НАБУ і САП пояснили, чому справа "Мідаса" буксує
Співрозмовники "Української правди" в антикорупційних органах назвали три причини, чому операція "Мідас" просувається повільно: Держфінмоніторинг не співпрацює, бракує власної експертної установи, хтось тисне на слідство. І загальний висновок — пише Михайло Ткач — "невідомо, чи вдасться довести справу до кінця". Звучить як зізнання у безсиллі. Насправді це юридичний нонсенс, і кожен із трьох аргументів його лише підтверджує.
Перше: Держфінмоніторинг "не іде на співпрацю".
ДСФМ — орган виконавчої влади, підпорядкований Кабміну. Його очолює Філіп Пронін — призначається і звільняється президентом. Стаття 17 Закону "Про НАБУ" прямо зобов'язує державні органи сприяти бюро і виконувати його запити. Відмова — це стаття 343 КК України: перешкоджання діяльності правоохоронного органу. Якщо ДСФМ "не іде на співпрацю" — це не організаційна проблема, це кримінальне правопорушення. Питання просте: хто конкретно підписував відмови у наданні інформації? Де матеріали про перешкоджання, скеровані до прокуратури? Якщо НАБУ мовчить — значить або перешкоджання немає, або НАБУ свідомо не фіксує його як злочин. Обидва варіанти однаково погані.
Друге: "якби НАБУ і САП мали власну експертну установу".
Це найбільш саморуйнівний аргумент із трьох. Якщо слідство визнає наявну експертизу недостатньою — воно фактично розписується в тому, що зібрана доказова база є скомпрометованою. Але замість того щоб оскаржити конкретні висновки або залучити міжнародних експертів, НАБУ і САП роками чекають, поки їм збудують окремий орган. Стаття 69 КПК України дозволяє залучати експертів будь-яких установ, у тому числі зарубіжних. Власна установа — не юридична вимога, а управлінська відмовка.
Третє: "посадовці тиснуть на слідство".
Це найсерйозніше твердження — і найбільш безвідповідальне у такому формулюванні. Тиск на слідчого або прокурора — стаття 344 КК. Втручання у діяльність судових органів — стаття 376. За даними "Дзеркала тижня", заважати слідству може вже генеральний прокурор Руслан Кравченко — виключно креатура Єрмака і Зеленського. Якщо тиск існує і його здійснюють конкретні люди — де кримінальні провадження проти них? Розповідати про тиск журналістам анонімно, не відкриваючи при цьому справ, — це не боротьба з тиском, це його легалізація.
Тепер — контекст, який робить усе вищесказане зрозумілим.
П'ять місяців після відставки Єрмака не принесли ані реального відсторонення, ані підозри. За даними джерел УП у політичних і бізнесових колах, він не лише має повне уявлення про внутрішні процеси в Офісі президента, а й зберігає визначальний вплив на більшість призначенців, які з'явилися там за часів Андрія Борисовича. Свириденко на місці. Кулеба на місці. Кравченко на місці. Пронін — той самий, що не дає ДСФМ співпрацювати зі слідством, — на місці.
Паралельно тривають обшуки. НАБУ вдруге навідалося на Грушевського, 9А — до об'єктів Міндіча. Серед вилученого, за даними джерел, — пульти від побутової техніки, взуття та одяг: речі, придатні для біологічних експертиз із метою встановлення належності конкретним особам. Єрмак отримав виклик до ВАКС у тому самому провадженні, що й Міндіч. На засідання не з'явився.
Усе разом читається однозначно. Справа "Мідас" виконала свою головну функцію — змінила конфігурацію в Офісі президента і прибрала частину людей з керівних позицій. Тепер вона висить як інструмент стримування: нагадування тим, кого НАБУ і САП "не помітили", що матеріали існують і можуть бути рушені в будь-який момент. Для цього справу не потрібно доводити до вироку — достатньо не закривати.
Три "фактори уповільнення" — це не діагноз проблеми. Це прес-реліз про те, чому вирок не потрібен.
