Оборонну справу Vyriy Industries Олексія Бабенка супроводжує плутанина між ДБР і поліцією
Кримінальне провадження №42025000000000468 проти компанії Vyriy Industries має всі ознаки резонансної справи воєнного часу: мільярдні оборонні контракти, десятки обшуків за одну ніч, суд, який двічі відмовив слідству. Але, як зауважує Absolution Leaks, за майже місяць після перших слідчих дій ця історія встигла показати не лише масштаб можливих зловживань в оборонних закупівлях, а й дещо не менш тривожне: наскільки крихкою буває координація між правоохоронними органами, коли одна установа перекладає відповідальність на іншу, а суспільство так і не отримує відповіді, хто ж за що відповідає.
Почнемо з того, що саме розслідується. 7 липня ДБР провело понад сорок обшуків за адресами, пов'язаними з Vyriy Industries, одним із найбільших українських виробників дронів, її власником Олексієм Бабенком, членами його родини та підрядниками-фізичними особами-підприємцями. Формальна підстава це провадження №42025000000000468, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками одразу трьох злочинів: заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, і службове підроблення документів.
За версією слідства, ідеться про штучне завищення закупівельних цін на безпілотники за контрактами з Агенцією оборонних закупівель на загальну суму близько 6,95 мільярда гривень, укладеними протягом 2025 року. Державна служба фінансового моніторингу звернула увагу на мережу з понад 150 фізичних осіб-підприємців, серед яких, за наявними публікаціями, є майстри нігтьового сервісу, студенти й продавці магазинів. Через цю мережу, за цими даними, пройшло близько 197 мільйонів гривень операцій з ознаками легалізації коштів. Під час обшуків в офісі компанії вилучили 32 мільйони гривень готівки, яку в компанії пояснили коштами на виплату зарплат та особистими грошима власника.
Тут варто зупинитися на питанні, яке багато хто пропускає: чому справу веде саме ДБР, а не НАБУ чи Нацполіція. Розподіл підслідності між правоохоронними органами це не бюрократична формальність, а конституційно значуща межа. Від того, хто веде провадження, залежить, які процесуальні інструменти застосовуються, хто санкціонує негласні слідчі дії і зрештою хто відповідає перед судом за якість доказів. Державне бюро розслідувань розслідує злочини вищих посадовців та у сферах, віднесених до його компетенції законом, включно зі зловживаннями в оборонних закупівлях, які не мають ознак корупційних злочинів у розумінні антикорупційного законодавства. Саме тому справу веде ДБР, а не Національне антикорупційне бюро, юрисдикція якого обмежена корупційними правопорушеннями вищих посадових осіб держави. Показово, що і сама компанія, і Олексій Бабенко проходять у справі як свідки, а не підозрювані, і це узгоджується з тим, що предмет провадження стосується дій, підслідних ДБР, а не корупційних схем у класичному розумінні.
Ця юрисдикційна логіка мала б працювати як гарантія системності. Натомість практика останніх тижнів у суміжному, але тісно пов'язаному сюжеті показала, наскільки легко чітка схема на папері перетворюється на перекидання відповідальності на практиці. І сюжет цей стосується погроз журналістам видання "Бабель", співвласником якого є той самий Олексій Бабенко.
Обшуки 7 липня відбулися не у вакуумі. Напередодні, 23 червня 2026 року, "Бабель" опублікував розслідування про щонайменше 25 небойових смертей новобранців у 425-му окремому штурмовому полку "Скеля" за період з кінця 2025-го до весни 2026 року. Вже 25 червня військовослужбовець цього полку Микола Хархан з позивним "Киянин" оприлюднив відео, у якому назвав авторку розслідування "журнашлюхою" та "медіакілеркою", звинуватив редакцію в роботі на користь рф і заявив, що "причетним" доведеться "гроші виригувати". Мова, як бачимо, не залишає простору для двозначного тлумачення.
Реакція медійної спільноти була швидкою. Коаліція організацій, серед яких "Медіарух", "Детектор медіа", ІМІ, Інститут демократії імені Орлика та Центр прав людини ZMINA, оприлюднила спільну заяву з вимогою до генерального прокурора, міністра внутрішніх справ і директора ДБР невідкладно внести відомості до ЄРДР за статтями про погрозу чи насильство щодо журналіста та про перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, а до Національної поліції з вимогою забезпечити безпеку журналісток Катерини Лихогляд і Катерини Коберник.
А далі почалося те, що можна сміливо додавати до підручника з інституційного перекидання відповідальності. За словами редакції "Бабеля", 7 липня, того самого дня, коли ДБР проводило обшуки у справі Vyriy Industries, Бюро відмовило в реєстрації заяви журналісток щодо погроз і повідомило про перенаправлення звернення до Національної поліції, не внісши відомості до ЄРДР. Наступного дня, 8 липня, в інтерв'ю "Інтерфакс-Україна" голова ДБР Олексій Сухачов заявив прямо протилежне: мовляв, Бюро отримало офіційне повідомлення про погрози журналістці, зареєструвало кримінальне провадження і перевірятиме інформацію, бо тиск та погрози неприпустимі. Редакція "Бабеля" це спростувала, наполягаючи, що жодного номера провадження їй так і не повідомили. Паралельно видання звернулося безпосередньо до Нацполіції, реакції не отримало і подало окрему скаргу на бездіяльність слідчого.
Крапку, точніше її відсутність, у цій історії поставила сама Нацполіція. 14 липня "Детектор медіа" офіційно запитав відомство, чи зареєстровано заяву журналісток, коли саме, за якою статтею і на якому етапі перебуває розслідування. Відповідь, надана 21 липня, звелася до відмови надати будь-яку інформацію з посиланням на Закон "Про захист персональних даних": оскільки, мовляв, не надано документів про згоду згаданих осіб на поширення відомостей про них, повідомити навіть про сам факт надходження заяв неможливо.
Складімо докупи підсумок станом на кінець липня 2026 року. ДБР публічно стверджує, що провадження за фактом погроз журналістам зареєстроване, але не називає його номера і не підтверджує це документально. Національна поліція, до якої ДБР перенаправило звернення, відмовляється навіть підтвердити факт отримання заяви. Жодна з двох інституцій не пред'явила журналістам, юристам чи суспільству єдиного перевірюваного факту, тобто номера провадження в ЄРДР. Це не дрібниця процедури. Це означає, що сьогодні неможливо встановити, чи взагалі існує зареєстроване кримінальне провадження, яке хтось розслідує.
І ось тут два, здавалося б, різні сюжети сходяться в одній точці. Один про мільярдні оборонні закупівлі, інший про погрози журналістам через матеріал про небойові втрати в армії. Перетинаються вони в постаті Олексія Бабенка, співвласника "Бабеля" і власника Vyriy Industries. Саме на цьому перетині й видно системну проблему, значно ширшу за одну компанію чи одного бізнесмена.
Логіка проста і невблаганна. Коли дві правоохоронні структури не можуть узгодити між собою навіть базовий факт, чи зареєстрована заява, під яким номером і на якому вона етапі, це підриває довіру не лише до конкретного провадження про погрози. Це підриває віру в саму здатність тих самих інституцій вести складне, багатоепізодне розслідування мільярдної справи з бездоганною процесуальною дисципліною. Якщо слідчі демонструють таку неузгодженість у відносно простій ситуації з реєстрацією задокументованої на відео заяви про погрози, суспільство має повне право запитати: а наскільки ретельно фіксуються значно складніші процесуальні дії у справі про мільярдне завищення цін на озброєння під час війни?
Саме тому судова відмова 22 липня заарештувати кошти Vyriy Industries не повинна сприйматися як ізольований епізод. Вона радше симптом того самого інституційного дефіциту дисципліни, який публічно проявився в історії з погрозами журналістам "Бабеля".
Тут важливо не з'їхати в іншу крайність. Ця справа не привід применшувати підозру щодо мільярдних завищень цін в оборонних закупівлях, вона має розслідуватися так само ретельно, незалежно від того, хто опинився в центрі уваги. Але суспільство, яке щодня платить податки на оборону і чиї гроші, можливо, стали предметом зловживань, має право вимагати від держави трьох речей.
По-перше, щоб ДБР довело провадження №42025000000000468 до процесуально бездоганного результату, з чіткою фіксацією кожної слідчої дії, кожного протоколу, кожного клопотання, так, щоб жоден суд надалі не міг повернути матеріали з позначкою "недопустимі докази" через формальні порушення, а не через відсутність доказів по суті.
По-друге, щоб інституційна плутанина між ДБР і Нацполіцією у справі погроз журналістам "Бабеля" отримала публічне і документальне вирішення, з оприлюдненням номера провадження в ЄРДР, статті обвинувачення і статусу розслідування. Мовчання і посилання на захист персональних даних там, де йдеться про базову інформацію про саме існування кримінального провадження, вже само по собі є тривожним сигналом.
По-третє, щоб суди, розглядаючи матеріали ДБР у справі Vyriy Industries, оцінювали їх по суті, з урахуванням масштабу можливої шкоди обороноздатності держави, а не шукали приводу закрити провадження через процедурну недбалість слідства.
Бо справа "Вирій" це, по суті, перевірка. Перевірка того, чи здатна українська правоохоронна система довести до кінця складне розслідування проти власного оборонного постачальника під час війни, координуючи власні дії так, щоб жодна установа не могла сховатися за спиною іншої. Суспільство фіксує кожен етап. І чекає воно не суперечливих заяв прес-служб, а результату, який витримає перевірку судом.
