Тендери ПРООН для українських міністерств перетворилися на закриту систему
Це розслідування почалося з дрібниці, яку помітити міг лише той, хто десять років читає тендерну документацію. Ідеться про математику, вписану у вимоги до правового аналізу, пише Жанна Дутчак у співавторстві з журналісткою, яка підписалася як Наталія К.
В основу матеріалу ліг контрольований експеримент. Одна з авторок, яка тривалий час працювала у сфері міжнародної допомоги, подалася на частину тендерів, щоб перевірити гіпотезу. Результат став відправною точкою для всього подальшого розслідування.
Отже, 10 лютого 2025 року ПРООН в Україні оголосила чотири тендери для Міністерства розвитку громад та територій. Завдання різні: один консультант має проводити правовий аналіз регіональної політики, інший навчати громади працювати з європейськими фондами, третій будувати міжмуніципальні партнерства, четвертий займатися стратегічним плануванням.
Різна робота, різні компетенції. Але перелік спеціальностей в усіх чотирьох однаковий: право, економіка, державне управління, системний аналіз і математика. Математика для правового аналізу. Математика для експертів з європейських фондів.
Гіпотеза була проста. Якщо система чесна, доля всіх чотирьох тендерів має бути однаковою. 21 лютого авторка подала три заявки, свідомо залишивши четвертий тендер як контрольний зразок.
5 березня надійшли три автоматичні повідомлення з системи закупівель ПРООН. В усіх трьох одне слово: скасовано.
Офіційна причина звучала так: ПРООН змушена закрити тендер на запит бенефіціара, тобто Міністерства, у зв'язку зі змінами в законодавстві, а після оновлення завдань і оголошення нового тендера кандидатку запросять напряму.
Які саме зміни в законодавстві, не уточнили ані ПРООН, ані Міністерство. Жодних посилань на конкретні закони, постанови чи проєкти. Автори переглянули законодавчу базу, сайт Мінрозвитку, порадилися з колегами-експертами. Нічого, що могло б пояснити скасування, не знайшли.
І головне: четвертий тендер не скасували. Саме той, на який авторка свідомо не подавалася. Той самий контрольний зразок. Хоча всі позиції були з одного тематичного пакета, і якби законодавчі зміни справді вплинули на правовий аналіз регіональної політики, вони мали б вплинути й на стратегічне планування в тій самій сфері.
Четвертий тендер завершився контрактом. Його отримала Наталія Глоба.
Шлях до цього імені виявився довгим. З травня авторки намагалися отримати від Мінрозвитку перелік консультантів і експертів. Відмова за відмовою, підстави тричі змінювалися. Наприкінці серпня вони змінили тактику й запитали список радників на громадських засадах міністра та його заступників. У середині вересня перелік прізвищ був у них.
А наприкінці вересня з'ясувалося, хто виграв четвертий тендер. Наталія Глоба, прізвище зі списку радників заступника міністра Олексія Рябикіна. Людина, яку Мінрозвитку у своїх публічних комунікаціях називало експерткою зі стратегічного планування ще до того, як ПРООН оголосила тендер.
Далі формула склалася остаточно. У жовтні 2024 року вийшло інтерв'ю з підписом: Наталія Глоба, українська інтелектуалка, системний аналітик, математик. ПРООН прописує математику у вимогах. Тендер виграє людина, яку публічно представляють як математика. Вартість її контракту у 2025 році перевищила мільйон гривень. А з листопада 2024 року вона безоплатно радить тому самому Рябикіну, який курує напрям регіонального розвитку і стратегічного планування.
Глоба не єдина безоплатна радниця Рябикіна в орбіті ПРООН. У грудні 2024 року він підписав лист до ПРООН із проханням залучити чотирьох експертів, і контактною особою від Міністерства в тому листі значилася Наталія Василенко, теж безоплатна радниця Рябикіна. В інших документах Мінрозвитку вона фігурує як консультантка ПРООН у 2024 році, причому відкритого тендера на цю позицію автори не знайшли.
Тобто через одну радницю на громадських засадах ПРООН контактує з Міністерством, зокрема щодо залучення експертів. А інша радниця опиняється серед найнятих експертів. У самому листі жодних застережень і жодних згадок про законодавчі зміни немає. Через два місяці ПРООН оголосила чотири тендери, ще через два тижні три з них скасувала.
Але найцікавіше почалося далі.
20 березня авторка натрапила в лінкедіні на оголошення про волонтерську позицію для ПРООН, а саме експерта з міжмуніципального партнерства. Це був її скасований тендер. Той самий проєкт, та сама сфера, ті самі завдання, те саме Міністерство. Інша назва й змінені вимоги.
Того ж вечора знайшлися ще дві волонтерські позиції для решти скасованих тендерів. З'явилися вони на порталі волонтерів ООН ще 11 березня, тобто через шість днів після скасування. Обіцяного запрошення на переоголошені тендери авторка не отримала, бо це були вже не тендери.
Вимоги до досвіду при цьому зросли з трьох років до семи. Спершу це виглядало як спроба відсіяти зайвих кандидатів. Але потім автори подивилися на категорії волонтерів ООН і зрозуміли механіку. Вищий досвід означає вищу категорію, а вища категорія більшу щомісячну виплату. Якби вимоги залишилися на рівні трьох років, як в оригінальних тендерах, виплата була б нижчою. Різниця перевищує 20 тисяч гривень на місяць, а за весь період призначення понад 160 тисяч.
Авторки описують це так, ніби оголосити тендер на будівництво мосту в Івано-Франківську, отримати заявки, скасувати конкурс і тихо найняти ту саму бригаду як волонтерів-будівельників, але за ті самі гроші й без можливості оскаржити.
Ключова деталь у часі. Тендер закрився 21 лютого, і з того моменту ПРООН мала повний доступ до всіх заявок: імена кандидатів, їхній досвід, цінові пропозиції. Три цінові пропозиції авторки були нижчими за волонтерські виплати. А рішення про скасування ухвалили вже після закриття тендера, коли всі заявки лежали в системі.
27 березня відділ закупівель ПРООН відповів, що позиції скасовано на офіційне прохання бенефіціара, будуть оголошені повторно й запрошують подавати заявки на оновлені оголошення. Дедлайн волонтерських позицій на той момент минув три дні тому, а обіцяних тендерів так і не оголосили.
Три скасовані тендери не зникли. Вони переїхали в простір, де не публікуються критерії відбору, де менше підзвітності й де немає апеляцій. Координатор Програми волонтерів ООН в Україні Максим Соловей це підтвердив прямо: формального механізму скарг для осіб, які просто проходили співбесіду на позицію, не існує.
Є й показова деталь щодо публічності. ПРООН в Україні регулярно рекламує волонтерські вакансії у фейсбуці та лінкедіні, і автори відстежили цю практику за 2024-2025 роки. Але саме ці три позиції ніде не згадувалися. Оголошення тихо з'явилися на порталі волонтерів ООН і тихо там залишилися.
Це не виняток, а частина ширшого патерну. Автори проаналізували позиції консультантів та експертів, які ПРООН оголошувала або заповнювала для Мінрозвитку з вересня 2024 по серпень 2025 року, і задокументували 18 позицій, тобто лише ті, про які знайшли відомості. Скільки заповнили через закриті процедури, невідомо.
Через відкритий тендер пройшла рівно одна позиція. Контракт Наталії Глоби, радниці заступника міністра.
Ще один вимір цієї статистики. За даними порталу волонтерів ООН, з січня по листопад 2025 року ПРООН в Україні оголосила приблизно 25 волонтерських позицій, і майже половина з них призначена для одного Мінрозвитку. Жодне інше міністерство такої концентрації не має.
Хто зрештою отримав три конвертовані позиції, невідомо досі. ПРООН мовчить, Мінрозвитку теж.
Друга частина розслідування присвячена явищу, яке автори називають дверима, що обертаються. Людина йде з державного органу, з'являється як консультант у проєктах для того самого органу або для структури, куди перейшов її колишній керівник, потім, можливо, повертається на державну службу. В Україні це поширено, але рідко задокументовано.
У портфелі заступника міністра Сергія Деркача, який відповідає за антикорупційну політику, увагу привернуло ім'я Максима Миколюка, консультанта ПРООН з оцінки корупційних ризиків для Міністерства.
Хронологія така. З серпня 2022 по січень 2023 року Деркач і Миколюк працюють у Національному агентстві з питань запобігання корупції в один період: Деркач на керівних посадах, Миколюк головним спеціалістом. У лютому 2023 року Деркач стає заступником міністра. У червні 2023-го до Міністерства переходить і Миколюк. У листопаді 2024 року він звільняється й у публічному профілі вказує роботу в юридичній фірмі. А в червні 2025 року отримує контракт ПРООН на оцінку корупційних ризиків для того самого Міністерства, у портфелі Деркача.
Загалом це трохи менш як два роки спільної роботи у двох установах: п'ять місяців у НАЗК і рік із чотирьох місяців у Міністерстві. Контракт отримано без відкритого конкурсу, через непублічну процедуру за запрошенням, вартість перевищує 400 тисяч гривень.
Людина, яка мала бути незалежною, майже два роки працювала поруч із керівництвом структури, корупційні ризики якої тепер оцінює. Ані Миколюк, ані Міністерство на питання авторок не відповіли. ПРООН на запитання про те, як саме вона визначила його потенційним кандидатом, теж відповіді не дала.
Знайшлися й інші випадки. У серпні 2025 року Олена Хмельник отримала контракт ПРООН на підтримку стратегічного планування регіонального розвитку, без відкритого конкурсу, на суму понад 400 тисяч. У грудні 2025 року ще одна людина з того самого професійного кола отримала подібний контракт для підтримки реалізації місцевих ініціатив з відновлення та стратегічного розвитку. Теж без конкурсу й теж понад 400 тисяч.
Це лише три підтверджені випадки непублічного відбору. Можливо, ці люди справді найкращі кандидати. Але перевірити це неможливо, бо відкритих конкурсів, де інші могли б позмагатися на рівних, не було.
Найдетальніше описана в розслідуванні історія отримала назву "Три капелюхи".
У лютому 2023 року Сергій Деркач залишає посаду начальника управління в НАЗК і стає заступником міністра з повноваженнями у транспортній сфері та антикорупційній політиці. Уже в березні 2023-го Міністерство підписує угоду про співпрацю з ПРООН, і один із напрямів це посилення доброчесності та прозорості.
А далі відбувається кадровий рух, який важко пояснити збігом. У березні 2023 року з НАЗК звільняється Катерина Дацко, начальниця відділу, яка працювала там із 2021 року. Того ж дня Анна Федоренко, головна спеціалістка з 2020 року. Того ж місяця Олена Карпова, головна спеціалістка з 2016 року. У квітні Андрій Преподобний і Катерина Петрусь. Раніше звільнилася Інна Ганушевич, яка у 2025 році стала радницею заступника міністра Деркача на громадських засадах, а також Микита Жижда, який встиг попрацювати в НАЗК стажером.
Загалом щонайменше сім осіб залишили агентство протягом кількох місяців до і після переходу Деркача до Міністерства.
У квітні 2023 року Дацко стає виконавчою директоркою ГО "Фундація інституційного розвитку", Федоренко проєктною менеджеркою. Карпова, Преподобний, Петрусь і Ганушевич також входять до команди організації. Саму Фундацію зареєстрували в травні 2022 року, а її напрями це антикорупція та доброчесність.
У травні 2023 року, через два місяці після звільнення з НАЗК, Дацко і Федоренко фігурують у публікаціях ПРООН як національні консультанти з питань розвитку антикорупційних уповноважених. Згодом консультанткою ПРООН стає й Карпова, а дизайн їхніх публікацій оформлює Петрусь. Публічних оголошень про тендери на ці консультантські позиції автори на порталі закупівель ПРООН не виявили.
У вересні 2023 року Дацко і Федоренко реєструють приватну компанію "Український центр професійної сертифікації" з розподілом власності п'ятдесят на п'ятдесят, директоркою стає Федоренко. Юридична адреса компанії та контактний телефон ідентичні з даними Фундації. На сайті компанії серед команди вказані Петрусь та Олександра Кундіренко, які теж згадуються у звітах ГО.
Так і виникають три капелюхи. Ті самі дві людини одночасно є консультантками ПРООН, залученими до антикорупційної роботи для Мінрозвитку, менеджерками громадської організації, що реалізує проєкти за підтримки ПРООН для того ж Міністерства, і співвласницями приватної компанії з професійної сертифікації. Причому з квітня 2025 року ця компанія уповноважена Національним агентством кваліфікацій підтверджувати кваліфікацію експертів у сфері запобігання корупції, і послуги ці платні.
Відкриті джерела фіксують, що афілійовані з ГО та компанією тренери проводили навчання для персоналу Мінрозвитку та підпорядкованих структур, зокрема для Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури і його регіональних підрозділів. А згодом працівники цих підрозділів отримували сертифікати від того самого "Українського центру професійної сертифікації". Документів про фінансові умови сертифікацій автори не мають, але сама послідовність зафіксована у відкритих джерелах.
Антикорупція не єдиний напрям Фундації. З 2023 року вона реалізує проєкти з навчання водіїв вантажівок, залучення жінок у логістичні професії та підготовки ветеранів до роботи у транспортній галузі. Міністерство виступає ініціатором, організація імплементатором, а донори різні: USAID, UN Women, GIZ, IFC, IREX, ПРООН, Міжнародний транспортний форум ОЕСР. У публічних комунікаціях Міністерства щодо цих проєктів згадується лише одна громадська організація-партнер.
У грудні 2025 року авторки надіслали Дацко, Федоренко та іншим афілійованим особам письмові запити з повним текстом дослідження. Відповідей не отримали. 29 грудня Федоренко телефоном сказала, що нічого не бачила і не може говорити за кермом, додавши, що з ПРООН вона не працює. Наступного дня вона слухавку не взяла. Того ж дня Фундація опублікувала пост про те, що системно розвиває антикорупційні комунікації через роботу з журналістами-розслідувачами. Під цим постом авторка запитала, як зв'язатися з Дацко та Федоренко, і отримала пораду написати їм у приватні повідомлення, хоча писала вже на робочі й особисті пошти.
Окрема лінія цієї історії присвячена спробам отримати інформацію офіційно, і вона теж красномовна.
20 червня 2025 року перша відмова Мінрозвитку: персональні дані третіх осіб без письмової згоди є інформацією з обмеженим доступом. 31 липня, після того як Омбудсмен відкрив провадження, друга відмова з іншим формулюванням: запитуваної інформації у Міністерства немає. 25 жовтня третя відмова: за Загальними умовами договорів ПРООН інформація щодо індивідуальних контрактів є конфіденційною.
Три відмови, три різні причини, жодного імені. Щоб отримати бодай базові відповіді, знадобилися неодноразові втручання Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який відкривав провадження й виносив рекомендації, тоді як Міністерство перевищувало законодавчі строки, надавало неповну інформацію і змінювало пояснення.
Спроба зайти з іншого боку й запитати не імена, а результати роботи консультантів теж провалилася. Міністерство відповіло, що не має договірних відносин із третіми особами, які надають ПРООН послуги, і не володіє інформацією про характер цих відносин. Лист підписав завідувач сектору запобігання та виявлення корупції.
8 серпня 2025 року авторка подала скаргу до Офісу аудиту та розслідувань ПРООН у Нью-Йорку. Ще раніше, у квітні, вона зверталася до менеджменту ПРООН в Україні й відповіді не отримала.
28 жовтня надійшов результат: справу закрито, формальне розслідування не є обґрунтованим. Питання потенційного конфлікту інтересів при залученні Максима Миколюка передали керівництву ПРООН в Україні для розгляду, тобто фактично тим самим людям, які його наймали.
Керівні принципи розслідувань допускають закриття справи, якщо недостатньо доказів для обґрунтування розслідування. Саме таке формулювання й застосували. Не "порушень не виявлено" і не "звинувачення безпідставні", а просто недостатньо доказів.
На прохання пояснити, що саме перевірялося і яких доказів забракло, надійшла відповідь, що оцінки та розслідування проводяться на суворо конфіденційній основі, тож деталі щодо категорій розглянутих матеріалів і внутрішніх міркувань не повідомляються. На питання про можливість дізнатися результати розгляду керівництвом ПРООН в Україні відповіли, що задля захисту ідентичності скаржниці її ім'я керівництву не розкривали, а отже, про жодні оновлення чи результати їй не повідомлять.
Автори формулюють суть проблеми точно. Офіс аудиту в Нью-Йорку має доступ до внутрішніх документів ПРООН, до контрактів і протоколів відбору, але не знає українського контексту, не знає, хто такий Деркач, і не бачить зв'язків. Журналісти бачать зв'язки, але не бачать документів. А ті, хто бачить усе, мовчать.
Мінрозвитку не єдиний приклад. У травні 2025 року ПРООН оголосила три тендери на консультантів для Міністерства економіки, причому із застосуванням незвичної процедури під назвою валідаційне інтерв'ю. На відміну від стандартних тендерів, де інтерв'ю оцінюється за публічними критеріями з балами, тут воно працює як фільтр без оголошеної шкали, а рішення залишається на розсуд комісії. З понад шістдесяти публічних тендерів 2025 року цю процедуру застосували лише для трьох.
Є й показова статистика щодо строків. Станом на 12 листопада ПРООН в Україні оголосила 63 публічні тендери на індивідуальних консультантів із середнім строком подання заявок у 19 днів. Мінімально дозволені десять днів були лише в дев'яти тендерах, і серед них чотири для Мінрозвитку та три для Мінекономіки.
Мінекономіки, до речі, відповіло у своєму стилі. 24 вересня: інформація не існує у готовому вигляді, а закон не зобов'язує її створювати. 7 жовтня, на запит про листування з ПРООН: службова інформація, розголошення якої може вплинути на міжнародний імідж України.
Нарешті, донори. Японія є одним із ключових донорів ПРООН в Україні, і саме японські платники податків вклали понад 75 мільйонів доларів у два проєкти, у межах яких відбувалися описані відбори.
17 грудня посольство відповіло, що ПРООН повідомила про вирішення питання відповідно до власних правил, а посольство продовжуватиме наголошувати на важливості прозорості та справедливості процедур. Через тиждень, після надсилання оновлених матеріалів із новими фактами, надійшла друга відповідь: посольство не в позиції коментувати конкретні випадки або внутрішні практики партнерів-імплементаторів.
Запити до Європейської комісії, уряду Канади та Японського агентства міжнародного співробітництва відповідей не отримали. Загалом авторки надіслали 112 конкретних питань і не отримали жодної відповіді по суті, окрім узагальненої від японського посольства.
Є в цій історії й пряма суперечність, зафіксована документально. 22 жовтня 2025 року ПРООН офіційно пояснила, що три тендери скасовано на запит бенефіціара, тобто Міністерства. А Міністерство ще 20 червня повідомило, що листування з ПРООН щодо скасування тендерів не існує.
Заступник міністра Деркач у відповіді зазначив, що Міністерство не виконує функцій замовника чи роботодавця, а взаємодіє з уже відібраними донорами фахівцями. ПРООН при цьому наполягає, що скасувала тендери саме на запит Міністерства.
А Наталія Глоба, яка виграла єдиний із чотирьох нескасованих тендерів, відповіла телефоном, що не братиме участі в загальній атаці на українську владу й у спробах знищити міжнародну технічну допомогу для України.
Тепер про те, чому все це важливо далеко за межами кількох контрактів на кількасот тисяч гривень.
Україна веде найбільшу війну в Європі з 1945 року і водночас готується до найбільшої відбудови у своїй історії. Ідеться про сотні мільярдів доларів і десятиліття роботи. Ці гроші прийдуть від донорів, від міжнародних організацій, через програми, схожі на ті, що описані в цьому розслідуванні.
І якщо вже зараз, коли ставки відносно невисокі, система працює саме так, залишається питання, що буде, коли ставки зростуть у сотні разів.
Авторки нагадують, що надіслали письмові запити всім згаданим сторонам і намагалися зв'язатися телефоном, а редакція залишається відкритою до діалогу й готова надати можливість висловити позицію окремим матеріалом.
