Сергій Ніжинський заявив у ТСК про 10 тисяч євро від Злочевського, правоохоронців ця інформація не зацікавила

17 липня 2026 року в стінах Верховної Ради прозвучали слова, після яких у нормальній державі мали б негайно початися кілька окремих проваджень. Відкликаний посол України на Кіпрі Сергій Ніжинський дав свідчення у тимчасовій слідчій комісії з питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері оборони, антикорупційного законодавства та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану. Комісію цю парламент створив 17 грудня 2025 року саме для того, щоб розслідувати корупцію воєнного часу, а очолює її народний депутат Олексій Гончаренко.

Одна з тез Ніжинського мала рівень політичного вибуху. За його твердженням, кіпрська поліція затримала першого секретаря посольства з політичних питань Костянтина Іващенка в ресторані міста Ларнака в момент, коли той отримував 10 тисяч євро. Гроші, за цією ж версією, передавав Микола Злочевський, ексміністр екології часів Януковича і фігурант історичної справи про пропозицію хабаря в 6 млн доларів.

Ніжинський стверджує, що інформацію про цей епізод він передавав до НАБУ, а МЗС України не відреагувало жодним чином. Іващенко спокійно допрацював свій цикл до 2024 року, і його посада за цей період підтверджується офіційним переліком співробітників посольства України в Республіці Кіпр.

Епізод із Ларнакою був лише частиною свідчень. Ніжинський заявив комісії, що на острові діяла злочинна організація з трьох осіб, до якої входив Еллінас Христодулос, якого дипломат називає колишнім обнальником Януковича на Кіпрі і якого саме хотіли призначити почесним консулом України. Подавав його кандидатуру, за словами Ніжинського, колишній посол на Кіпрі Руслан Німчинський, який нині очолює управління з питань НАТО в МЗС. Сам Ніжинський стверджує, що заяву про звільнення написав під тиском, і публічно просить у держави цілодобову охорону.

І ось тут виникає головне питання. Чому заяву, зроблену в тимчасовій слідчій комісії під запис і під розписку відповідно до закону, українська система вирішила просто не помітити.

Міністерство закордонних справ обмежилося тим, що назвало весь блок свідчень кампанією дискредитації і послалося на статтю 384 Кримінального кодексу, натякаючи на можливу відповідальність за неправдиві свідчення. Окремо у відомстві зазначили, що дії Ніжинського створили репутаційні ризики для відносин із Кіпром, а його заяви активно поширюють російські та проросійські ресурси. Тобто відповіддю на конкретне звинувачення в конкретному епізоді стала оцінка інформаційних наслідків, а не відповідь по суті.

Публічних спростувань не давав ані Іващенко, ані друга сторона епізоду. Провадження за фактом оприлюднених обставин у публічному просторі не з'явилося. Немає повідомлення про підозру. Немає ноти. Немає рішення про службову перевірку. Немає навіть короткого пресрелізу, який пояснив би громадянам, що ж сталося з їхнім представником у столиці держави Європейського Союзу.

Тиша такого масштабу навколо такої заяви випадковою не буває. Хтось цю історію гасить, і хтось зацікавлений у тому, щоб слова, сказані в парламентській комісії, розчинилися в стрічці новин за кілька днів і не дійшли до логічного продовження у вигляді кримінального провадження та публічної відповіді фігурантів. У кожної такої тиші є вигодонабувач.

Саме тут мало б проявити себе НАБУ. Бюро роками веде історичну справу проти Злочевського. Бюро отримало інформацію від дипломата, який діяв через офіційні канали. Для бюро свідчення такого рівня в профільній тимчасовій слідчій комісії є не приватною скаргою, а прямою підставою внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почати ретельну перевірку. Замість цього в публічному просторі знову тиша.

Периметр варто окреслити чесно. Точної дати затримання і назви ресторану Ніжинський у публічному переказі не називає, оригіналів кіпрських поліцейських документів у відкритому доступі немає. Але це не робить епізод менш серйозним, а робить його серйознішим, бо перевірити цю інформацію можуть саме ті органи, які мовчать.

Питання, які лишаються, прості до примітивності. Чи внесено відомості до ЄРДР за озвученою інформацією. Хто в МЗС отримував рапорт Ніжинського. Що робило НАБУ з переданою інформацією і чому кар'єра першого секретаря продовжувалася так, ніби нічого не сталося. І головне, кому в Києві було вигідно, щоб цю історію ніхто не почув.