Олександр Конотопський: мільярди на дронах і кампанія, "яка прийшла вчасно"
Наприкінці липня 2026-го Київ мав дивний вигляд. Сьомий день поспіль люди виходили на вулиці, вимагаючи повернути міністра оборони, якого щойно звільнили. Президент відступив, зняв головнокомандувача, назвав ім'я Драпатого. А міністра оборони Рада так і не призначила: голосів за Ігоря Клименка не набралося, самого Клименка відправили секретарем РНБО, а обов'язки міністра з 20 липня виконує генерал-майор Євгеній Хмара, колишній керівник Центру спеціальних операцій "А" СБУ, якого спершу провели заступником міністра. Голосування відклали до 18 серпня. І паралельно з цим, у тих самих телефонах, у тих самих людей, ішов інший потік: анонімні телеграм-канали методично викладали матеріал про те, що звільнений міністр очолював не реформу, а годівницю.
Дві картинки не сходяться. Або людина, за яку виходять на площу, тримала на собі технологічний прорив армії, або вона тримала на собі схему. Журналістська робота починається саме тут, у цьому зазорі, і полягає вона не в тому, щоб обрати симпатичнішу версію, а в тому, щоб розібрати матеріал на частини і подивитися, які з них витримують вагу.
Що витримує
Почнемо з того, що не спростовується і не потребує довіри до анонімів, бо лежить у реєстрах і в судових базах.
ТОВ "Стрим Техно", ЄДРПОУ 43486570, справді існує і справді є одним з найбільших постачальників безпілотників для держави. Це розробник і власник торгової марки дронів "Вампір", тих самих важких нічних бомберів, які стали робочим інструментом війни. За 2025 рік компанія заробила понад 15,5 мільярда гривень. Її пов'язують з Олександром Конотопським, засновником Ajax Systems, найбільшої за штатом продуктової ІТ-компанії країни за даними DOU і однієї з найбільших приватних компаній за версією Forbes.
Далі цікавіше. Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації подав до суду позов проти "Стрим Техно" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 499,3 мільйона гривень. Справа № 910/16568/25. Претензії стосуються неналежного виконання договорів, укладених у травні та серпні 2023 року і в лютому 2025-го. Пів мільярда штрафів державі за дрони, які держава замовила і, судячи з позову, отримала не так, як домовлялися. Компанія платити добровільно не поспішає вже понад пів року.
Це перший факт, який має значення сам по собі, незалежно від того, хто його першим оприлюднив. Півмільярда невиконаних зобов'язань перед структурою, що відповідає за зв'язок і кіберзахист, під час війни, від постачальника, чия частка в закупівлях зростала.
Другий факт стосується кадрів. Восени 2025 року державне підприємство "Укроборонсервіс" очолив Євген Гвоздарьов. До того він був директором ТОВ "Стрим Техно". До 2022-го, за даними реєстрів, працював на керівних посадах у виробництві бетону і мав ФОП, через який здавав нерухомість в оренду. Ані дронів, ані зброї, ані високих технологій у біографії не було. За неповний 2025 рік на новій посаді він задекларував п'ять мільйонів гривень зарплати, один з найвищих офіційних доходів серед керівників державних оборонних підприємств.
"Укроборонсервіс" це не просто чергове ДП. Це контрактоутримувач мільярдних угод з імпорту озброєння і структура, причетна до арсеналів боєприпасів. Тобто менеджер великого приватного постачальника перейшов керувати державним вузлом, через який ідуть імпортні потоки. Революційні двері, які в нормальній юрисдикції називають conflict of interest і оформлюють періодом охолодження, у нас відчинилися просто так.
Третій факт: одночасно з призначенням доступ до інформації про підприємства оборонно-промислового комплексу закрили. Постанова Кабміну № 1257 від 2025 року, і сторінки за кодом ЄДРПОУ багатомільярдного державного підприємства в публічних реєстрах перетворилися на порожнечу. Формально це називається захистом чутливої інформації в умовах війни. Практично це означає, що перевірити, хто, кому і за скільки продає дрони, більше не може ніхто, крім тих, хто продає.
Четвертий факт стосується юрисдикцій. Власником торгової марки Ajax є Ajax Systems Cyprus Holdings LTD, зареєстрована на Кіпрі. Це підтверджує Опендатабот, і це не таємниця. У листопаді 2025-го Ajax Systems відкрила завод у Ханої, В'єтнам, площею 8300 квадратних метрів, з інвестицією близько 5,7 мільйона доларів і планом створити понад тисячу робочих місць протягом року. Конотопський пояснював вибір країни сприятливими умовами для виробничого бізнесу, кваліфікованими кадрами, індустріальними парками і мережею постачальників.
Ось тут я мушу зупинитися, бо саме на цьому місці матеріал, який ходить мережею, починає працювати нечесно. Анонімні канали подають в'єтнамський завод так, ніби Конотопський вивів гроші Міноборони і збудував на них виробництво в Азії замість того, щоб дати роботу українцям. Але в тих самих релізах, з яких вони беруть цифри, написано і те, що Ajax зберігає два заводи в Україні, має виробництво в Туреччині і три R&D-центри: у Києві, Львові та Вінниці. Ajax це охоронні системи, цивільний бізнес, який існував за десять років до великої війни і продає прилади по всьому світу. Прив'язати гроші оборонних контрактів "Стрим Техно" до заводу побутових сенсорів у Ханої можна тільки риторично, доказу такого перетікання в матеріалі немає. Він просто мається на увазі, а читач мусить домалювати сам.
Що не витримує
І тепер про головне. Бо найцікавіше в цьому масиві не те, що в ньому написано, а те, звідки він узявся.
Візьміть будь-яку тезу з тих, що ходять мережею, і простежте її вниз по ланцюгу. Історія Гвоздарьова опублікована на bagnet, на vlasti.net, у ukrrudprom, на statuspress, на corruption.hab.media, на 368.media, у десятці інших місць. Виглядає як консенсус, як десяток незалежних редакцій, що дійшли схожих висновків. Насправді це один текст. Усі вони посилаються на "Останній Бастіон" і на розслідування журналіста Володимира Бондаренка, того самого автора, чий телеграм-канал і є першоджерелом добірки. Далі підключається "міжнародне детективне бюро Absolution", ще один анонімний канал, який видає ті самі тези в тому самому формулюванні.
Це не мережа джерел. Це один голос, помножений на тридцять доменів. Технологія відома і має назву: відмивання контенту. Анонімна теза стартує в телеграмі, потрапляє на сайт, який виглядає як медіа, потім її передруковує другий сайт з посиланням на перший, третій з посиланням на другий, і на четвертому кроці вона вже "повідомляють ЗМІ". Жодного нового факту при цьому не додається, додається тільки вага.
І тут виникає питання, яке в цій історії головне. Кому і коли це знадобилося.
Відповідь лежить на поверхні, і дав її не я. Ще в червні "Інформатор" писав, що кампанія проти Федорова, найімовірніше, організована виробниками дронів, які втратили позиції в закупівлях Міноборони, і що це прояв "війни дроноробів". "Антикор", який сам друкує ці матеріали, формулює ще відвертіше: це відкрите протистояння за мільярдні контракти між командою Федорова і групою Удянського. Тобто джерело компромату не приховує, що компромат є інструментом у боротьбі за ті самі гроші, про які він розповідає.
Це нічого не спростовує. Концентрація закупівель в одному постачальнику лишається концентрацією, навіть якщо про неї кричить конкурент. Пів мільярда штрафів лишаються пів мільярдом. Але це змінює жанр: перед нами не викриття, а хід у грі. І людина, яка переписує цей хід своїми словами, стає не журналістом, а фігурою, якою пішли.
Є в цьому масиві й те, що я не переказуватиму взагалі. Там є твердження, що конкретні журналісти і журналістки куплені, "заряджені", відпрацьовують джинсу. Жодного доказу під цим немає, є тільки конструкція "виникає підозра". Там є теза, що портал "Цензор" перейшов під операційний контроль Конотопського, і вона існує рівно в одному місці, у передруку телеграм-посту, з формулюванням "згідно з наданою інформацією", тобто без джерела взагалі. І там є розділ про розлучення, аліменти й неповнолітню доньку бізнесмена, який до оборонних закупівель не має жодного стосунку і присутній лише для того, щоб читач відчув огиду.
Я знаю, як це працює, і саме тому не робитиму цього. Матеріал, у якому півмільярда судових штрафів лежить поруч із чужими аліментами, розрахований не на розуміння, а на емоцію, і перше в ньому потрібне тільки для того, щоб пройшло друге. Приберіть родину і звинувачення колег у продажності, і в добірці залишиться сухий, набагато сильніший кістяк, який справді вимагає відповіді.
Що з цим робити
Отже, підсумуємо чесно, без обох зручних версій.
Проблема є, і вона структурна. Один виробник із державним фінансуванням у десятки мільярдів фактично закриває значну частину закупівель безпілотників. Процедури закриті, реєстри закриті постановою уряду, менеджер цього виробника очолює державне підприємство, через яке йдуть імпорт зброї і арсенали, а сам виробник має до держави невиконані зобов'язання на пів мільярда. Кожен із цих пунктів окремо можна пояснити війною і потребою у швидкості. Разом вони утворюють конфігурацію, за якої держава залежить від одного центру ухвалення рішень і не має інструменту перевірити, чи не переплачує вона йому.
Але кампанія теж є, і вона не про це. Вона з'явилася не тоді, коли Гвоздарьов сідав в "Укроборонсервіс", і не тоді, коли Держспецзв'язок ішов до суду. Вона розгорнулася на повну тоді, коли вирішувалося, хто буде міністром оборони. Її ведуть анонімні канали, її тиражує мережа передруків, її замовники не приховують, що б'ються за ті самі контракти.
І звідси мій висновок, який навряд чи сподобається обом сторонам. Питання до концентрації оборонних закупівель мусить ставити не телеграм, а НАБУ, САП і Рахункова палата, і ставити публічно, з документами, з номерами договорів, з підписами. Доки цього немає, суспільству пропонують дуже вигідну підміну: замість інституційної перевірки, яка закінчується підозрою або її відсутністю, нам дають вибір між двома групами інтересів і називають цей вибір громадянською позицією.
Автори добірки, з якої почалася ця розмова, ставлять читачеві вибір: бути корисним ідіотом, негідником або мати критичне мислення. Формулювання гарне, я його підпишу. Тільки критичне мислення починається не з того, щоб повірити анонімному каналу замість державного телеканалу. Воно починається з питання, яке однаково незручне для обох: хто саме і за чиї гроші хоче, щоб я зараз це прочитав.
