Ірина Мудра обговорювала з суддею "Ларисою" справу про офіс Укрбуду, який забирав Микитась

У матеріалах справи щодо колишньої заступниці керівника Офісу президента Ірини Мудрої є лінія, яка тягнеться крізь увесь масив розмов найпослідовніше за інші, пише Цитадель. Це лінія судді на ім'я Лариса. Прізвища слідство не називає. Але з контексту розмов зрозуміло, що йдеться про суддю Верховного Суду з банкрутної палати, яка входить до потрібної "трійки". Схема спілкування проста: з "Ларисою" Мудра говорить особисто, а колишній нардеп Максим Микитась ставить завдання через Мудру.

Предмет цих завдань теж відомий. Це Пушкінська, тобто штаб-квартира "Укрбуду" на Пушкінській, за яку роками тривала судова війна.

Почнімо з 17 лютого 2026 року (том 4, аркуші 159-160). Микитась з'ясовує, чи вже встигли зв'язатися із суддею:

"Значит, ты не писала Ларисе?" - "Нет, ещё не писала" - "Напиши, если сможет… Просто чтобы она как можно быстрее назначила… и это чисто её тройка. Чисто её тройка. Ну и она ж внутри. И мы забираем Пушкинскую, наконец-то".

Тобто завдання сформульоване прямо: суддя має якомога швидше призначити розгляд, колегія її, а мета - Пушкінська.

Через 4 дні, 21 лютого (том 4, аркуш 163), Мудра звітує про розмову із суддею. І звіт цей вартий того, щоб прочитати його повністю:

"Я с Ларисой хорошо. Я ей вот это показала, то что ты мне вчера скинул… Ну она посмотрела, что там проект, говорит не удовлетворим клопотання про несплату судового збору… Говорит: "Ну, как бы, конечно в идеале не скасувати, а прийняте нове"… там она не может быстро назначить, потому что дело ещё не передали с апелляции".

Отже, за словами Мудрої, судді показали матеріали, які Микитась скинув напередодні, і суддя нібито вже розмірковувала, як краще: скасувати рішення чи ухвалити нове. Швидко призначити розгляд, як пояснила Мудра, не вийшло з простої причини: справу ще не передали з апеляції.

Ще раніше, 2-3 лютого (том 3, аркуші 171, 175), обговорюється контроль за перенесенням засідання. Микитась нагадує Мудрій:

"Уже там Ларисе ещё наберёшь, ещё узнаешь, что там, как, проконтролировать перенос… Но она сказала чётко, что завтра перенос, да?" - "Ну, да. Да".

А наступного дня Микитась уже задоволений: "Лариса перенесла на 3-те. Молодец. Видишь, держит. На 3-те марта". Мудра дивується: "Ого, на месяц перенесла".

Найвиразніший епізод датований 17 червня 2026 року (том 4, аркуш 265). Микитась питає: "Котику, Ларисе переслала вот это всё дело?" І отримує відповідь людини, яка чудово розуміє, чим такі пересилання закінчуються:

"Ну как я могу пересылать такие вещи? Ну ты такой интересный… Я встречусь как-то с ней".

Микитась наполягає: "Так, чтобы они отказ не написали. Чтобы они отказ не написали". І тут Мудра видає фразу, яку варто тримати в голові до кінця цього тексту:

"Нет, вы такие, вы такие интересные. Это, это пересылать - це явка з повинною. Це ж треба якось навчитися писати, щоб не так явно було".

Далі Микитась диктує, як має виглядати звернення: "справа така-то, "просимо зупинити"… на одному листочку прямо по першому суду, справа така-то, склад трійки, КГС такий-то". А за 2 тижні до цієї розмови (том 4, аркуші 259-260) Мудра повідомляла: "я зустрічаюсь з Ларисою, проговорити варіанти".

Є в матеріалах і розмова, яка виходить далеко за межі однієї справи. 16 травня 2026 року (том 1, аркуш 80, цитується в клопотанні) Мудра переказує аргументи судді:

"С Ларисой хорошо посидели, но Лариса мне тоже аргументировала позицию, она говорит: "у нас банкротная палата уже сформировала определённую сталую практику солидарной ответственности… Это идёт в разрез нашей практики. Теперь нам надо подумать, как правильно эту практику изменить. И на этом кейсе мы можем попытаться изменить"".

А 10 червня (клопотання, аркуш 70) звучить уже звіт про результат: "Я уже там на коленях умоляла… Мы поменяли практику вообще банкротную. Полностью изменили практику".

Уявіть собі масштаб. Мова вже не про одне засідання і не про одну будівлю. За словами Мудрої, йдеться про зміну усталеної практики банкрутної палати Верховного Суду.

Тепер найцікавіше. Розмови - це одне, а реєстр судових рішень - інше. Тож варто перевірити, що в цей час відбувалося в самій справі. Мова про справу №910/5375/21. Це касаційне провадження за позовом ТОВ "Регіональні ресурси" до ТОВ "Укрбуд Девелопмент" і ТОВ "Кілментон" про визнання правочинів недійсними та витребування майна. Першу інстанцію розглядав Господарський суд Києва, суддя М. Є. Літвінова, рішення ухвалене 14 липня 2021 року. Апеляція, Північний апеляційний господарський суд, ухвалила постанову 3 грудня 2025 року.

3 лютого 2026 року (ЄДРСР №133782473) у справі стається несподіване. Колегія банкрутної палати заявляє самовідвід. В ухвалі сказано, що розподіл справи згідно з протоколом передачі раніше визначеному складу суду від 20 січня 2026 року між суддями палати для розгляду справ про банкрутство "здійснено помилково". Заяву суддів К. М. Огородніка (головуючий), С. В. Жукова і В. І. Картере про самовідвід задоволено, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Збіг дат очевидний. 2 лютого Микитась просить Мудру набрати "Ларису" і проконтролювати перенесення. 3 лютого він повідомляє: "Лариса перенесла". І саме 3 лютого датовано самовідвід колегії. Щоправда, названа в розмові дата "3-те марта" документами у справі не підтверджується.

9 лютого 2026 року (ЄДРСР №133946974) після перерозподілу з'являється новий склад колегії Касаційного господарського суду: Г. М. Мачульський (головуючий), Є. В. Краснов і Л. І. Рогач. А тепер згадайте розмову 17 лютого: "это чисто её тройка. Чисто её тройка. Ну и она ж внутри". Саме цей склад підписує всі подальші ухвали у справі.

Але далі сюжет робить поворот, який не вписується у просту схему "попросили - зробили". 31 березня 2026 року (ЄДРСР №135274286) колегія задовольняє заяву розпорядника майна ТОВ "Укрбуд Девелопмент" арбітражного керуючого П. К. Реверука і зупиняє дію та виконання рішення Господарського суду Києва від 14 липня 2021 року до закінчення касаційного перегляду.

Тобто зупинення просила протилежна сторона, "Укрбуд Девелопмент", і спрацювало воно проти Микитася. Саме на це він скаржиться 11 травня 2026 року (том 4, аркуш 238): "Лариса оказалась в тройке и она всё это остановила… Лариса перенесла заседание аж на 22-ое июля… если бы мы сейчас это провели, всё здание было бы у меня". Звідси й важливе уточнення: прохання "просимо зупинити" з розмови 17 червня стосується двох інших справ, а не цієї.

Засідання тим часом рухаються своїм ходом (ЄДРСР №135888685, №137690497, №138784149). 22 квітня розгляд призначено на 24 червня. 24 червня оголошено перерву до 5 серпня. 5 серпня наступне засідання призначено на 9 вересня. Склад колегії не змінюється: Мачульський, Краснов, Рогач. Дата "22 июля", яку Микитась називав у розмові 11 травня, у цій справі не підтверджується і, ймовірно, стосується іншого провадження.

І ось фінал. 9 вересня 2026 року колегія у складі Г. М. Мачульського (головуючий), Л. І. Рогач і Є. В. Краснова ухвалює постанову: касаційну скаргу розпорядника майна ТОВ "Укрбуд Девелопмент" арбітражного керуючого П. К. Реверука залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 3 грудня 2025 року залишити без змін і поновити дію та виконання рішення Господарського суду Києва від 14 липня 2021 року.

Пушкінська дістається "Регіональним ресурсам". Тобто те, що Микитась ще 17 лютого формулював як мету ("И мы забираем Пушкинскую, наконец-то"), остаточно закріплено постановою колегії, до якої входить суддя Рогач.

Зверніть увагу на дату. Постанову ухвалено через 3 тижні після того, як 19 серпня 2026 року Мудрій повідомили про підозру. Чи зупинило це когось? Судячи з результату, ні. У тексті постанови згадано кримінальне провадження №12020100070000600, але це поліцейське провадження, а не НАБУ. Про НАБУ, про "солідарну відповідальність" чи про відступ від практики в постанові немає жодного слова. Сама постанова поки що доступна через дзеркало реєстру iplex під №139787240, тож її варто звірити безпосередньо в ЄДРСР.

Чесно окреслимо межі того, що встановлено. Реєстр підтверджує збіг обставин: суддя з ім'ям Лариса справді входить до колегії саме в цій справі, і колегія ухвалювала саме ті дії, про які йдеться в розмовах, і саме у відповідні дати. Але реєстр не підтверджує жодного спілкування судді з підозрюваною. Усі розмови ведуть Микитась і Мудра, суддя в них участі не бере, а її пояснень у матеріалах немає.

Тож питання лишається відкритим, і адресоване воно насамперед слідству. Якщо все це лише збіг, чому Мудра так детально переказувала позицію судді і щодо судового збору, і щодо зміни практики банкрутної палати? А якщо не збіг, то Мудра мала рацію: пересилати таке справді було б явкою з повинною. Схоже, писати "не так явно" навчилися. Не навчилися лише не говорити про це вголос.