Справжній професіоналізм на практиці: як новий член Експертної ради Роберт Брукхайзен розбивав топкорупціонерів у Європі
Знайомтеся, це Роберт Гайн Брукхайзен (Robert Hein Broekhuijsen) — нідерландський юрист топрівня та експрокурор, який увійшов до Експертної ради, що перевіряє українських суддів на доброчесність.
На відміну від багатьох номінальних функціонерів, він — справжній важковаговик у боротьбі з білокомірцевою злочинністю. Щоб зрозуміти його масштаб, достатньо подивитися на найгучнішу справу в його кар'єрі — розслідування проти колишнього очільника порту Роттердама Віллема Схолтена.
Портовий скандал, що сколихнув Нідерланди
Віллем Схолтен був фактично «некоронованим королем» найбільшого та найвпливовішого порту Європи. Проте його кар'єра скінчилася гучним падінням: Схолтен таємно, в обхід усіх процедур, видав комерційним структурам банківські гарантії на фантастичні 180 мільйонів євро. Прокурор Брукхайзен буквально розгромив топменеджера в суді, кваліфікувавши його дії через «жадобу та підрив суспільної довіри».
Чому в цій справі не могло бути угоди зі слідством?
Сьогодні українські топкорупціонери звикли масово купувати собі комфортні умови через «угоди зі слідством», міняючи зізнання на м’які умовні терміни та донати. Але для Брукхайзена в цій справі жоден компроміс був неможливим:
Схолтен перебував на самій вершині корупційної піраміди — йому просто не було кого «здавати» чи проти кого свідчити.
Доказова база прокурора була настільки залізобетонною, що Брукхайзен принципово та безкомпромісно вимагав для топчиновника виключно реального тюремного ув'язнення.
Результат: суд виніс вирок — 12 місяців позбавлення волі.
Для українського слухача такий термін за аферу на 180 мільйонів євро може здатися занадто м'яким — особливо на тлі наших статей у Кримінальному кодексі, де за подібні злочини зазвичай світить від 8 до 12 років із конфіскацією. Але диявол ховається в деталях.
У чому принципова різниця підходів?
Поки в Україні суспільство міряється «красивими й суворими цифрами» у кодексі, європейське правосуддя працює за зовсім іншими, набагато жорсткішими правилами:
Невідворотність замість ілюзій. У Нідерланди терміни ув'язнення можуть бути меншими, але саме покарання є абсолютно невідворотним. Там неможливо роками затягувати розгляд справ у судах, раптово «захворіти» в день вироку, вийти під мільйонну заставу чи відкупитися благодійністю. Якщо прокурор довів провину — ти гарантовано їдеш до тюрми і сидиш від дзвінка до дзвінка.
«Громадянська смерть» замість перечікування. Нідерландський чиновник після такого вироку втрачає все і назавжди: бездоганну репутацію, статус, усю кар'єру та бізнес-зв’язки. Це довічне клеймо для всієї родини. В Україні ж суворі статті у законі дуже часто компенсуються лазівками в апеляціях, затягуванням строків давності та можливістю «перечекати шторм».
🇺🇦 Головний висновок: Українська правова система поки що лякає корупціонерів великими тюремними термінами «на папері», тоді як нідерландська — залізобетонною, безжальною невідворотністю, де жоден статус, гроші чи зв'язки не врятують від реальної тюрми та знищення репутації.
Саме цій європейській невідворотності нам ще належить навчитися.
