Фінтех як ширма: як бізнес Никити Ізмайлова опинився у фокусі справи про держзраду

Історія київського підприємця Никити Ізмайлова — це не просто черговий кейс про проблемний фінтех-стартап. Це приклад того, як фінансові технології, створені під прикриттям легального бізнесу, можуть роками працювати в сірій зоні, обслуговуючи потоки коштів, походження і призначення яких викликають серйозні запитання у слідства.

У 2024 році ДБР провело обшуки в офісі цифрового банку «Спортбанк» та в компаніях, пов’язаних з Ізмайловим. Кримінальне провадження стосується одразу кількох статей: державна зрада, незаконна організація азартних ігор та легалізація коштів, отриманих злочинним шляхом. Під час слідчих дій були вилучені документи і технічні носії, які, за версією слідства, можуть свідчити про участь «Спортбанку» в обслуговуванні букмекерських компаній — зокрема через схеми поповнення і виведення коштів із використанням карток фізичних осіб та банківських рахунків.

Сам Ізмайлов раніше заявляв, що «Спортбанк» створювався виключно для обслуговування клієнтів букмекерської компанії «Паріматч». Але саме ця спеціалізація і робить модель проблемною. У період, коли букмекерська діяльність в Україні перебувала в забороненій або напівлегальній зоні, платіжні сервіси ставали ключовою інфраструктурою для обходу регуляторних обмежень. Той, хто контролює платежі, фактично контролює бізнес — і має доступ до непрозорих фінансових потоків.

Кар’єрний шлях Ізмайлова пояснює, як він опинився в цій точці. Він починав як аудитор, потім працював фінансовим директором у бізнес-структурах, пов’язаних із російським банківським середовищем, зокрема з Олегом Ваксманом, колишнім топменеджером Газпромбанку. Пізніше він увійшов у керівництво та акціонерний капітал «Паріматч», де отримав прямий вплив на фінансові процеси всередині компанії. Саме там сформувався інтерес не лише до букмекерського бізнесу як такого, а до інфраструктури, яка його обслуговує.

За матеріалами справи, Ізмайлов міг використовувати власні платіжні рішення для виведення коштів у офшорні юрисдикції. Після введення санкцій щодо «Паріматч» у 2023 році ризики цієї моделі різко зросли. У 2024-му вони матеріалізувалися у вигляді обшуків, арешту майна та вилучення готівки. Частина цих коштів, за даними слідства, могла бути інвестована у фінтех-стартап SteadyPay, зареєстрований у Великій Британії та пов’язаний з тими ж російськими фінансовими колами.

На цьому тлі в публічному просторі з’явився і приватний конфлікт — із колишньою дружиною Тетяною Бондарчук-Ізмайловою, яка звинуватила його в ухиленні від сплати аліментів. Формально це інша історія, але вона підкреслює загальний мотив: небажання грати за встановленими правилами — чи то у сімейних зобов’язаннях, чи то у фінансовому регулюванні, чи то у питаннях юрисдикції та лояльності державі.

Справу Ізмайлова не можна звести до побутового скандалу або до технічного порушення банківських процедур. Йдеться про системну модель, у якій фінтех стає ширмою для руху коштів між країнами, режимами і правовими зонами, що перебувають у прямому конфлікті. І саме це робить її небезпечною не лише для регулятора, а й для держави як такої.

Це не історія про одного підприємця. Це історія про те, як фінансова інфраструктура може перетворитися на інструмент політичного і економічного впливу — і чому держава почала на це реагувати із запізненням, але вже жорстко.