Міськрада проти закону: як Жашків покривав оренду заповідного озера «слугами народу»

Повернення 200 гектарів заповідного гідрологічного заказника «Лебедине озеро» у власність Жашківської громади супроводжувалося не лише судовою тяганиною з бізнесом, а й відвертим протистоянням із власним органом місцевого самоврядування. Як виявилося під час судового розгляду справи №925/740/25, Жашківська міська рада стала на бік орендарів-депутатів і до останнього намагалася відстояти їхнє право на водойму.

Міськрада проти прокуратури: на чиєму боці інтереси громади?

Попри те, що заказник площею майже 200 га та вартістю понад 22 млн грн десятиліттями перебував у пільговій оренді СТОВ «Рибсервіс» (батька і сина Володимира та Олександра Косенюків, які є депутатами Жашківської міськради від партії «Слуга народу»), міськрада виступила проти позову прокуратури про повернення земель громаді.

У суді міська рада разом із підприємством-орендарем розгорнули дивну юридичну кампанію. Вони доводили, що процедура створення самого заповідного заказника у 1980-х роках нібито не була завершена належним чином, а отже, його офіційний природоохоронний статус нібито не доведений.

Політичні маневри та спроби «скасувати» закон

Апетит міськради до захисту партійних інтересів вражав своєю наполегливістю:

• Скасування підписів заднім числом: 10 травня 2024 року Жашківська міськрада ухвалила спеціальне рішення №26-260/VIII, яким скасувала погодження та підпис міського голови на документах щодо охорони заказника. У відповідь прокуратура наголошувала на очевидному: українське законодавство взагалі не передбачає жодної процедури чи механізму «скасування» підпису посадовця задля знищення природоохоронного статусу об'єкта.

• Коло фігурантів: Інтереси компанії «Рибсервіс» у суді захищала адвокатка Марина Швиденко — депутатка тієї ж Жашківської міськради. Саму ж міськраду на процесах представляв Роман Шимчик — колишній суддя Жашківського районного суду. Нагадаємо, що в листопаді 2024 року Вища рада правосуддя (ВРП) відсторонила його від правосуддя через дисциплінарні порушення, після чого у квітні 2025 року він пішов у відставку, перейшовши у статус представника міськради.

Цей кейс демонструє класичний приклад того, як місцева влада замість захисту інтересів громади та екології стає щитом для приватних інтересів «нужних» депутатів. Попри такий потужний опір системи, прокуратура все ж домоглася законного рішення на користь держави та громади.