ВАКС закрив справу ексзаступника керівника ОГХК Юрія Перцева через строки давності
Вищий антикорупційний суд закрив справу, вироку в якій так і не дочекався. ВАКС звільнив колишнього заступника керівника Об'єднаної гірничо-хімічної компанії Юрія Перцева від кримінальної відповідальності. Підстава - не виправдання і не доведена невинуватість, а сплив строків давності. Простіше кажучи, час вийшов раніше, ніж суд устиг ухвалити рішення по суті.
За версією НАБУ і САП, Перцев діяв не сам. Разом із тодішнім керівником компанії Русланом Журилом він організував продаж титанової сировини через пов'язаних іноземних посередників. Схема в таких історіях завжди та сама: державна сировина йде за кордон не напряму, а через прокладки, а різниця в ціні осідає там, куди слідство вже не дотягнеться. Збитки державної ОГХК слідство оцінило у $12,87 млн.
І саме тут найцікавіше. Прокурор узагалі заперечував, що строки давності спливли. Його аргумент: інкриміновані спільні з Журилом дії тривали, а тому відлік мав завершитися лише наприкінці 2026 року. Якби суд пристав на цю позицію, часу на вирок ще вистачало б. Але суд вирішив інакше, і справа розсипалася не через слабкість доказів, а через календар. Захист Перцева тим часом часу не гаяв: адвокати вимагали повернути йому все арештоване - квартиру, авто, гроші й телефон, а цивільний позов Міністерства економіки просили залишити без розгляду. Логіка проста: немає відповідальності - немає й підстав для арештів.
Але справжній сюжет починається там, де з'являється другий фігурант. Що з Журилом? А з Журилом - нічого. Його справа зупинена, і причина в тому, що навесні 2023 року він мобілізувався, після чого ВАКС призупинив провадження до його звільнення з військової служби. Здавалося б, гідний вчинок. Проблема лише в тому, як саме він, за словами співобвинуваченого, служить. Уже цього року Перцев прямо заявив у суді, що Журило нібито "служить у Києві, в київському ресторані". Після цього суд узявся з'ясовувати у військової частини, чи може обвинувачений хоча б підключатися до засідань онлайн. Тобто людину, яка мала б захищати країну на фронті, розшукують десь між столичними закладами.
І тут варто нагадати, що політичний тил у Журила був завжди. Ще у 2017 році, коли його затримали в тій самій ОГХК-івській історії, взяти його на поруки хотіли нардепи "Народного фронту" Максим Поляков і Олег Кришин. А коли заставу зменшили зі 100 млн до 12 млн грн, ці гроші вніс депутат Микола Княжицький. Тобто по обидва боки цієї справи роками стояли впливові люди, готові підставити плече.
А тепер найголовніше, те, що перетворює дві окремі історії на систему. Мобілізація сама по собі справу не закриває - вона її лише зупиняє. Але ось у чому фокус: закон дозволяє зупинити розгляд, а от перебіг строків давності не зупиняє. Тобто годинник цокає далі, поки обвинувачений "служить". Досить перечекати - і справа помре сама, рівно так, як щойно померла справа Перцева. Журило робить те саме, тільки повільніше.
І він у цьому не самотній. Після гучної історії з мобілізацією ексголови ДФС Романа Насірова стало очевидно: піти служити, часто в тилові підрозділи, щоб заморозити власну справу, - це вже не виняток, а відпрацьована тактика. Центр протидії корупції нарахував щонайменше десяток таких фігурантів. Серед них суддя з Дніпра Лала Новік, яка мобілізувалася в день власного вироку, і суддя Харківського адмінсуду Ольга Панченко, яка пішла служити санітаркою вже після п'ятирічного вироку. Насірову, щоправда, не пощастило: його мобілізацію скасував особисто Олександр Сирський, командир визнав наказ протиправним, і почалося службове розслідування. Але це радше той виняток, який лише підкреслює правило.
Найцинічніше в цій історії - фінал. Проблему зупинених справ і строків давності мав частково закрити законопроєкт №15354. Мав, та не закриє: у серпні правоохоронний комітет Ради рекомендував навіть не вносити його до порядку денного, пославшись, зокрема, на ризики для принципу правової визначеності. Формулювання красиве. За ним - проста реальність: двоє людей, один епізод, $12,87 млн збитків державі і жодного вироку. А законодавці щойно вирішили, що так буде й надалі.
