Офіс генпрокурора повернув з Німеччини Олександра Володіна через зерно фірми Рапопорта
Офіс генерального прокурора добився екстрадиції з Німеччини підприємця Олександра Володіна, якого разом із дружиною звинувачують у заволодінні зерном майже на 50 мільйонів гривень, пише Контроль.UA.
Здавалося б, звичайна історія: прокуратура шукала підозрюваного, знайшла і повернула. Але є кілька деталей, через які ця екстрадиція виглядає зовсім не як торжество правосуддя. Підозрюваного, за даними видання, забрали буквально з лікарняного ліжка. Справу проти нього роками то заморожували, то реанімували "по команді". А зерно, через яке все почалося, належало компанії, за якою стоїть родина з російськими паспортами.
Щоб зрозуміти контекст, варто згадати, в якому стані сьогодні перебуває саме відомство. Після ганебної втечі генпрокурора Руслана Кравченка в Офісі генпрокурора тривають чистки, а скандали довкола окремих прокурорів не вщухають в усіх регіонах країни. Перезавантаження органу державного обвинувачення начебто йде, але точно не в турборежимі. Через це резонансні справи підвисають, гучні провадження знову губляться в судах, а точніше в шухлядах.
Тим часом прокурори з сумнівною репутацією досі сидять у теплих кріслах. Ідеться, зокрема, про випадок, коли Центр протидії корупції подав заяву про злочини батька і брата заступниці генпрокурора Марії Вдовиченко: брат, за даними організації, зрадив Україну у 2014 році і працює в прокуратурі Росії. На думку Контроль.UA, такі прокурори фактично сприяють реальним злочинцям і міжнародній мафії. Особливо тим кримінальникам і зрадникам, які втекли за кордон або мають зв'язки з російським бізнесом і Росією.
Цікаво, що Кравченко під час своєї каденції роздавав чимало красивих обіцянок. Одна з них звучала особливо гучно: повернути в Україну всіх злочинців, які переховуються за кордоном. Як і більшість інших його слів, ця обіцянка так і залишилася банальним піаром. А тепер, за іронією долі, повертати в Україну треба вже самого ексгенпрокурора.
Натомість, пише видання, прокуратура дивним чином педалює справи, у яких держобвинувачення женеться не за об'єктивністю і справедливістю, а за показниками розкриття, тобто за кількістю посадок. Поки статусні злочинці разом із Кравченком поневіряються Європою.
Саме до таких Контроль.UA зараховує провадження №42021000000001966 від 23 вересня 2021 року. Фігурантами в ньому є Олександр Володін і Тетяна Володіна. Справу відкрили за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу, тобто за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах або організованою групою.
За версією слідства, подружжя нібито заволоділо зерном майже на 50 мільйонів гривень. Але примітно, що ще у 2022 році прокуратура цю справу призупиняла. А потім провадження, як пише видання, знову "по команді" зверху спробували реанімувати.
До цього, як називає його Контроль.UA, силового свавілля долучилася й Національна поліція, яка оголосила Володіних у розшук. Причина? Подружжя, бачте, виїхало за кордон. Причому, за даними видання, виїхало на законних підставах. Не через Тису, не у VIP-таксі і не на службовому автомобілі під виглядом відрядження на сесію ПАРЄ, як це зробив колишній очільник Офісу генпрокурора.
У 2023 році Печерський районний суд Києва, відомий своєю "гуманністю", офіційно дозволив правоохоронцям затримати Володіна і його дружину, щоб обрати їм запобіжний захід у вигляді арешту. Пошук двох українців дійшов навіть до міжнародного рівня.
Тепер порівняйте цю наполегливість із тим, як Офіс генпрокурора, і за Кравченка, і за його попередників, закриває очі на значно жирніших фігурантів-втікачів. У переліку видання колишній член команди "космосу" "смотрящого за Києвом" Комарницького, ексочільник київського метрополітену Брагінський і держзрадник Деркач, який понад 20 років писав закони для українців, а тепер став "героєм Росії". Цих людей не повертають з такою марафонською швидкістю, як маловідомих громадян.
Ще показовіший приклад - Тімур Міндіч, колишній бізнес-партнер Зеленського. Його Україна повертати не поспішає. Кількість спроб запустити його екстрадицію на сьогодні дорівнює нулю.
Натомість "простих смертних", як пише видання, силовики вихоплюють з-за кордону з неймовірними темпами, бездоказово і силою, вводячи в оману закордонних правоохоронців через інструмент екстрадиції. І що обурює найбільше, вириваючи людей буквально з лікарняного ліжка.
Саме так, за даними Контроль.UA, сталося з Володіним. З матеріалів справи, які є в розпорядженні редакції, випливає, що останнім часом він перебував у Німеччині через поганий стан здоров'я. Чоловік лікувався у ФРН від тяжкої хвороби, тобто рятував власне життя, на що мав повне моральне і юридичне право.
Те, що європейська медицина на порядок якісніша за вітчизняну, давно не секрет. Тому виїзд до ЄС на лікування є нормальною практикою і під час війни, і в попередні роки. Варто згадати хоча б сенсаційне лікування Юлії Тимошенко в берлінській клініці "Шаріте", порятунок Віктора Ющенка в австрійській клініці або закордонну терапію агропідприємця Сергія Тарасова, який виїхав до Лондона.
Деякі з так званих "втікачів" справді мали серйозні хвороби. Приклад - київський бізнесмен і лідер партії "5.10" Геннадій Балашов, який так і помер поза межами України, офіційно від серцевого нападу. Свого часу українські правоохоронці теж намагалися кинути його за ґрати, а Рада національної безпеки і оборони вже під час війни запровадила проти цього лібертаріанця санкції. На думку видання, переслідування, ймовірно, стало одним із факторів, які підкосили здоров'я Балашова і призвели до його раптової смерті.
Повернімося до самої екстрадиції. У листопаді 2025 року Офіс генпрокурора офіційно звернувся до Німеччини з проханням видати Володіна Україні. У вересні цього року, після багатьох бюрократичних процедур, німецькі силовики, як пише Контроль.UA, насильно і "без суду і слідства" передали Олександра Володіна українській стороні в міжнародному пункті пропуску для автомобілів "Краківець" на Львівщині.
Далі все пішло з дивовижною швидкістю. Як стало відомо редакції, 14 вересня 2026 року кримінальну справу проти Володіних знову поновили, а відповідні відомості правоохоронці поспіхом внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Іронія в тому, що саме в ніч на 14 вересня з України виїхав генпрокурор Кравченко. Один втікач залишав країну, і того ж дня відомство, яке він очолював, із завидною оперативністю відновлювало справу проти іншого "втікача".
Але найцікавіше в цій історії - звідки взялося саме зерно. З матеріалів справи, які має редакція, відомо, що Володін із дружиною прийняли зерно через свою компанію "Агро-ВТВ". Ще у 2020 році ця фірма уклала договір із ТОВ "Грейн Пауер". Саме це товариство передало тонни зернових на зберігання структурі Володіних. Потім збіжжя, за версією слідства, нібито безслідно зникло. І винними у цій ситуації слідчі чомусь наперед призначили саме Володіних.
Далі ще цікавіше. Осінт-аналіз, на який посилається видання, встановив, що з 2025 року центральною фігурою у структурі власності "Грейн Пауер" став такий собі Артем Соловйов. Однак ще з травня 2023 року, за даними державних реєстрів, єдиним засновником і кінцевим бенефіціаром товариства де-юре значився Ігор Юлійович Рапопорт. Це брат Андрія й Олександра Рапопортів. Йому майже 70 років, він мав українське громадянство і походить з Нової Каховки, звідки коріння всієї численної родини Рапопортів. Члени цієї родини, як писав LB.ua, уже давно мають російські паспорти.
І саме в цей період, підкреслює Контроль.UA, "слідство" у провадженні було найактивнішим.
Отже, робить висновок видання, за цією структурою і де-факто, і де-юре стоять росіяни. А значить, і ФСБ, яка в Росії контролює весь великий і середній бізнес. На користь цієї версії, за даними видання, свідчить і те, що компанія "Зерно-Трейд" Олександра Рапопорта є "сестринською" структурою в міжнародних операціях і входить до глобальної мережі зовнішніх афіліацій Orsett.
У контексті засилля російського впливу в Офісі генпрокурора, про який неодноразово писали українські медіа, зокрема InfoResist про російські паспорти родини заступниці генпрокурора і готель в анексованому Криму, знову постає риторичне питання. Чиї інтереси обслуговує прокуратура у справі Володіних: справедливості й об'єктивності чи Росії?
Дивно й те, що Офіс генпрокурора так активно вчепився у Володіних, замість того щоб розслідувати офшори Рапопортів і їхні обігові операції на сотні мільйонів. І чомусь не береться розслідувати зв'язки "Грейн Пауер" у контексті "бізнесу на крові". Очевидно, подвійні стандарти нікуди не поділися і за нового керівництва відомства.
Складається враження, що Офіс генпрокурора під приводом боротьби зі злочинністю знову кулуарно підігрує росіянам і бізнесу з російським корінням. Тим часом усілякі Комарницькі, Кравченки, Міндічі та інші маститі держзрадники, колишні політики і топові злочинці залишаються фактично недоторканими. Вони живуть своє найкраще життя за кордоном і уникають відповідальності за значно тяжчі економічні та політичні злочини. А екстрадують тим часом хворого підприємця, який зберігав зерно фірми з російським корінням. Це, на думку Контроль.UA, і є справжнє вибіркове правосуддя та свавілля силовиків.
