Ірина Мудра домовилася з Ярославом Железняком про плівки проти Білоуса заради "Арсеналу"
Колишня заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра домовилася з народним депутатом Ярославом Железняком про публікацію чергової порції так званих "плівок Міндіча", щоб скомпрометувати заступника міністра юстиції Олександра Білоуса, який заважав її коханцю Максиму Микитасю захопити землю в центрі Києва, пише Володимир Бойко. Так принаймні виглядає ця історія за протоколом негласних слідчих дій, долученим до клопотання детектива НАБУ про обрання запобіжного заходу Мудрій і Микитасю. Клопотання погоджене з прокурором САП.
Уривок із цього протоколу оприлюднила в соцмережах громадська ініціатива "Стоп-паразит". Самі протоколи для публікації, за словами ініціативи, надала юридична компанія "Miller", якій ініціатива окремо подякувала. Йдеться про кримінальне провадження № 52026000000000092 від 18 лютого 2026 року. Це та сама гучна справа, у якій повідомлено про підозру Мудрій і Микитасю. Клопотання про запобіжний захід займає 5 томів, і Бойко продовжує публікувати з нього уривки під хештегом "Справа Мудрої".
Земля, яку треба було повернути
Щоб зрозуміти, навіщо заступниці керівника Офісу президента знадобився депутат із плівками, треба почати з ділянки. ТОВ "Філософія девелопмента" (код ЄДРПОУ 42088061) належить земельна ділянка площею 1,4 гектара в центрі Києва, де раніше стояв корпус заводу "Арсенал". Її оцінюють у понад 500 млн гривень.
У 2019 році цей актив придбав Микитась. За даними слідства, які раніше оприлюднила "Економічна правда", його представники купили корпус за 564 млн гривень. Микитась планував збудувати тут "Арсенал Плазу". Проте восени того ж 2019 року його представники вийшли зі складу засновників "Філософії девелопмента". А в процесі банкрутства належної Микитасю корпорації "Укрбуд" цей актив перейшов до його колишнього партнера Дмитра Федотенкова.
Отже, в операції 2025-2026 років Микитась, судячи з усього, не зазіхав на чуже, а намагався повернути актив, який колись купував сам. Змінилася лише ціна питання. Першого разу він заплатив пів мільярда гривень. Другого разу, як свідчать матеріали слідства, витрати Микитася і нардепа Вадима Столара на діяльність організації оцінюють у 514 тисяч доларів.
У 2025 році, як пише Бойко, Микитась, "користуючись спільним ліжком із заступницею керівника Офісу Президента", вирішив повернути собі землю шляхом рейдерського захоплення "Філософії девелопмента". Для цього, за версією слідства, створили фіктивну заборгованість товариства перед ТОВ "Каса народної допомоги", яке належить Микитасю.
Але на заваді стала Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції. А ця колегія була підпорядкована тодішньому заступнику міністра юстиції Олександру Білоусу.
Розмова 10 грудня
Щоб прибрати цю перешкоду, Мудра, за даними протоколу, залучила Ярослава Железняка. Депутат, як пише Бойко, на її замовлення підрядився оприлюднити отримані від НАБУ записи розмов фігурантів "справи Міндіча", де йшлося про Білоуса. Мета, за версією автора публікації, полягала в тому, щоб шантажувати керівництво Мін'юсту.
10 грудня 2025 року Мудра розповіла про цю домовленість Микитасю. І розмова, зафіксована детективами, варта того, щоб прочитати її повністю. Окрім Мудрої, Микитася і Железняка, у ній фігурують державний секретар Міністерства юстиції Олександр Буханевич і керівник Офісу протидії рейдерству Мін'юсту Ігор Поночовний. Протокол наведено так, як його опублікував Бойко, нецензурну лексику частково приховано:
"Микитась: Ета я так. Я сказал… Поетому ми завтра сядєм, абсудім. Вот, і штоби била паддєрєжка у Буханєвіча. Нєчєго больше ім там дєлать. Там дєло в том, што Поночовний, которий наша, наша главная с тобой проблєма, любімая… Поетому я завтра нагружу. Єслі он, нахй, нє сдєлаєт, то пзда єму, бл*дь.
Мудра: Я ета знаю. Єво просто нада убірать і всьо. Нам нада.
Микитась: Пзда, пзда тогда етому, бл*дь, Буханєвічу… І ми в панєдєльнік всьо виравніваємся. У нас своя колєгія і так далєє…
Мудра: С кєм єщо нада встрєтітся?
Микитась: Котік, котік, котік, у мєня чіста корисний інтєрєс. Ти знаєш же ж, для тєбя і для мєня. У мєня чіста корисний інтереє по всєй етай сітуації.
Мудра: Ну ти ж знаєш маю пазіцію. Лучше ета сдєлать нє маімі рукамі.
Микитась: Ну, канєшна, нє твоімі рукамі ета будєт сдєлано.
Мудра: Да, а скажі мнє, ну єслі сєводня получится, што Железняк вибросіт в публічку нового фігуранта пльонок Міндіча. То, даст бог, што будєт больше аргумєнтов Буханєвічу ета сдєлать.
Микитась: Нічєво нє понял. Ето ти о чом? Ти о чом?
Мудра: На плівках Мінідча упомінаєтся Білоус, Білоус. Мнє сєводня Железняк ета сбросіл, етат кусочєк.
Микитась: Пожалуста, штоби он ета сдєлал. Пожалуста, пожалуста.
Мудра: Так я єво папрасіла.
Микитась: Штоби он Поночовного нахй. Ми нахй би вигналі Поночовного, да, да.
Мудра: Да, єслі он вибрасіт по Білоусу, то там всє аргумєнти, у Саші.
Микитась: Я всьо, да, твой званок Сашє. Я как би в етом. Всьо, всьо нормально будєт тогда, і тогда гуд. Ми хотя би с тобой нє бєдними будєм. Отлічно будєт, да. Ето ти что-то новоє сказала мнє, молодчінка.
Мудра: Угу.
Микитась: Пусть он викінєт ето, вот пожалуста."
Розберемо, що тут сказано, бо мова розмови місцями нагадує шифровку. Головною проблемою пара називає не Білоуса, а Ігоря Поночовного, керівника Офісу протидії рейдерству. Його, за словами Мудрої, "просто нада убірать". Зробити це має державний секретар Мін'юсту Олександр Буханевич, а "Саша", у якого будуть "всі аргументи" і якому має подзвонити Мудра, судячи з контексту розмови, і є Буханевич. Якщо ж держсекретар не впорається, Микитась без дипломатії обіцяє йому неприємності. А компромат на Білоуса мав стати для Буханевича тим самим аргументом. Новий фігурант плівок на чолі колегії, і тиск на Мін'юст зростає сам собою.
Цікаво, що Мудра при цьому дбає про власну гігієну: "лучше ета сдєлать нє маімі рукамі". Микитась її заспокоює, мовляв, звісно, не твоїми. А мета всієї комбінації звучить у розмові відверто, без жодних евфемізмів: "у нас своя колєгія" і "ми хотя би с тобой нє бєдними будєм". Уявіть собі, як мало потрібно людині, щоб назвати себе не бідною: всього лише півтора гектара на Печерську.
19 днів від замовлення до звільнення
Скільки Железняк узяв за свої послуги, невідомо. За словами Бойка, з протоколів НСРД цю інформацію вилучено. Але хронологія, яку він наводить, говорить сама за себе.
10 грудня 2025 року Железняк, за даними протоколу, отримав від Мудрої замовлення на дискредитацію Білоуса. 19 грудня, як пише Бойко, депутат розмістив у "Дзеркалі тижня" компромат, про який його просила Ірина Романівна. А вже 29 грудня 2025 року Білоуса звільнили з посади заступника міністра юстиції. Бойко іронічно пише, що сталося це "на вимогу громадських активістів". Сам факт звільнення підтверджує повідомлення Кабміну від того ж дня, де рішення подано як частину "перезавантаження управління у важливих сферах". На посаду заступника міністра Білоуса призначили лише в серпні 2025 року, тож пропрацював він менше пів року.
І ось найпромовистіше. Того ж дня, 29 грудня 2025 року, Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Мін'юсті, за словами Бойка, налякана і під тиском тих самих "громадських активістів", відхилила скаргу ТОВ "Філософія девелопмента". Тобто визнала законним рейдерське захоплення активів цього підприємства Микитасем. Отже, перешкоду прибрали, а колегія в той самий день ухвалила рішення, на яке чекала група.
Тут постає питання, яке варто поставити окремо. Бойко пише, що записи розмов у "справі Міндіча" Железняк отримав від НАБУ. Якщо так, то як фрагмент матеріалів кримінального провадження опинився в розпорядженні депутата, а потім і на телефоні заступниці керівника Офісу президента? І чи знав він, у чиїх інтересах працює?
Каса, яка заявила борг
Далі в дію вступила процедура банкрутства. І тут на сцену виходить та сама "Каса народної допомоги", перед якою "Філософії девелопмента" намалювали борг.
Як повідомляла "Банкова" з посиланням на "Економічну правду", саме "Каса народної допомоги" стала ініціатором банкрутства товариства, якому належить 1,4 гектара біля колишнього 4-го корпусу заводу "Арсенал". Суд оцінив її вимоги у 258,7 млн гривень.
Причому каса не є випадковою фінансовою установою. Вона безпосередньо пов'язана зі старою фінансовою інфраструктурою "Укрбуду". Саме "Каса народної допомоги" була засновницею "Житло-Капіталу", тобто управителя фондів фінансування будівництва по об'єктах "Укрбуд девелопмент". Усі три структури, за наявними даними, фактично контролював Микитась. Більше того, правоохоронці свого часу розслідували виведення 3,7 млрд гривень коштів інвесторів із рахунків "Житло-Капіталу" на рахунки цієї самої каси. Це гроші людей, які платили за квартири.
Тепер про арифметику, яка не сходиться настільки, що це вже факт. Загальну вартість активів двох компаній, контроль над якими намагалася отримати група, слідство оцінює у 248 млн гривень. Сама лише ділянка біля "Арсеналу" коштує понад 500 млн. А кредитор заявив вимоги на 258,7 млн, тобто більше, ніж уся офіційна оцінка активів обох компаній. Борг, що перевищує майно, є класичною підставою для банкрутства. Тільки тут ця підстава, за версією слідства, з'явилася рівно під потрібний результат.
За даними слідства, наближені до Микитася особи використовували саме процедуру банкрутства, щоб отримати контроль над коштовною нерухомістю. Вони домовлялися з арбітражними керуючими та суддями про відсторонення директорів від управління активами. Тобто це не побічний епізод, а метод.
Людина з печаткою
У двадцятихвилинному фільмі антикорупційних органів про цю справу арбітражний керуючий згадувався одним безіменним реченням, як "підконтрольний фігурантам". Тепер ця роль описана як частина методу. Прізвище керуючого, як і раніше, не називає ніхто з офіційних осіб. Але воно є в ухвалі суду у справі № 910/12961/25: Литвиненко Сергій Сергійович.
Шлях Литвиненка до печаток виглядав так. За заявою "Каси народної допомоги" суд відкрив провадження про банкрутство підприємства, чиї засновники теж походили з "Укрбуду". У провадженні з'явився розпорядник майна. Через 2 місяці розпорядник подав клопотання і сам став керівником боржника. 26 березня 2026 року Литвиненко за судовою ухвалою отримав повноваження керівника "Філософії девелопмента" і зобов'язав попереднього директора за 3 дні передати йому документацію, печатки та штампи.
І тут ключове питання. За загальним правилом Кодексу України з процедур банкрутства кандидатуру розпорядника майна визначає суд автоматизованим відбором за принципом випадкового вибору. Але перехідні положення кодексу передбачають, що заява ініціюючого кредитора повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого, і до неї додається згода цього керуючого. У такій моделі кредитор фактично приводить свого керуючого із собою. Отже, як потрапив Литвиненко до справи: за жеребом чи за пропозицією самої "Каси народної допомоги"? Відповідь є в матеріалах справи, і вона займає один абзац.
Формально до Литвиненка претензій немає і сьогодні: суд призначив, кодекс дозволяє, клопотання подане в межах повноважень, підозри немає. Але контекст довкола цієї формальності змінився. П'ять місяців Литвиненко керував підприємством, захоплення якого НАБУ тепер публічно називає рейдерським. За цей час хтось підписував від імені товариства документи. Які саме, досі не сказав ніхто.
Хто платив і хто командував
Остання деталь показує реальну ієрархію цієї групи. За даними слідства, Микитась і Столар домовилися ділити майбутній прибуток навпіл. Але Столар не просто співфінансував операцію, він ще й кредитував Микитася на його власну половину. Тобто партнерство на папері було рівним, 50 на 50. Фактично ж один партнер увійшов у справу своїми грошима, а другий позиченими в першого. Микитась приносив знання активу, старі зв'язки в "Укрбуді" і готову касу. Столар приносив гроші. Заступниця керівника Офісу президента, судячи з протоколу, приносила телефонні дзвінки і депутата з плівками.
Сьогодні підозру мають заступниця керівника Офісу президента, чинний народний депутат, колишній народний депутат і керівництво державного банку. А от людина, у чиїх руках буквально опинилися печатка і право підпису на активі вартістю понад пів мільярда гривень, не має навіть публічно оголошеного статусу свідка.
Але найголовніше інше. Протокол 10 грудня показує, що в цій схемі мали ціну не лише ухвали і печатки, а й публічність. Заступниці керівника Офісу президента для тиску на Мін'юст вистачило одного фрагмента чужих плівок і одного депутата, готового його оприлюднити. Через 19 днів після цієї розмови заступник міністра юстиції втратив посаду, а колегія його міністерства того самого дня визнала законним те, що НАБУ тепер називає рейдерством.
