Справа Шабуніна: куди зникли американські мільйони і чому Вашингтон мовчить?
У 2016 році Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження № 42016000000000688 за фактом розкрадання коштів міжнародної технічної допомоги США. У центрі справи — Центр протидії корупції та його голова правління Віталій Шабунін. Провадження вели активно. Потім зупинили. Потім закрили. В один день із призначенням нового генерального прокурора. І з того часу — тиша.
Але спочатку — цифри.
В рамках двох програм — американського проєкту «Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні» (реєстраційний номер №3313, загальна вартість — 4,4 млн доларів) та євросоюзного «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» (реєстраційний номер №2940-01, загальна вартість — 8,5 млн євро) — Україна отримала десятки мільйонів від міжнародних донорів. Реципієнтами значилися Генеральна прокуратура та Міністерство юстиції. Але, як встановило слідство, жодних договорів між ГПУ та отримувачами коштів укладено не було. На рахунки Генеральної прокуратури гроші не надходили. Куди вони надходили — ось у чому питання.
Слідство рухалося. У березні 2016-го отримали 12 судових дозволів на тимчасовий доступ та виїмку документів. У травні — ще 15 дозволів, цього разу на банківську таємницю. Але вже з 12 травня 2016 року слідчі перестали з'являтися на засідання суду. Розслідування заморозили.
12 травня 2016 року — це не випадкова дата. Того самого дня Юрій Луценко склав присягу генерального прокурора. Іще перебуваючи у статусі нардепа, прямо під час виступу у Верховній Раді, він публічно пообіцяв переглянути справи проти Сакварелідзе і Шабуніна. «Я вважаю справи проти Сакварелідзе, Шабуніна настільки дебільними, що вони просто ганьблять Генеральну прокуратуру», — заявив він тоді. Провадження, за яким слідство вже отримало десятки судових дозволів і активно вивчало банківські рахунки, було закрито.
У травні 2017 року нардеп Павло Пинзеник повідомив, що з 1,2 млн доларів, отриманих ЦПК на антикорупційну діяльність, значні суми виводилися на фізичних осіб-підприємців. За його заявою розпочали ще одне кримінальне провадження. ЦПК назвав це «тиском». Позов Шабуніна до Пинзеника суд відхилив.
Але найважливіше питання звучить інакше: чому Вашингтон мовчить?
Гроші виділяв Державний департамент США через Бюро з міжнародних питань у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та правоохоронних питань. Мільйони американських платників податків. І коли українська прокуратура відкрила кримінальне провадження про те, що ці мільйони пішли не туди — американська сторона не відреагувала жодним чином. Не зажадала звіту. Не призупинила фінансування. Не ініціювала власного розслідування. Натомість ЦПК продовжував отримувати гранти — від тих самих донорів, чиї гроші фігурували у справі.
Це не байдужість. Це — вибір. Коли донор знає про провадження, знає про підозри, знає про закриття справи в день призначення лояльного прокурора — і продовжує платити, він перестає бути жертвою схеми. Він стає її частиною. Шабунін був потрібний американській стороні як інструмент тиску на українські інститути — НАБУ, ГПУ, суди. Зручний, медійний, захищений репутацією «антикорупціонера». Те, що цей інструмент міг паралельно обслуговувати власні інтереси за рахунок донорських коштів — очевидно, нікого не бентежило.
Масштаб особистих проблем Шабуніна вийшов назовні вже під час повномасштабної війни. ДБР відкрило провадження про ухилення від служби та шахрайство. НАБУ — за зловживання службовим становищем ексголови НАЗК, який підписував фіктивні відрядження. З'ясувалося, що активіст, визнаний у 16 років непридатним до служби через родимки на тілі, оформився «заднім числом» на фіктивну службу у 207-му батальйоні ТрО — і жодного разу там не з'явився. Джип Nissan Pathfinder, переданий як гуманітарна допомога для ЗСУ, виявився на київських вулицях під його керуванням.
Провадження 2016 року так і не дійшло до суду. Архів є. Документи є. Банківські ордери, виписані суддями, є. І лише одного немає — відповіді на запитання: де гроші американських платників податків, виділені на реформу української прокуратури? Його не ставлять ні в Києві, ні у Вашингтоні. Бо відповідь незручна для обох.
