Станіслав Броневицький спростував лист Семена Кривоноса про члена конкурсної комісії САП

Директор Національного антикорупційного бюро Семен Кривонос звернувся до Конкурсної комісії, яка відповідає за організацію та проведення конкурсу на адміністративні посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, і навів у листі відомості про нібито причетність одного з членів цієї комісії до кримінального провадження, пише Станіслав Броневицький.

Проблема в тому, що прокурором у тому самому провадженні свого часу був сам Броневицький. І він, на відміну від більшості учасників цієї дискусії, читав матеріали справи не в переказі, а в оригіналі. Тому й відповів відкритим листом на ім'я голови комісії Лаури Оани Стефан, виклавши фактичні обставини і звернувши увагу на невідповідність тверджень директора НАБУ змісту матеріалів провадження та рішенням, ухваленим за результатами розслідування.

Почнімо з того, що саме написав Кривонос. У своєму листі він повідомив голову Конкурсної комісії про обставини, які, на його думку, можуть ставити під сумнів відповідність члена комісії вимогам щодо бездоганної ділової репутації, високих професійних і моральних якостей, суспільного авторитету та доброчесності. Формулювання, як бачимо, максимально широке і при цьому максимально нищівне для будь-якої репутації.

Конкретика в листі теж була. У ньому зазначено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року нібито перевірялися факти можливої причетності члена комісії до протиправної діяльності. Йшлося про організацію подання у 2019 році до Окружного адміністративного суду міста Києва значної кількості позовів від імені громадських організацій, юридичних та фізичних осіб. Мета цих позовів, за версією, викладеною в листі, полягала у створенні штучних підстав для відводу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та інших осіб, а наслідком мало стати перешкоджання роботі ВККС і проведенню кваліфікаційного оцінювання суддів того ж таки ОАСК.

Тепер про те, чому Броневицький узагалі має право говорити про цю справу предметно.

З 2020 по 2024 рік він обіймав посаду прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. До кола його службових повноважень, серед іншого, входило здійснення процесуального керівництва досудовими розслідуваннями, які проводили детективи НАБУ. І він особисто входив до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року. Більше того, після направлення обвинувального акта до суду він входив і до складу групи прокурорів, які підтримували державне обвинувачення в цьому провадженні безпосередньо у Вищому антикорупційному суді.

Тобто перед нами не сторонній коментатор і не людина, яка щось десь чула. Це прокурор, обізнаний зі змістом провадження, предметом досудового розслідування, обсягом зібраних доказів, процесуальними рішеннями за його результатами та змістом обвинувального акта, направленого до суду.

І висновок його звучить категорично. Наведене в листі директора НАБУ твердження про можливу причетність члена Конкурсної комісії до інкримінованої в цьому провадженні протиправної діяльності не відповідає фактичному змісту матеріалів кримінального провадження в тому вигляді, в якому вони були сформовані стороною обвинувачення та направлені до суду.

Далі йде розбір по пунктах, і він вартий уваги. Твердження про те, що член Конкурсної комісії міг діяти за вказівкою одного з обвинувачених та організовувати подання до Окружного адміністративного суду Києва значної кількості позовів від імені підконтрольних йому громадських організацій, юридичних і фізичних осіб, не знайшло свого відображення у процесуальних рішеннях, якими було завершено досудове розслідування. Не знайшло взагалі.

Механіка тут проста, і Броневицький її проговорює до кінця. У межах цього провадження діям осіб, щодо яких сторона обвинувачення вважала зібраними достатні докази для притягнення до кримінальної відповідальності, було надано відповідну процесуальну оцінку. Результатом стало повідомлення таким особам про підозру, подальше формулювання обвинувачення і направлення обвинувального акта до суду. Так ось, член Конкурсної комісії до числа таких осіб не належав. Питання про повідомлення йому про підозру або про притягнення його до кримінальної відповідальності в межах цього провадження ніколи не ставилося.

Більше того, він не зазначений ані в повідомленнях про підозру, ані в обвинувальному акті як особа, причетність якої до інкримінованої протиправної діяльності встановлена стороною обвинувачення. Його навіть не включили до переліку свідків, допит яких сторони вважали необхідним під час судового розгляду. Тобто в матеріалах справи цієї людини немає ні як підозрюваного, ні як обвинуваченого, ні як свідка.

За таких обставин, наголошує Броневицький, використання у листі директора НАБУ формулювань про можливу причетність члена комісії до протиправної діяльності без наведення відповідного процесуального статусу, конкретних доказів і результатів їх правової оцінки може створити у членів Конкурсної комісії хибне уявлення про фактичні обставини кримінального провадження № 52019000000000522. На його переконання, наведені в листі відомості в цій частині потребують критичної оцінки та перевірки безпосередньо за матеріалами провадження і процесуальними документами, якими завершено досудове розслідування.

Окремо він знімає питання про власний інтерес у цій історії. Особистих, ділових чи інших відносин із членом Конкурсної комісії він не підтримує, особистої зацікавленості в результатах оцінки його кандидатури не має і повідомляє викладені відомості виключно як особа, яка безпосередньо здійснювала процесуальне керівництво та підтримувала державне обвинувачення у відповідному провадженні. У разі необхідності готовий надати комісії додаткові пояснення в межах відомої йому інформації.

А наприкінці листа з'являється абзац, який перетворює юридичний документ на щось значно гостріше. Броневицький пропонує комісії при оцінці достовірності та об'єктивності наведених у листі тверджень врахувати відомості щодо самого директора НАБУ Семена Кривоноса, якщо ці відомості підтверджуються судовими рішеннями та іншими офіційними документами. І одразу уточнює, які саме. Семен Кривонос був фігурантом кримінального провадження, пов'язаного з підкупом виборців, а кримінально-правові наслідки щодо нього були припинені у зв'язку із застосуванням акта амністії.

На думку автора листа, ці обставини мають бути враховані комісією при оцінці належності, об'єктивності та достовірності інформації, наданої директором НАБУ.

І фінальна теза, яку варто прочитати уважно обом сторонам цієї історії. Броневицький вважає принципово важливим, щоб оцінка будь-якої особи, і члена Конкурсної комісії, і посадової особи, яка надає комісії інформацію, здійснювалася виключно на підставі перевірених фактів, належних документів та встановлених у передбаченому законом порядку обставин. А не на підставі припущень, оціночних суджень чи відомостей, які не отримали належної процесуальної реалізації.

Підписано лист коротко і без пафосу: прокурор САП у 2020-2024 роках, адвокат Станіслав Броневицький.

Отже, маємо ситуацію, у якій директор антикорупційного бюро повідомляє конкурсній комісії про чиюсь можливу причетність до злочину, а прокурор, який цю справу вів від досудового розслідування до суду, публічно пояснює, що в матеріалах справи такої причетності немає. І питання тут навіть не в конкретному члені комісії. Питання в тому, що станеться з процедурою відбору керівництва САП, якщо інформація, яка надходить до комісії від державного органу, потребує окремої перевірки на достовірність.