Печерський суд зобов'язав поліцію перевірити націнки на дрони в компаніях Павла Єлізарова
Печерський районний суд Києва зобов'язав Головне слідче управління Національної поліції відреагувати на заяву про можливе завищення цін на комплектуючі для безпілотників, які постачала мережа компаній, пов'язаних з колишнім заступником командувача Повітряних сил ЗСУ Павлом Єлізаровим, пише Контроль.UA. У заяві йдеться про іноземних посередників, мільярдні обсяги імпорту і виведення коштів за кордон. Кому війна, кому піар і мільярдні націнки? Саме так автори публікації формулюють питання, на яке тепер доведеться відповідати слідству.
Поки українські військові щодня ризикують життям, а держава спрямовує мільярди гривень на безпілотники, в оборонних закупівлях накопичуються питання. Хто заробляє на комплектуючих для дронів? Чому продукція китайського виробництва потрапляє в Україну через іноземних посередників? І чи не перетворилися державні оборонні контракти на спосіб отримувати надприбутки за рахунок платників податків?
У центрі уваги опинився Павло Єлізаров, більш відомий за позивним "Лазар". До призначення в Повітряні сили він очолював загін спеціального призначення Національної гвардії Lasar's Group, один із провідних підрозділів у застосуванні безпілотників. 19 січня 2026 року Президент призначив його заступником командувача Повітряних сил з "малої ППО". Єлізаров мав відповідати за дрони-перехоплювачі, мобільні вогневі групи та інші засоби протидії дронам. Утім, на посаді він пробув недовго. 16 липня полковник повідомив, що подав рапорт про звільнення з ЗСУ. Офіційною підставою він назвав сімейні обставини, але сам пов'язав своє рішення з відставкою міністра оборони Михайла Федорова, яку назвав "великим злом для обороноздатності країни".
Разом з Єлізаровим у заяві фігурує ціла мережа компаній оборонного сектору: ScreenTech, Lazar Industries, Skyplex, Airforge та L Platform. Назва однієї з них, Lazar Industries, збігається з позивним самого Єлізарова, і це навряд чи випадковість.
Тепер про суть судового рішення. Печерський суд задовольнив скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Нацполіції і зобов'язав їх виконати вимоги статті 214 Кримінального процесуального кодексу. Тобто правоохоронці мають належним чином відреагувати на заяву, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почати перевірку. Водночас важливо розуміти: таке рішення суду не встановлює нічиєї вини. Суд лише констатував, що поліція не мала права просто покласти заяву в шухляду.
Головна претензія заявників стосується ланцюгів постачання. За їхніми даними, підприємства згаданої групи купували комплектуючі переважно китайського виробництва не безпосередньо у виробників, а через американську KASER TRADE LLC та інші іноземні структури.
Чи є в цьому злочин? Сам по собі імпорт через посередників закон не порушує. Проте в оборонних закупівлях ключового значення набувають інші речі: обґрунтованість цін, реальні витрати на логістику, фінансові умови, походження продукції і кінцева вартість для держави. Якщо посередницькі компанії використовують для того, щоб формувати непрозорі націнки, питання вже стосується не комерційної доцільності, а ефективності використання бюджетних коштів. Тим паче що йдеться про закупівлі для Сил оборони.
А обсяги тут чималі. За наведеними даними, протягом 2025-2026 років підприємства цієї групи імпортували комплектуючих на суму понад 5,9 мільярда гривень. Окремо зазначено, що з квітня 2025 року до червня 2026 року 4 українські компанії отримали від KASER TRADE LLC товарів приблизно на 3,5 мільярда гривень. Яка частина цієї суми припадала на саме виробництво, яка на логістику і супутні послуги, а яка могла бути звичайною торговельною маржею? Відповідь, як справедливо зазначають автори, має спиратися на первинні документи, митні декларації, контракти і незалежне порівняння цін.
Найбільше запитань викликають конкретні приклади, наведені в заяві. Візьмімо акумулятори Racepow Solid State 118Ah 6S. За даними заявників, їх імпортували приблизно по 970 доларів за штуку, тоді як орієнтовна оптова ціна становить 600-700 доларів. Отже, переплата могла сягати від 40 до 60%.
Далі модулі супутникової навігації u-blox ZED-F9P-04B-01. Їх, як стверджується, закуповували приблизно по 170 доларів за одиницю. Орієнтовний ринковий діапазон для них становив 105-130 доларів. Тобто різниця знову виходить у межах від третини до 60%.
Але найпоказовіший приклад стосується одноплатного комп'ютера Raspberry Pi 5 з 8 гігабайтами оперативної пам'яті. Цей пристрій добре знайомий будь-якому студенту-програмісту. За наведеними розрахунками, його імпортна ціна становила близько 223 доларів за штуку. Ринкова ж вартість оцінюється в 80-95 доларів. Уявіть собі: держава, за версією заявників, платила за звичайний мікрокомп'ютер у 2,3-2,8 раза більше, ніж він коштує на ринку.
Під питанням опинилися й ціни на інші акумулятори, електродвигуни, камери, пропелери та решту компонентів безпілотних систем. За попередніми розрахунками із заяви, різниця між орієнтовними ринковими цінами та вартістю імпорту могла становити приблизно 1,5-2,4 мільярда гривень. А загалом через відповідні ланцюги постачання і торговельні націнки, за оцінкою авторів матеріалів, могло пройти понад 7 мільярдів гривень бюджетних коштів.
Чи означає це, що мільярди вже вкрадено? Ні. Різниця між закупівельною ціною та ринковим орієнтиром ще не є автоматично доведеними збитками. Однак, як наголошують автори публікації, навіть без остаточних висновків ці цифри ставлять перед державою принципове питання. Чи отримувала армія комплектуючі за економічно обґрунтованими цінами, чи частина оборонного бюджету осідала в ланцюгах посередників? Для країни, яка веде повномасштабну війну, це не бухгалтерська суперечка. Кожна гривня, витрачена без обґрунтування, означає менше ресурсів для військових. Тому перевірка має бути незалежною і професійною, спиратися на документи, а не на політичні заяви чи публічний піар.
Окрема лінія претензій стосується можливого конфлікту інтересів самого Єлізарова. За даними з матеріалів, під час служби на військовій посаді він зберігав корпоративний контроль над підприємствами, які виробляли й постачали безпілотні системи державним замовникам. Варто нагадати, що на посаді заступника командувача він відповідав саме за дрони-перехоплювачі і засоби боротьби з дронами. Чи можна уявити кращу позицію для бізнесу, який ці дрони виробляє? Автори публікації наголошують: військова посада не може бути інструментом просування приватних комерційних інтересів.
Є в матеріалах і ще один тривожний сюжет. Одне з підприємств групи, за даними заявників, мало господарські зв'язки з іноземною компанією, власника якої пов'язують з міжнародною мережею TGR Group. Що це за мережа? 4 грудня 2024 року Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США запровадило санкції проти TGR Group разом з британським Національним агентством по боротьбі зі злочинністю. За версією американців, мережа допомагала російським елітам обходити санкції, відмивала кошти через криптовалюту і приховувала походження грошей російських клієнтів, які купували нерухомість у Британії. Загальний контроль над нею, за даними OFAC, здійснював громадянин України Джордж Россі. Тому зв'язки з такою мережею, як зазначають автори, потребують окремої перевірки. Треба встановити, якими саме були ці зв'язки, скільки тривала співпраця, як рухалися кошти і чи є конкретні санкційні ризики.
Отже, що маємо? Колишній заступник командувача Повітряних сил, який відповідав за антидронову оборону, за версією заявників зберігав контроль над компаніями, що постачали державі дрони. Ці компанії імпортували комплектуючих на 5,9 мільярда гривень через американського посередника, а ціни на окремі деталі в 1,3-2,8 раза перевищують ринкові. Якщо ці факти підтвердяться, суспільство має знати, хто, за якими рішеннями і на яких умовах отримував вигоду від оборонних контрактів. Поки ж заявникам довелося йти до суду, щоб змусити поліцію хоча б зареєструвати заяву про мільярди, від яких залежить оборона країни. Справжній патріотизм, як пишуть автори публікації, вимірюється не гучними заявами і медійністю, а відповідальністю перед державою. На війні ціна непрозорості може виявитися значно вищою за будь-яку торговельну націнку.
