НАБУ оприлюднило покроковий план виведення маєтків "Династії" з-під арешту
Пише Павло Демчук - 11 травня, через пів року після початку публічної частини операції "Мідас", Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку про підозру у відмиванні майна, здобутого злочинним шляхом - за частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу. Епізод стосується будівництва закритого котеджного містечка з умовною назвою "Династія" в Козині на Київщині. Загальна сума легалізованих коштів, за даними слідства, становить понад 460 мільйонів гривень, отриманих, серед іншого, від корупційних схем у державній компанії "Енергоатом".
У комунікації про підозру НАБУ оприлюднило документ, який і робить цей кейс не просто черговою справою про відмивання, а підручником для дослідників сучасного конфіскаційного режиму - аналітичну довідку та проєкт плану дій з заголовком, що не залишає сумнівів щодо мети, з "очищення активу". Йдеться, найімовірніше, про ті самі маєтки в Козині.
Передісторія: земля, занижена у двадцять разів
Сама по собі довідка-план - проміжна стадія історії, яка почалася значно раніше. За даними з судового реєстру, набуття земельної ділянки під котеджне містечко 2019 року стало предметом окремого розслідування НАБУ через ознаки ймовірних корупційних дій місцевих посадовців. Землю з кадастровим номером 3223155400:04:006:0028 площею 4,2491 гектара територіальна громада Козина продала за 9 008 092 гривні на підставі експертної оцінки у 8 758 275 гривень. Тоді як мінімальна ринкова вартість, за оцінкою слідства, становила 43 246 120 гривень - у п'ять разів вище. Максимальна - 180 193 690 гривень. У двадцять разів вище.
На рівні гіпотез вимальовується трирівнева конструкція: корупційне набуття землі у 2018-2019 роках із заниженою оцінкою; легалізація коштів через будівництво нерухомості у 2019-2025 роках; спроба "очистити" актив від арешту через серію угод 2025 року. Повний цикл - від злочинного джерела до недосяжності для держави.
Маєтки на ланцюжку: хто чий
Картина руху власності, відновлена з реєстру судових рішень, виглядає так. 2012 рік - купується база відпочинку "Сонячна" в Козині через ТОВ "Блум Девелопмент" за 2,47 мільйона гривень. 2018 - створюється кооператив "ЖБК Сонячний берег", у засновниках - дві довірені особи та третя, яка стає головою. Олексія Чернишова, якого НАБУ вважає організатором схеми і якому нещодавно вручило чергову підозру, у складі немає. 2019 - він ненадовго з'являється як співзасновник "Блум Девелопменту", після чого передає частку дружині. Тоді ж земля переходить у власність компанії за 9 мільйонів. Того ж року Чернишов особисто видає кооперативу позику на 3,6 мільйона гривень - факт, зафіксований в ухвалі Вищого антикорупційного суду. Формально не власник, реально - фінансист проєкту.
2020-2025 - активне будівництво. Дружина керує, Чернишов через довірених осіб і шість виданих довіреностей зберігає контроль. 29 серпня 2023 - дружина виходить зі складу учасників "Блум Девелопменту". Єдиним власником залишається довірена особа.
На момент, коли НАБУ починає цікавитися постаттю Чернишова, маєтки належать компанії, де власник - людина без видимого зв'язку з ним. Між бенефіціаром і активом - юридичні прошарки. Утім, як показали події, цього виявилося недостатньо.
П'ять кроків невидимості
Після того як журналістське розслідування Bihus.info спричинило розголос і НАБУ розпочало роботу, реальним власникам потрібно було вберегти маєтки від арешту і конфіскації. Невстановлені поки що фахівці склали покроковий план. Він мав назву, яка не залишає простору для тлумачень, - "очищення активу".
Крок перший. Створити нову компанію, формально не пов'язану з Чернишовим, - "Інвестор". Вона купує землю у "Блум Девелопмент", але не за свої кошти, а за позику від "дружньої" компанії або банку. На землю одразу накладається іпотека на користь позикодавця. Дві мети: купівля виглядає як звичайна комерційна операція, а іпотека створює державі "конкурента" на випадок, якщо прокурор спробує оскаржити продаж і повернути актив.
Крок другий. Применшити вартість будинків. У документі це формулюється прямо - "наблизити реальну вартість об'єкта незавершеного будівництва до підтвердженого фінансування". Реальна вартість одного будинку, за даними НАБУ та САП, наближається до двох мільйонів доларів. Офіційно через "ЖБК Сонячний берег" пройшло близько 10% від цієї суми. Якщо незалежний оцінювач напише реальну цифру - постає очевидне питання про джерело коштів. Тому потрібен "правильний" оцінювач, який підтягне оцінку до задокументованого фінансування. Юридично - чисто.
Крок третій. Продати будинки як купу матеріалів. Об'єкти на момент операцій не зареєстровані як завершена нерухомість - вони існують як об'єкти незавершеного будівництва. Це дозволяє оформити їх продаж "Інвестору" просто як набір будматеріалів - за зниженою вартістю з кроку другого. Жодного сліду в державних реєстрах. На момент, коли НАБУ отримає ухвалу про арешт щодо попереднього власника, арештовувати буде нічого: будинків у реєстрі немає, матеріали проведені по бухгалтерії "Інвестора".
Крок четвертий. Реєстрація на "Інвестора" як власника. Тепер він заводить ці ж будинки до Державного реєстру речових прав як новий об'єкт нерухомості - легальний власник, що купив землю за договором і "побудував" на ній будинок із придбаних матеріалів. Юридично - інший актив, ніж той, що міг би бути арештований. Зв'язку з Чернишовим - немає. Походження - задокументоване ланцюжком договорів.
Крок п'ятий. Продаж через електронну торгову платформу. "Інвестор" реалізує весь комплекс - землю і зареєстровану нерухомість - на майданчику на кшталт СЕТАМ. Покупцем виступає компанія "Девелопер" - також без зв'язку з Чернишовим. Сенс торгів - презумпція ринкової ціни та добросовісного набуття. Купив на відкритій процедурі - значить, добросовісний. А до добросовісного набувача, згідно зі статтею 96-2 Кримінального кодексу, спеціальна конфіскація не застосовується. Жодним чином.
Після цього "Девелопер" добудовує маєтки, вводить в експлуатацію, продає кінцевим покупцям із повністю чистим титулом. Через кілька років, навіть якщо буде вирок проти підозрюваних, конфіскувати немає чого.
Куди б'є план
План побудовано на детальному знанні чинного законодавства. Кожен крок ціляє в конкретну прогалину. Іпотека на користь "дружнього" позикодавця - блокує повернення землі. Занижена оцінка - усуває питання про джерело коштів. Продаж маєтків як будматеріалів - виводить актив з реєстрів. Перепродаж через електронні торги - створює презумпцію добросовісності кінцевого набувача. Стаття 96-2 Кримінального кодексу дозволяє конфіскувати майно у третьої особи лише за умови, що доведено - вона "знала або могла знати" про злочинне походження. Структура плану вибудувана так, щоб цю обізнаність не можна було довести в принципі.
Саме на цей тип архітектури і розрахована Директива (ЄС) 2024/1260, на яку посилається автор матеріалу. Вона дозволяє суду конфіскувати майно, виходячи з його непропорційності законним доходам і відсутності правдоподібного законного джерела. Необхідність щоразу доводити суб'єктивну обізнаність третьої особи відпадає. Захист добросовісного набувача забезпечується процедурними гарантіями статті 24 Директиви: право на адвоката, доступ до матеріалів, право бути почутим у суді й оскаржити рішення.
Україна за Дорожньою картою з питань верховенства права взяла зобов'язання імплементувати Директиву до другого кварталу 2027 року. "Династія" в Козині - найкраща ілюстрація, чому це зобов'язання має бути виконане змістовно, а не формально.
Долю маєтків, якщо вдасться довести злочинне походження коштів, вирішуватиме суд. Утім, без оновлення законодавства способів вивести активи з-під удару залишається ще багато. Документ, що його НАБУ виявило при розслідуванні і виклало у комунікації про підозру Єрмаку, - це не курйоз. Це методичка. І автори її, поки що невстановлені, знають свою справу.
