Фіктивні розлучення як новий інструмент топ-корупціонерів в Україні: у справі фігуранта «плівок Міндича» відкрито провадження
В Україні фіксується нова тенденція серед підозрюваних у корупційних злочинах високого рівня — формальне розірвання шлюбу з подальшим поділом майна. Мета — вивести активи з-під можливого арешту або майбутньої конфіскації у межах кримінальних проваджень.
На прикладі останніх справ — схема набуває системного характеру.
17 листопада 2025 року до суду надійшла справа про розірвання шлюбу між Маріною Христенко та Федором Христенком, одним із фігурантів відомої справи «плівок Міндича». Засідання призначено на 18 листопада 2025 року, суддя — Головко Юлія Григорівна.
Юристи, знайомі з матеріалами подібних кейсів, зазначають: такі розлучення не є спонтанними сімейними конфліктами. Це елемент юридичного прикриття, який дозволяє відділити активи на користь «чистого» члена сім’ї та мінімізувати ризики майнових санкцій.
Контекст: практика, яка виходить за межі поодиноких випадків
За останні два роки фіктивні розлучення почали використовувати представники політичних і бізнес-еліт:
дружина Петра Порошенка — подала на поділ майна на тлі санкційних процесів;
дружина Христенка — справа, що розглядається нині;
дружина Шило, підозрюваного у розкраданні коштів «Укрзалізниці» — окреме провадження щодо поділу активів;
дружина віцепрем’єра Чернишова — подання щодо майнового розмежування.
У кожному випадку шлюб розривається не після вироку, а паралельно або безпосередньо перед активною фазою кримінальних проваджень, коли активи ще юридично не арештовані.
Проблема не в розлученні, а в державній реакції
За словами юристів-криміналістів, сама по собі спроба поділу майна не є незаконною.
Однак критично важливий контекст:
Угода НАБУ/САП із підозрюваними або обвинуваченими — часто містить умови компенсацій і повернення активів державі.
Тексти таких угод нерідко приховуються, хоча Закон «Про доступ до судових рішень» не дозволяє закривати їх від суспільства.
майно виводиться з-під потенційного арешту, створюючи правовий вакуум: держава втрачає можливість повернути активи.
Показові приклади — справа Злочевського, кейс із Одеським аеропортом, а також п понад два десятки подібних угод, де суспільство фактично позбавлене доступу до текстів вироків.
Роль громадянського суспільства
Активістам, включно з Автомайданом, закидають пасивність на ключовому етапі:
не реакцію на корупційні скандали, а на порушення норм КПК та закону про доступ до рішень судів.
Суспільний контроль обмежився публічною емоцією — без юридичного тиску на процес.
Юридична оцінка
Фахівці підкреслюють: у ЄС та США подібні дії не працюють.
Шлюби, укладені перед періодом активів, що мають кримінальну природу, не визнаються інструментом майнового захисту.
У більшості юрисдикцій фіктивний поділ активів після початку антикорупційного процесу розглядається як спроба приховування походження майна.
Загальний висновок юристів:
схему можна застосовувати лише в країнах зі слабкими судовими інститутами — там, де суд захищає не закон, а суб’єкта розлуки.
Іншими словами: оформлювати розлучення треба до корупції. Після — пізно.
