «Нафтогазу» застосовувалися системні схеми для викачування коштів:
створення фіктивних посад із зарплатами понад 300 тис. грн на місяць;
масове бронювання працівників від мобілізації;
непрозорі фінансові потоки між «Нафтогазом» та оператором ГТС;
масштабні закупівлі й оренда майна без належного контролю.
До низки операцій були залучені особи, наближені до уряду, що фактично унеможливлювало аудит і блокувало антикорупційне втручання.
Видобуток і «тіньова екологія»
Попри заяви про успіхи, «Нафтогаз» демонстрував і інший бік діяльності. У першому кварталі 2025 року АТ «Укргазвидобування» пробурило понад 107 тис. метрів свердловин. Однак разом із ростом видобутку масштабувалася і проблема токсичних відходів.
Буровий шлам — небезпечні відходи буріння — зливався на поля та у водойми біля населених пунктів. Схеми утилізації будувалися через фіктивні полігони, які формально мали дозволи Міндовкілля, але фактично не мали інфраструктури для безпечного зберігання чи переробки.
До управління цими активами залучалися підставні компанії, серед яких ТОВ «ЕКОПРОМ ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТ», ТОВ «ВТОРМАГ» та інші. Це дозволяло приховувати реальний стан справ та уникати сплати екологічних податків.
Централізація і «кришування»
Ключова роль Олексія Чернишова полягала у централізації контролю над фінансовими та екологічними потоками. Використовуючи урядові зв’язки, він забезпечував «кришування» схем, водночас звітуючи про рекордні показники видобутку та «курс на енергонезалежність».
Фактично ж держава втратила контроль над фінансовими та екологічними ризиками. За параваном показових успіхів приховувалася системна корупція, яка завдає шкоди і державним інтересам, і довкіллю.
