Філантропія як репутаційний щит: як інвестор Микола Сушко легалізує капітал на тлі згадок про російські бізнес-зв’язк

У квітні 2026 року видання Forbes Україна опублікувало профайл Миколи Сушка — уродженця Полтавщини, який проживає на Кіпрі та позиціонує себе як успішного трейдера, що заробив капітал на американських фондових біржах і спрямовує десятки мільйонів гривень на українську благодійність. Разом із дружиною Анною він заснував «Фундацію Множина» (грантові програми від 750 тис. до 4 млн грн), залучивши до команди відомих громадських діячів та експертів, зокрема Галину Титиш та Олександра Стародубцева.

Проте аналіз відкритих реєстрів та попередніх медіапублікацій вказує на низку суттєвих білих плям у публічному наративі про «чистий успіх» на західних ринках.

Непрозорість джерел капіталу та «комерційна таємниця»

Ключовим елементом публічної легенди Миколи Сушка є історія про прибутковий проптрейдинговий бізнес у США зі щоденним обігом близько $2 млрд. Водночас у самому матеріалі зазначається, що верифікувати ці фінансові показники, назви брокерських структур, трек-рекорди чи податкову звітність неможливо через посилання підприємця на «комерційну таємницю».

Окрім того, журналісти-розслідувачі звернули увагу на невідповідності в англомовній біографічній довідці Сушка (опублікованій у Вікіпедії восени 2026 року), де йому помилково приписували керівництво Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у 2015–2017 роках (коли відомство очолював Тимур Хромаєв) та посаду посла України на Кіпрі у 2020–2022 роках (яку обіймав Руслан Німчинський).

Український фінансовий слід: фонд «Стерлінг» та завод російського олігарха Саввіді

У компліментарних публікаціях про філантропічну діяльність Сушка повністю відсутні згадки про його багаторічну присутність в українському інвестиційному секторі та перетини з токсичними російськими активами:

  • ЗНВКІФ «Стерлінг» та «Пентопак»: Микола Сушко тривалий час очолював та значився кінцевим бенефіціаром закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду «Стерлінг» (разом з екснардепом та засновником Inzhur Андрієм Журжієм). Саме фонд «Стерлінг» фігурує в структурі власності ПрАТ «Пентопак» (Бориспіль) — одного з найбільших в Україні виробників упаковки для м’ясопереробної галузі.

  • Конфіскація активів через ВАКС: До націоналізації підприємство «Пентопак» належало російському олігарху грецького походження Івану Саввіді та його дружині Кіріакі Саввіді через кіпрську структуру Kosteram Holdings Ltd. У лютому 2024 року Вищий антикорупційний суд (ВАКС) задовольнив позов Мін'юсту та конфіскував 100% українських активів родини Саввіді в дохід держави через фінансування та підтримку російської агресії.

Кіпрська резиденція та мережа девелоперських і юридичних зв’язків

Нині Микола Сушко постійно проживає на Кіпрі (у місті Ларнака), поєднуючи закордонну юрисдикцію з володінням низкою українських комерційних і благодійних структур. За даними аналітичних систем (OpenDataBot, Clarity Project), він виступає засновником або бенефіціаром таких організацій:

  • Благодійні та громадські структури: «Сушко Філантропі» (Sushko Philanthropy), «Фундація Множина», фундація «Надієтворці» (зокрема проєкт оснащення реанімації Інституту Амосова на ~28 млн грн та локальні ініціативи у рідній Козельщинській громаді на Полтавщині);

  • Комерційні та інвестиційні компанії: ТОВ «Проф Інсайт», АТ «Ліра», а також низка девелоперських структур. Зокрема, у фонді АТ «ЗНВКІФ «Сіті Інвест Девелопмент» бізнес-інтереси Сушка перетиналися із власниками відомої охоронної групи «Шериф» (Дмитром та Мариною Стрижовими, Любов’ю та Володимиром Обломєями), а структури довкола АТ «Ліра» мали перетини з оточенням керуючого партнера юридичної компанії Moris Group Андрія Романчука.

Примітно, що активний вихід Миколи Сушка у публічний простір навесні 2026 року та запуск масштабної грантової платформи за участю авторитетних представників громадянського суспільства збіглися у часі з появою в медіа розслідувань щодо його минулих зв’язків із конфіскованими активами російського бізнесу.