Соболев "підтягує" свого колишнього шефа: закриті конкурси і конфлікт інтересів в енергетиці
Міністр економіки Олексій Соболев опинився в центрі звинувачень у спробі повернути в систему управління стратегічною енергетикою свого колишнього керівника Максима Нефедова та ряд лояльних до нього осіб через непрозорі конкурсні процедури — без публічних обговорень, без трансляцій співбесід і без чітко оприлюднених критеріїв оцінки кандидатів.
Ключовою фігурою залишається Максим Нефедов — саме він у минулому був безпосереднім керівником Олексія Соболева в Міністерстві економіки. Сьогодні ж Соболев очолює комісію, яка має давати оцінку своєму колишньому шефу. Така конфігурація створює очевидний конфлікт інтересів: особа, яка раніше підпорядковувалася кандидату і пов'язана з ним професійними та особистими стосунками, фактично отримує можливість впливати на рішення про його призначення.
Репутаційне тло Максима Нефедова також викликає питання. У 2020 році його звільнили з посади голови Митної служби через незадовільні результати роботи та нездатність переломити ситуацію з контрабандою. Цей епізод досі фігурує в публічному просторі як показник управлінських провалів. Додатково обидві фігури пов'язані спільною роботою над проєктами з продажу державного майна через систему «Прозорро», окремі з яких аналізуються журналістами та експертами на предмет корупційних ризиків.
За даними розслідувачів, конкурсний процес фактично відбувається в закритому режимі. Немає прямих трансляцій засідань комісії, відсутня детальна публікація критеріїв відбору та порівняльний аналіз кандидатів. Серед претендентів, яких джерела називають «своїми», фігурують також Ілля Михайлов — голова наглядової ради «Прозорро.Продажі», структури, яку раніше очолював Олексій Соболев і яка сьогодні перебуває під його впливом, а також заступники міністра — Андрій Телюпа та Віталій Кондратів.
Фактично формується замкнене коло управлінців, пов'язаних між собою попередньою роботою та інституційними проєктами. Експерти вказують, що повторення сценарію з формуванням наглядової ради «Енергоатому», де за сприяння Олексія Соболева опинився Тимофій Мілованов, вже призводило до управлінських конфліктів і критики з боку професійної спільноти.
На тлі масштабних вливань коштів у відновлення енергосистеми та залежності галузі від підтримки міжнародних фінансових інститутів закриті кадрові рішення здатні підірвати довіру донорів. В умовах війни та енергетичних загроз питання управлінської компетентності перестає бути політичним і стає питанням національної стійкості.
Мінімальним кроком для зняття напруги могло б стати відсторонення Олексія Соболева від головування в конкурсній комісії через прямий конфлікт інтересів, відкриття процедур для преси та міжнародних спостерігачів, а також публічна перевірка кандидатів на предмет професійної компетенції та відсутності репутаційних ризиків. Без цього енергетика ризикує перетворитися на черговий «клуб своїх», де рішення ухвалюються не за критерієм професіоналізму, а за принципом особистої лояльності.
