Україна повинна відмовитися від причетності до культу 9 травня
У моїй пам'яті назавжди залишилися 2 моїх дідусі які пройшли страшенну війну. Війну яку кремлівська пропаганда весь час називала "Вітчизняною" або "Великою Вітчизняною Війною 1941-1945 років" підмінюючи поняття і ховаючи той факт, що Другу світову війну СРСР (читай Росія) розпочала разом з союзником - Германією у вересні 1939 року.
Мої дідусі ніколи не брали участі в парадах. Їх ніколи не запрошували ні на трибуни, ні під.
Вони не завішували груди фальшивими орденами і медальками всіх пам'ятних дат і видатних подій.
Про війну вони ніколи не говорили як про славетну або видатну подію, участю в якої їм хотілося б пишатися.
Все, що вони згадували це були страшні спогади про подію яке не повинно було повторитися ні за яких обставин!
Це були спогади про нелюдські страждання народу, горе, зраду і тотальну нескінченну брехню радянської влади.
Але зовсім не таким чином сприймали цей день у Москві.
Де на болі та стражданні народу була вибудована шовіністична платформа "Победобесія" яка починаючи з 1965 року обросла щільним шаром міфів, легенд, казок та інших варіантів псевдофолькльору.
Кремлівська пропаганда створила непрохідну лінію оборонних укріплень для страшної брехні, яка доповнила шизофренічну ідею Третього Риму про світове панування і стала частиною культурної спадщини не тільки Москви, але і всіх її колоній, включаючи Україну.
Але якщо наміри Кремля створившого нову секту, культу "Победобесія" зрозумілі. То яке відношення до цього культу має сьогодні Україна пояснити вкрай важко.
Україна все ще продовжує по інерції кожен рік відмічати свято ідеологічного культу навіть попри те, що як мінімум 7 років ми декларуємо розрив з Москвою і увесь цей час знаходимось у стані гібридної війни.
У нас в арсеналі нових відносин є і лінія фронту, і окупована територія і майже кожного дня від рук російських загарбників на цій ніби не війні гинуть захисники рідної вітчизни.
Як це можна пояснити?
Ми декларуємо відмову від радянського концтабору і повернення до європейських цінностей, але, при цьому, продовжуємо блазнювати, намагаючись "переграти" Москву в "правильності відзначення" великоскрепного свята "Великої Перемоги "!
І це при тому, що будьяка притаманна людина розуміє, що переграти Москву в цьому змаганні брехні, лицемірства і ханжества неможливо в принципі!
Що пошкоджені ксенофобією, шовінізмом та банальною шизофренією росіяни завжди "переграють" всіх інших учасників "победобесного" забігу.
І взагалі, поясніть мені: Як, і навіщо взагалі Україні намагатися перемогти Москву в переконанні, що вона більше поважає "великий подвиг Сталіна" ніж його кремлівськи нащадки?
Поясніть!
Навіщо нам залишатися свідками культу "індивідуальної героїчної Перемоги "російського" народу над фашизмом", паралельно потроху з'їжджаючи з глузду намагаючись довести самим собі, що увесь цивілізований світ ненавидить Україну за "подвиг наших героїчних дідусів?
Нам це навіщо треба?
І взагалі, чи нам личить стібатися над юродивими шовіністами які носяться з цією перемогою як зі списаною торбою перетворивши її на єдине, чим взагалі може пишатися Росія?
Скажіть! У цьому сенс європейських цінностей?
Або є сенс і велика європейська цінність в тому, щоб довести Москві, що внесок колонії Кремля - України в перемогу над націонал-соціалізмом був більш значущим, важливішим чи вагомішим?
Україна повинна відмовитися від ідеї відзначати 9 травня як день перемоги "радянського народу над фашизмом".
Україна - не є радянським народом і взагалі ніколи їм не була.
Так, беззаперечно, Україна майже 350 років з невеликою перервою - це колонія Москви. І участь наша у війні з одним кривавим антилюдським режимом була через те, що ми були заручниками другого страшного, кривавого, антилюдського режиму!
Україна була заручником, вона не була вільною і не мала можливості воювати як сторона конфлікту, бо не мала ані права, ані волі.
Ми не були учасниками війни з власної волі, і землю ми боронили в іншій війні, яку вели ОУН та УПА з кожною зі сторін конфлікту!
Ті, хто виступав за Україну воювали і з нацистами і з комуністами, воювали проти союзницьких чумних ідеологічних режимів!
Нам немає жодного сенсу ані претендувати на право називатися учасником перемоги, ані права називатися народом переможцем.
Україна, як і десятки інших європейських країн була заручником одного зі злочинних режимів. І якщо нам і варто згадати цей день, то він аж ніяк не повинен бути асоційований з "культом 9 травня".
Це дуже розумно відзначати його в інший день і це дійсно може бути:
- День жалоби за загиблими.
- День пам'яті про тих з нас, кого забрала страшна війна.
- День пам'яті
Але, знову ж таки, не треба робити з нього "свято культу", намагаючись переплюнути Москву.
Україні не треба копіювати чужі нам культи, і намагатися нав'язати нашим дітям чужі нашим інтересам цінності.
Здобувши свободу України повинна обростати своїми культурними святами, подіями, традиціями!
Поважати своїх національних героїв та святкувати свої національні свята!
І чим менше вони будуть схожими на московські, тим швидше ми досягнемо тієї мети про яку ми стільки років тільки говоримо!
