Спадщина Галущенка: як критично важливий конкурс на будівництво електростанцій "загубився" у міністерських кабінетах
На тлі постійних атак на енергетичну інфраструктуру України та нагальної потреби у децентралізації генерації, ключовий конкурс на будівництво понад 300 МВт нових газопоршневих потужностей зайшов у глухий кут. Процес, що успішно завершився ще у квітні, був зупинений через скарги компаній, що програли, а після зміни керівництва в Міністерстві енергетики, схоже, взагалі "завис у повітрі". Це ставить під загрозу енергетичну безпеку країни та залишає доброчесних інвесторів із замороженими багатомільйонними гарантіями.
Проведений наприкінці 2024 – на початку 2025 року Міненерго спільно з НЕК "Укренерго" конкурс мав стати відповіддю на російський енергетичний терор. Ідея полягала в тому, щоб розосередити по країні менші та більш маневрові газопоршневі та газотурбінні станції, які важче уразити ракетами і які здатні швидко балансувати енергосистему, підтримуючи стабільну роботу атомних електростанцій.
У квітні 2025 року конкурсна комісія визначила переможців. Результати перевершили очікування: учасники запропонували значно нижчі ціни на будівництво, ніж очікувана гранична вартість у 855 тисяч євро за 1 МВт. Так, ПрАТ "Кривий Ріг Цемент" запропонувало ціну у 400 тисяч євро/МВт, а ТОВ "Павер Один" – навіть 300 тисяч євро/МВт за одним зі своїх проєктів.
Однак тріумф здорової конкуренції тривав недовго.
Скарги та затримки: фактор "Укрнафти"
Пропозиції трьох учасників – державної ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Інжур Енерджі" та ТОВ "Далорт" – були відхилені. Як повідомили у конкурсній комісії, причиною стала невідповідність умовам конкурсу. Зокрема, компанії подали свої цінові пропозиції, що були близькі до граничної ціни, без урахування ПДВ. Додавання 20% податку автоматично виводило їх за межі встановленого ліміту.
Незгодні з таким рішенням, "Укрнафта" та "Далорт" подали скарги до конкурсної комісії, а згодом державна компанія звернулася і до Антимонопольного комітету України (АМКУ). За інформацією, наявною у ЗМІ, цей крок заблокував підписання угод з переможцями.
Як стало відомо з відповіді Міненерго на запит Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, АМКУ понад два місяці вивчав скаргу і 10 липня повідомив "Укрнафту" про відмову у її розгляді. Підставою для цього, ймовірно, стало те, що конкурс проводився не за законом про публічні закупівлі, а за окремою процедурою, затвердженою Кабміном.
Міністерська рокіровка та "мертвий сезон"
Здавалося б, після рішення АМКУ всі перепони для укладання контрактів зникли. Проте в енергетичному відомстві почалися кадрові зміни. 17 липня 2025 року з посади міністра енергетики було звільнено Германа Галущенка. Вже 21 липня був звільнений і його перший заступник Юрій Шейко, який очолював конкурсну комісію.
З того часу, як стверджують джерела на ринку, проєкт будівництва нової генерації фактично зупинився. Нова очільниця Міненерго Світлана Грінчук, за даними видання "Наші Гроші", досі не вчинила жодних дій для відновлення роботи конкурсної комісії та завершення процедури.
Бездіяльність уряду ставить у скрутне становище не лише енергосистему, а й бізнес. Компанії-переможці, які внесли багатомільйонні банківські гарантії для участі в конкурсі, залишаються у невизначеності. Їхні кошти заморожені, а вартість грошей з'їдає інфляція. Влада не дає чіткої відповіді: чи будуть підписані угоди, чи конкурс буде скасовано, що дозволило б бізнесу повернути свої гарантії.
Політичний слід "ворога народу"?
На тлі незрозумілої паузи з боку уряду, на ринку почали з'являтися версії, що можуть пояснити таку дивну поведінку. Одна з них – політична.
Як виявилося, компанія ТОВ "Павер Один", яка запропонувала найнижчу ціну, належить інвестиційній компанії Dragon Capital, власником якої є Томаш Фіала. Фіала також володіє низкою впливових українських ЗМІ, зокрема "Українською правдою" та "НВ", які часто критикують владу.
Джерела припускають, що саме цей факт міг стати "червоною ганчіркою" для Офісу Президента. Перспектива того, що в заголовках новин з'явиться інформація про те, що "уряд заплатить компанії Фіали за порятунок енергосистеми", могла бути розцінена політичним керівництвом як неприпустима.
Якщо ця версія відповідає дійсності, то виходить, що політичні антипатії ставляться вище за національні інтереси енергетичної безпеки в умовах війни. Замість того, щоб швидко будувати критично важливі об'єкти за найвигіднішою ціною, процес саботується, а країна втрачає дорогоцінний час.
Наразі ані Міністерство енергетики, ані Кабінет Міністрів не надали офіційних коментарів щодо причин затримки з укладанням угод. Тим часом Україна входить у новий опалювальний сезон, а понад 300 МВт вкрай необхідної маневрової генерації залишаються лише на папері – заручниками чи то бюрократичної недбалості, чи то політичних інтриг.
