Василь Астіон вносив застави за Галущенка, Тищенка і Шевченка через одну фірму
В Україні з'явилася і встигла стати на потік відносно нова послуга: конвертаційні центри, а разом з ними й цілком білі компанії, за комісію в 10-30 відсотків готові внести заставу за будь-кого, пише телеграм-канал Absolution Lab. Не за друга, не за партнера, не за родича. За будь-кого, хто заплатить.
Пояснення, чому цей бізнес узагалі можливий, лежить на поверхні і виглядає навіть банально. Законом не передбачена перевірка походження коштів для застави. Єдина перепона, яка стоїть на шляху грошей до рахунку суду, це фінансовий моніторинг банку, через який здійснюється переказ. І цю перепону, як показує практика, обходять без особливих зусиль.
Тепер про людину, яка в подібних історіях з'являється настільки часто, що це вже перестало бути збігом. Йдеться про відомого бізнесмена Василя Астіона. Його фірма вносила гроші за ексголову Національного банку Кирила Шевченка, за народного депутата Миколу Тищенка і за ексміністра юстиції Германа Галущенка.
Детективи НАБУ стверджують, що частину застави за Галущенка відправили з фірми "Востоктранслогістика", яка підконтрольна Астіону. За версією правоохоронців, фірма надавала цю послугу за комісію. Тобто не з дружніх почуттів і не з міркувань солідарності, а як звичайну комерційну операцію з відомою маржею. При тому сам Астіон, за даними слідства, відповідав ще й за судові рішення, тобто фактично впливав на суддів. Уявіть цю конструкцію в повний зріст: одна людина забезпечує і потрібну ухвалу, і гроші, якими ця ухвала оплачується.
Формально до Астіона в цій схемі не підкопаєшся, бо офіційним власником "Востоктранслогістики" значиться Дмитро Передрій з Дніпра. Той самий Передрій керував і компанією "Дніпроагро", яка нині перебуває в стані банкрутства, а "Дніпроагро" офіційно належить братам Астіонам, Євгену та Василю. Та й загалом Передрій упродовж багатьох років офіційно виступає в ролі топменеджера Астіонів. Схема, як бачимо, не надто складна: власник на папері і власник за фактом розведені рівно настільки, щоб перше не тягнуло за собою друге.
"Востоктранслогістика" використовувалася для виплати застав уже багато разів, і це не одноразова послуга приятелеві. Ще у 2022 році ця фірма переказала 35,1 мільйона гривень як заставу за фігуранта справи "Укргазбанку". У тій самій справі фігурував і ексголова НБУ Кирило Шевченко, але за кого саме платили гроші, у судових матеріалах приховано. Далі йдуть 5 мільйонів гривень як частина застави за нардепа Миколу Тищенка. І, нарешті, останній за часом кейс, 35 мільйонів гривень застави для Германа Галущенка.
Сам Передрій офіційно фігурував як керівник або бенефіціар у цілій низці компаній. Це ТОВ "Окторг", ПП "Владимир", ТОВ "ДЛС Груп", уже згадана ТОВ "Востоктранслогістика", ТОВ "Свинарський комплекс "Дніпровський" і ТОВ "Старокодацькі сади". Усі ці компанії мають відношення й до Василя Астіона. Разом з тим офіційно самому Астіону належать десятки різних юридичних осіб, серед яких "Амалтея", "Верхівцевський ОЕЗ", "Завод Київкомбікорм" і ЗНВКІФ "Генезис Капітал".
Загалом брати Астіони контролюють десятки підприємств на Дніпропетровщині та в інших областях. Це вирощування зернових, елеватори, виробництво дитячого харчування, зокрема "Хорольський завод дитячих продуктів харчування", а також активи колишнього "Агромарсу", відомого широкому загалу за торговою маркою "Гаврилівські курчата". У медіа та в судових реєстрах їхні компанії регулярно фігурують у контексті агресивного поглинання активів і корпоративних воєн. І в багатьох випадках Астіон отримував ці активи саме завдяки рішенням суддів. Тож нічого дивного в тому, що в схемі із заставами йому дісталася роль гаранта правильних судових рішень, немає. Людина просто робила те, що вміє найкраще.
До цього списку варто додати ще два придбання. Астіон приватизував державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод", а в жовтні 2025 року отримав державний концерн "Укрбуд" за 805 мільйонів гривень, купивши його через компанію ТОВ "Техно-онлайн".
Окремий сюжет цієї історії - десятки фіктивних підприємств, зареєстрованих за одними й тими самими адресами масової реєстрації. Це може бути звичайний кабінет в офісній будівлі в Дніпрі або підставні громадяни, на кожного з яких оформлено по кілька сотень компаній. І саме в Дніпрі реєструють свої компанії брати Астіони. Василь Астіон свого часу був депутатом Дніпропетровської обласної ради від "Відродження".
Ще одна деталь, яку встановили в НАБУ і яка виводить усю цю історію далеко за межі побутової схеми із заставами: Астіон тривалий час мав можливість впливати на "Сенс Банк" і використовувати державні установи у своїх оборудках.
А тепер найголовніше, заради чого цю історію взагалі варто читати. Зараз в Україні походження коштів для застави фактично не перевіряється. Єдина обов'язкова перевірка, яка існує, це банківський фінансовий моніторинг. НАБУ та інші правоохоронні органи можуть шукати походження цих грошей, але лише в межах інших проваджень і розслідувань. За замовчуванням перевірка застави не відбувається взагалі.
Спробували це виправити ще в червні 2026 року, коли у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт 15388, який має ввести обов'язкову перевірку походження коштів для застави. Документ досі не розглянули навіть у першому читанні. І тут можна поставити риторичне запитання, відповідь на яке всі знають наперед: кому саме в цьому залі невигідно, щоб гроші, якими фігуранти виходять на волю, хтось нарешті порахував і перевірив?
