Вагнергейт-2026: суд змусив ОГП діяти. Але чому тільки Безугла? Чому немає питань до Величко?
03 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду Новак Р.В. задовольнив скаргу адвоката Вінниченка В.А. та зобов'язав Офіс Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування — за заявою Романа Червінського від 27.01.2026 щодо розголошення Мар'яною Безуглою державної таємниці під час засідань парламентської ТСК у 2021 році.
Рішення важливе. Але воно порушує більше запитань, ніж дає відповідей.
Що зробила Безугла — і чому це кримінал
Під час закритих засідань ТСК у 2021 році Червінський та інші офіцери давали секретні свідчення щодо деталей спецоперації «Авеню» — більш відомої як «Вагнергейт». Того ж дня Безугла розповіла ці деталі в ЗМІ. Факт розголошення — публічний, задокументований, заперечити його неможливо.
Стаття 328 Кримінального кодексу України — розголошення державної таємниці — передбачає від 2 до 5 років позбавлення волі. ОГП роками ігнорував заяви. Лише судова ухвала від 3 березня 2026-го змусила прокурорів зрушити з місця.
Запитання перше: чому знадобилося п'ять років і рішення суду, щоб просто внести відомості до реєстру?
Але є інша фігура. І про неї мовчать.
Поки слідство нарешті рухається у бік Безуглої, за кадром залишається людина, яка зіграла не менш важливу роль у розголошенні деталей Вагнергейту — журналіст-розслідувач Любов Величко.
У 2021 році, синхронно з роботою ТСК, Величко опублікувала серію матеріалів з деталями спецоперації. Центральне твердження: голова ОП Андрій Єрмак особисто отримав від росіян хабар у $40 млн та зірвав операцію. Джерело — нібито співробітник австралійської розвідки.
Згодом військові аналітики встановили: жодних контактів з австралійськими спецслужбами не було. Реальним джерелом «сенсації» виявився кремлівський пропагандист Олександр Коц — тобто, за всіма ознаками, ГРУ або ФСБ РФ.
Збіг чи координація?
Зверніть увагу на хронологію.
Безугла зливає секретні свідчення офіцерів із ТСК — у той самий день. Величко публікує матеріали з деталями операції та звинуваченнями на адресу Єрмака — у той самий період. Дві лінії атаки, які не перетиналися публічно, але працювали на одну ціль: дискредитувати і Зеленського, і його оточення, і саму можливість подібних спецоперацій у майбутньому.
Безугла мала доступ до закритих свідчень. Величко — до деталей, які могли надійти лише від людини всередині процесу.
Запитання друге: звідки у Величко інформація, яка збігалася з тим, що офіцери говорили за зачиненими дверима ТСК?
Питання не в тому, чи знала Величко, звідки насправді йшла інформація. Питання в тому, хто був каналом між внутрішнім джерелом і медійним виходом.
Чому слідство мовчить про Величко?
Формально — журналіст захищений. Вона не давала присяги на засіданні ТСК, не підписувала зобов'язання про нерозголошення. Ст. 328 до неї напряму не застосовується.
Але є ст. 330 — передача або збирання відомостей, що становлять державну таємницю. Є ст. 111 — державна зрада через надання допомоги іноземній державі. І є, нарешті, просте процесуальне питання: Величко повинна бути допитана як свідок — з одним-єдиним запитанням: хто саме передав їй інформацію про деталі спецоперації, яку вона опублікувала?
Відповідь на це питання або закриє тему, або відкриє зовсім іншу справу.
Замість висновку
Рішення Печерського суду від 3 березня — крок у правильному напрямку. Але розслідування, яке зупиняється на Безуглій і не ставить запитань до Величко, є неповним за визначенням.
Безугла — це розголошення. Величко — це можливий канал. А хто замовник — слідство ще навіть не почало з'ясовувати.
П'ять років знадобилося, щоб відкрити провадження щодо очевидного. Скільки ще знадобиться, щоб дійти до справжнього?
