Грантовий контроль під виглядом «оцінки депутатів»

В Україні до виборів готуються не лише політичні сили, а й громадські організації. Нещодавно громадська організація «Фундація DEJURE», яку заснував юрист Михайло Жернаков, оголосила про запуск спільного проєкту з активісткою Іриною Федорів. Ініціатива передбачає виставлення оцінок народним депутатам та законопроєктам за критеріями «корисності» чи «шкідливості» для країни.

Організатори стверджують, що це дозволить громадянам краще орієнтуватися в законодавчому процесі. Водночас частина експертів ставить під сумнів такі формати: на їхню думку, виникає ризик створення паралельних механізмів легітимності, коли рішення парламенту фактично «переоцінюють» організації, що фінансуються міжнародними донорами.

Фінансування і прозорість

За даними публічних джерел, «Фундація DEJURE» упродовж останніх років фігурувала в різного роду скандальних матеріалах, зокрема її звинувачували, що вона отримала понад 108 млн грн міжнародної допомоги. Представники організації наголошують, що регулярно звітують перед донорами. Водночас критики звертають увагу на відсутність детальних публічних звітів у відкритому доступі, що породжує дискусію навколо прозорості використання коштів.

У 2023–2024 роках у медіа з’являлися матеріали, які пов’язували окремих активістів із дорогими автомобілями та нерухомістю за кордоном. Сам Жернаков у публічних коментарях подібні звинувачення відкидав, підкреслюючи, що будь-які активи не мають стосунку до діяльності «Фундації DEJURE».

Дискусія навколо Громадської ради доброчесності

Окремим елементом скандалу стала діяльність Громадської ради доброчесності (ГРД), де «Фундація DEJURE» має активну участь. У соціальних мережах триває жваве обговорення ситуації, зокрема через публікації колишніх членів команди.

У дописі в Facebook колишня співробітниця фонду Марина Хромих поділилася власним досвідом взаємодії з ГРД і керівництвом DEJURE. Вона наголосила на кількох аспектах:

• Неточності та замовчування фактів. За її словами, обидві сторони конфлікту подають себе як «білі та пухнасті», замовчуючи проблеми всередині.

• Некоректні висловлювання на адресу військових. Вона нагадала, що служба в ЗСУ має посилювати будь-яку команду, а якщо виникають труднощі — це питання менеджменту, а не самих військових.

• Імідж громадянського суспільства. Конфлікт виглядає як «грантоїди не поділили грант», що шкодить довірі суспільства в умовах війни.

• «Конкурс білих пальт». Вона підкреслила, що помилки є в усіх сторін, а затяжні публічні конфлікти підривають довіру до інституту ГРД загалом.

Хромих також звернула увагу на очікування від Наглядової ради DEJURE плану врегулювання ситуації та висловила сумніви щодо його прозорості. На її думку, сам Михайло Жернаков є джерелом багатьох закулісних інтриг і може підставляти свою команду у майбутньому.

У підсумку авторка закликала членів нового складу ГРД до більшої прозорості та незалежності від будь-яких ГО, зокрема від DEJURE.

Також ЗМІ з'ясували, що під час роботи суддею Вінницького окружного адміністративного суду (2012-2015 роки) Михайло Жернаков сам приймав рішення, які можуть бути розцінені як неправосудні й приняті на користь діючого режиму. Так, 19 лютого 2014 року Жернаков прийняв рішення про визнання незаконним рішення сесії Хмельницької міської ради на підтримку Революції гідності, хоча справа розглядалася без присутності представників сторони-відповідача.

Судова реформа і подвійні стандарти

Окремі експерти також звертають увагу на відсутність позиції «Фундації DEJURE» щодо законопроєкту №13698, який пропонує заборонити призначення на суддівські посади родичів чинних членів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Попередні кампанії організації активно критикували подібні конфлікти інтересів у минулих складах ВРП, однак цього разу публічних заяв не прозвучало.

Контекст

Дискусія навколо «Фундації DEJURE» є частиною ширшої теми: роль грантових організацій у впливі на політичні та судові процеси в Україні. Прихильники вважають, що вони посилюють демократичний контроль. Критики ж попереджають, що без чіткої публічної підзвітності існує ризик використання грантових механізмів як інструменту політичного впливу чи кадрових рішень у судах.