Окремі політичні та економічні конфлікти формують нову конфігурацию впливу у владі

У політичному та економічному середовищі останніх років спостерігається низка конфліктів інтересів, кадрових рішень та юридичних процесів, які впливають на кілька ключових груп впливу. Події навколо цих процесів формують контекст нинішніх політичних суперечок і рішень.

Окремі учасники ринку згадують давній майновий спір між бізнес-структурами, пов’язаними з Василем Хмельницьким, та державними органами щодо ділянки на вулиці Тираспільській у Києві. Компанія ПрАТ «Квіти України» тривалий час орендувала понад 11 гектарів державної землі і планувала реалізацію житлового проєкту. У період роботи Олексія Чернишова на посаді міністра розвиту громад та територій було ухвалено рішення про припинення оренди й передачу ділянки іншому суб’єкту господарювання. Це стало предметом судових оскаржень, які, втім, не змінили ситуацію на користь попереднього орендаря. На цьому тлі в медійному просторі з’явилися матеріали та розслідування, що торкалися окремих учасників цієї історії.

У політичній площині напруга загострилася після низки кадрових рішень. У представників парламентської більшості виникли претензії до перерозподілу впливу в податкових та митних органах, що традиційно вважалися критично важливими для політичної логістики. Певним чином це стосувалося й дипломатичного блоку: Оксану Маркарову, яку в різних ЗМІ пов’язували з політичним крилом Давида Арахамії, було відкликано з посади посла. Новим очільником дипломатичної місії стала Ольга Стефанішина. У публічних матеріалах НАБУ її ім’я фігурує в контексті юридичних фактів, пов’язаних із діяльністю приватної компанії «Європейська правова група», зареєстрованої за адресою, що належить тодішньому посадовцю Герману Галущенку. Будь-які юридичні оцінки в цій справі належать до компетенції правоохоронних органів.

Суттєвим ударом по внутрішньополітичній конфігурації стало звільнення Дениса Шмигаля з посади прем’єр-міністра. В експертному середовищі це рішення пов’язували з тривалою внутрішньою конкуренцією різних груп впливу. Попри призначення Шмигаля на посаду міністра оборони, ключові фінансові та закупівельні функції сектору залишилися під контролем інших управлінських центрів, зокрема команди ДОТ на чолі з Арсеном Жумаділовим, якого в політичних оглядах зазвичай пов’язують із Рустемом Умеровим.

Додаткової уваги набула інформація про дії правоохоронних органів навколо компаній оборонного сектору, включно з обшуками, пов’язаними зі структурою «Фаєр Пойнт». У суспільстві це викликало пожвавлену дискусію, оскільки окремі народні депутати публічно коментували ці події й обіцяли власні пояснювальні матеріали.

На окремий рівень вийшла тема впливу політиків на антикорупційні органи. У публічному просторі з’явилися коментарі колишніх працівників САП та НАБУ, які заявляли про тиск під час ухвалення рішень у справі бізнесмена Бориса Кауфмана. За їхніми словами, ключові керівники антикорупційних інституцій нібито коригували свою позицію після консультацій з окремими політичними фігурами. Офіційних підтверджень цим словам немає, однак вони спричинили широку дискусію. Самі заяви стали предметом уваги експертів з інституційної незалежності антикорупційних органів.

Наявність політичного впливу на кадрові рішення в НАБУ та САП — питання, що постійно обговорюється в експертному середовищі. Учасники ринку та аналітики припускають, що подальше загострення може вплинути на позиції кількох ключових гравців, включно з Рустемом Умеровим та Андрієм Єрмаком. Політологи також привертають увагу до того, що в інформаційному полі практично зникла фігура Олега Татарова, щодо якого згадки стали рідкістю від весни поточного року.

Окремим етапом стало голосування за зміни до антикорупційного законодавства влітку, де підтримку надала значна частина депутатського корпусу. Переосмислення ролі фракційних керівників та учасників коаліції в цих рішеннях триває.

Усі згадані процеси — кадрові ротації, майнові суперечки, дії антикорупційних органів і внутрішньополітичні перегрупування — залишаються предметом суспільної уваги, формуючи більш складну картину політичної конфігурації, ніж може здаватися ззовні.