Мільярд у справі «Карфаген» і застава в 8 мільйонів: чому «математика» НАБУ та САП викликає запитання
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду обрав запобіжний захід колишньому очільнику одного з департаментів Офісу Генерального прокурора — Івану Тимошенку. Йому призначено тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 8 млн грн.
Примітно, що прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури наполягали на значно суворіших умовах і вимагали заставу в розмірі 100 млн грн. Усі ці події розгортаються в межах масштабного кримінального провадження під назвою «Карфаген».
Мільярдні хабарі та дивна «математика» легалізації
Згідно з офіційною інформацією САП, учасники злочинної організації, до якої нібито входили службові особи ОГП, легалізували незаконно одержані кошти у такий спосіб:
придбали об'єкти нерухомого майна на суму понад 20 млн грн;
розмістили ще понад 10 млн грн на банківських рахунках близьких осіб.
Однак головна інтрига ховається у масштабах оголошених цифр. За офіційними даними слідства, загальна сума задокументованої неправомірної вигоди у справі перевищує 1 млрд грн.
З огляду на це, заявлений «мільярд» виглядає вкрай суперечливо. Виникає логічне запитання: якщо фігуранти отримали неправомірну вигоду на суму понад мільярд гривень, чому легалізувати вдалося лише 30 мільйонів (20 млн у нерухомості та 10 млн на рахунках)? Де поділися решта 970 мільйонів?
Чому суми застави не відповідають «мільярдним» масштабам
Скепсис щодо обґрунтованості таких масштабів підтверджується і судовою практикою. Якби сума неправомірна вигода у розмірі понад мільярд гривень мала залізобетонне підтвердження реальними доказами, суди навряд чи призначали б альтернативні запобіжні заходи у вигляді відносно невеликих застав.
Для порівняння:
колишній очільник департаменту ОГП Іван Тимошенко отримав альтернативу у 8 млн грн (при запиті САП на 100 млн грн);
Сергій Куций (він же Камрад) обійшовся заставою у 3 млн грн;
Олександр Дидич зміг вийти під 15 млн грн.
При реальному збагаченні на мільярд гривень і доведеності таких сум суди у ВАКС ніколи б не зупинилися на мільйонних лімітах застави. Подібні розбіжності нагадують гучні заяви у тій самій справі «Мідас» — на кшталт міфічних «1000 годин записів» чи неіснуючої схеми «шлагбаум». Зрештою, ситуація навколо «Карфагену» знову демонструє прірву між гучними заголовками слідства та реальними матеріалами, які вдається закріпити в суді.
