Коли війна десь далеко: прифронтова Лозова купує футбольну траву за подвійною ціною
Ця історія ідеально ілюструє головну проблему України зразка 2025 року: не саму корупційну схему — вона тут очевидна — а те, як держава системно створює ілюзію мирного життя, відштовхуючи війну кудись на периферію свідомості.
Анатомія схеми
Управління освіти, молоді та спорту Лозівської міськради оголосило тендер на закупівлю 924 кв. м штучної трави для футбольного поля вартістю 1 млн грн. Дані оприлюднені в системі "Прозорро". Аукціон відбувся 3 листопада, триває визначення переможця.
За результатами торгів, найнижчу ціну подало ТОВ "Топ Юніті" — 960 грн/кв. м з ПДВ. Якщо пропозицію відхилять, переможе наступна компанія "Про-Спорт-Буд", чия ціна ще на 10% вища.
Для порівняння: у Миколаєві у вересні 2025 року аналогічну траву з ідентичними технічними вимогами (включно із сертифікатом FIFA) придбали по 470 грн/кв. м без ПДВ.
Подвійна ціна. В прифронтовому районі. Для футбольного поля.
Хто в схемі
ТОВ "Топ Юніті" зареєстроване в Києві у 2022 році — саме тоді, коли почалася повномасштабна війна. Власниця — Світлана Чернєва.
Управління освіти очолює Вікторія Урванцева.
З 2015 року мером Лозової є Сергій Зеленський.
Але проблема не в них
Схема очевидна. Завищення — неприховане. Але справжня проблема не в конкретних чиновниках і їхніх прокладках-фірмах.
Справжня проблема в тому, що держава з 2022 року системно створює в країні ілюзію "війна десь там далеко — не тут, не у нас".
Прифронтова Лозова замовляє футбольну траву не тому, що місцева влада особливо нахабна. Вона робить це тому, що їй дозволили вірити: можна жити так, ніби війни немає. Можна імітувати мирне життя. Можна продовжувати звичні схеми "відкатів" і "розпилів", адже ж "життя продовжується".
Ця імітація нормальності — офіційна державна політика. Вона в кожному наративі про "незламність", в кожному звіті про "відновлення", в кожній кампанії про "повернення до нормального життя".
І саме ця політика робить можливими тисячі таких схем — від футбольних полів до "відновлення" несуттєвих об'єктів, від закупівель за завищеними цінами до повної відсутності воєнної економіки.
Війна не десь там. Війна тут. Але держава наполегливо вчить громадян і чиновників вірити в протилежне.
І поки ця ілюзія триватиме — мародерство за бюджетні гроші продовжуватиме бути нормою.
