Війна Максима Шкіля та Івана Федорова за підряди перетворила розслідування на зброю
Протягом останнього тижня український читач отримав два великі досьє. Перше стосується оточення голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Івана Федорова і міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту Миколи Калашника. Друге стосується засновника групи компаній "Автострада" Максима Шкіля. Обидва досьє вийшли майже одночасно, обидва поширюють ті самі анонімні телеграм-канали, і кожна сторона стверджує, що проти неї працюють куплені медіа. Але найважливіше інше. Більшість того, що написано в обох досьє, можна перевірити в Prozorro, у судовому реєстрі, у фінансовій звітності, і воно витримує перевірку. Читач цього тижня обирає не між правдою і брехнею. Він обирає між двома правдами, кожну з яких йому доставив зацікавлений замовник.
Що відомо про оточення пана Федорова
Пан Федоров очолив Агентство відновлення 4 вересня, перейшовши з посади голови Запорізької обласної військової адміністрації. До того він був мером Мелітополя і багаторічним політичним партнером нинішнього народного депутата Сергія Мінька: саме пан Мінько, ставши мером, зробив його своїм заступником, а у 2020 році пан Федоров очолив обласну організацію партії "Команда Сергія Мінька".
Центральна фігура досьє - ТОВ "Будівельна компанія Кальміус". Компанію зареєстрували в Запоріжжі 7 березня 2025 року зі статутним капіталом 5 тисяч гривень. Спочатку в ній працював лише директор, власник Данило Сандирєв. Досвід, потрібний для тендерів, фірма підтвердила субпідрядним договором із "Компанією Позитив", яка до повномасштабного вторгнення була зареєстрована в Мелітополі, коли місто очолював пан Федоров. За півтора року "Кальміус" отримав через Prozorro підрядів приблизно на 5,6 млрд гривень, з них близько 2,14 млрд гривень уже після призначення пана Федорова до Агентства.
Найбільший із цих нових контрактів, антидроновий захист доріг Запорізької області, коштує близько 1,1 млрд гривень. На закупівлю подався лише "Кальміус". Журналісти порівняли ціни і з'ясували, що металеві опори і сітка в цьому договорі приблизно втричі дорожчі, ніж у схожих контрактах Харківщини, а розтяжки дорожчі приблизно в 1,5 раза. Ще два договори, по 515 млн гривень кожен, "Кальміус" отримав без відкритих торгів на захист енергетичних об'єктів на Дніпропетровщині. Під час антидронових робіт компанія орендувала техніку в "Морени СК", яка фігурує в матеріалах Бюро економічної безпеки про можливе розкрадання коштів на фортифікації.
Навколо "Кальміуса" стоїть ціле коло фірм. "Мелсіті", "Компанія Позитив", "Акві-Буд", "Віват-Буд" роками отримували в Запорізькій області великі будівельні замовлення. Мелітопольська районна адміністрація і обласний департамент капітального будівництва уклали 22 договори на фортифікації на суму понад 1 млрд гривень, головними виконавцями були "Акві-Буд", "Віват-Буд" і "Мелсіті". За даними журналістів, частина оплат "Мелсіті" за взводні опорні пункти пішла на ФОП батька Сергія Біловола, з яким пов'язують ключового постачальника фортифікацій "Фундамент-Л". На укриття для шкіл і садочків обласне ДП "Місцеві дороги" спрямувало близько 2,4 млрд гривень, і серед підрядників знову "Компанія Позитив", "Мелсіті", "Кальміус". Після додаткових угод вартість цих договорів у середньому зростала приблизно на 70%.
"РБК-Україна" окремо повідомило, що ТОВ "Інтерпен-Д" уклало контракт на 525 млн гривень на роботи в лікарні екстреної допомоги, яку очолював брат пана Федорова. Загалом, за підрахунком видання, майже три десятки компаній, на які пан Федоров може мати вплив, отримали близько 11 млрд гривень контрактів. Пан Сандирєв і пан Мінько свій зв'язок із цими компаніями заперечували.
У цій же історії з'являється Микола Бєлий, співвласник "Укрмедгрупу", якого "Наші гроші" називають кумом пана Федорова. Журналісти пов'язували з ним "Компанію Позитив", групу "Віконда", "Інтерпрофсервіс" та "Еско Запоріжжя". Видання Lokator Media стверджує, що через пана Бєлого проходило до 10% вартості контрактів, які потім виводили в криптовалюту. Це твердження поки нічим не підтверджене, і сам канал, який його поширює, так і зазначає.
Щодо пана Калашника фактура поки тонша. Канал "Absolution Leaks" процитував його заяву про 67,6 млрд гривень із державного бюджету на плани стійкості і пообіцяв "черговий дерибан коштів між новенькими фірмами та картельними монстрами". Це прогноз, а не факт. Канал "Агент відновлення" написав, що пан Федоров отримав 800 тисяч гривень від брата і за кілька тижнів вклав понад мільйон у цінні папери, і поставив запитання, звідки гроші на інвестиції у людини, яка розпоряджається бюджетом відновлення.
Що відомо про пана Шкіля
Друге досьє виходить у тих самих каналах і за обсягом не поступається першому. Вінницька група компаній "Автострада" належить ТОВ "МС Капітал" Максима Шкіля. Сам пан Шкіль розповідає, що створив усе з нуля. Документи розповідають інакше.
Почнімо з того, як виникла компанія. Анатолій Вакар керував департаментом Вінницької облдержадміністрації, відповідальним за дороги, до 28 жовтня 2015 року. 1 грудня 2015 року зареєстрували фірму, яка згодом стала "Автострадою", і пан Вакар невдовзі її очолив. За три тижні до цієї реєстрації було створено компанію Manmar, одну з мадейрських структур, через які, за версією авторів досьє, йшло партнерство з німецьким дорожником Вальтером Захаріасом. За прем'єрства Володимира Гройсмана, за оцінкою самого пана Шкіля, "Автострада" освоювала 60% дорожнього бюджету Вінницької області. Вінницька служба автомобільних доріг досі залишається найбільшим замовником компанії: договори з нею сягають 38,5 млрд гривень.
Тепер про партнера. Пан Захаріас, за словами пана Шкіля, свого часу купував Бехівський кар'єр на Житомирщині, щоб постачати щебінь для своїх підприємств у Росії. Із 2004 року йому належить 51% московського ТОВ "СП "Автобан"". Головний замовник "Автобану" - "Центравтомагістраль" Росавтодору: 103 контракти на суму, яка за курсом будь-якого з останніх років перевищує півмільярда доларів. У грудні 2023 року, на другому році повномасштабної агресії Росії, "Автобан" отримав ремонт ділянки траси М-10 приблизно на 15 млн доларів. У травні 2021 року група пана Шкіля отримала дозвіл викупити Бехівський кар'єр у двох мадейрських компаній, пов'язаних із паном Захаріасом. Ціну угоди так і не оприлюднили.
Далі про ринок. У 2019 році "Автострада" стала однією із засновниць Національної асоціації дорожників України, і пан Шкіль обійняв посаду віцепрезидента. У 2020 році, на старті програми "Велике будівництво", шість засновників асоціації отримали 56% виплат і 66% тендерів. Група "Ліга антитрасту" назвала асоціацію картелем. 1 жовтня 2020 року вона поскаржилася до Антимонопольного комітету на "Автостраду" і державне підприємство "Вінницький облавтодор": компанії мали спільну адресу, у 13 із 25 спільних аукціонів не конкурували, різниця в цінах подекуди становила 0,03%, а взаємні платежі перевищили 164 млн гривень. Закон дозволяє за таке штраф до 10% обороту. Публічного рішення АМКУ немає досі. За даними Forbes, у 2021 році "Автострада" виграла тендерів на 46,6 млрд гривень і посіла перше місце, а її виручка зросла з 5,11 до 10,86 млрд гривень. Разом з "Автомагістраллю-Південь" компанія отримала майже третину з 115,4 млрд гривень, які того року заплатив "Укравтодор".
І нарешті про війну. Виручка "Автостради" у 2022 році впала з 10,86 до 4,49 млрд гривень, але операційний прибуток, за даними YouControl, зріс зі 164 до 263 млн гривень. 15 листопада 2022 року Чернігівська служба автодоріг одним авансом перерахувала 1,54 млрд гривень на міст через Десну з кошторисом 4,8 млрд. Автори досьє стверджують, що метал там використали вживаний, а переплата становить 395 млн гривень. Постачальник наполягає, що метал новий, а висновків аудиторів чи правоохоронців немає.
Після знищення Каховської ГЕС 6 червня 2023 року "Автострада" 19 липня отримала без тендеру будівництво водогону Хортиця - Томаківка - Марганець на 5,3 млрд гривень. Другий водогін, для Кривого Рогу, на 5,32 млрд гривень, також без тендеру отримала "Автомагістраль-Південь" Олександра Бойка. Тобто двоє колишніх керівників однієї асоціації розділили між собою 10,6 млрд гривень аварійних коштів. У квітні 2024 року суд дозволив поліції відібрати зразки піску з водогону "Автостради". За версією слідства, пісок купували по 68-115 гривень за тонну, а в договорі він коштував 350,29 гривні за кубометр. Підозр у цій справі досі ніхто не отримав. У листопаді 2022 року Держаудитслужба вимагала зупинити тендер на трасу Р-33 вартістю 3,47 млрд гривень через відсутність дозволів і дефекти сертифікатів, але у травні 2023 року суд її висновок скасував.
Окрема лінія стосується Юрія Голика. 18 лютого 2022 року конкурент "Автостради" Араїк Амірханян заявив журналістам, що пан Шкіль і пан Бойко "отримали потоки", а прикривав їх саме пан Голик. Це слова конкурента, який програв, і документів до них не додано. Але пан Голик, багаторічний радник і партнер колишнього голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка, фігурує в справі НАБУ про дороги області. У 2022 році ОДА заплатила підрядникам 2,31 млрд гривень, із них 1,5 млрд отримав "Будінвест Інжиніринг". За версією НАБУ і САП, капітальний ремонт оформили як експлуатаційне утримання, щоб отримати пріоритетне фінансування і обійти експертизу, а вартість матеріалів завищили більш ніж на 392 млн гривень. У серпні до суду пішов обвинувальний акт щодо чотирьох людей, серед них пан Резніченко. Пан Голик проходить у справі свідком, хоча в грудні 2022 і в червні 2023 року в нього проводили обшуки.
Із тих самих каналів походить і цифра, яка лежить в основі всієї нинішньої війни: за роки повномасштабного вторгнення "Автострада" нібито отримала підрядів на 121 млрд гривень завдяки покровительству Олексія Кулеби та Андрія Єрмака, а після призначення пана Калашника і пана Федорова замовлення припинилися. Джерела цієї цифри канали не наводять. Перевірено інше: на початку осені "Автострада" публічно оголошувала про зупинку робіт через припинення державою капітальних видатків. Forbes оцінював статки пана Шкіля у 2023 році приблизно в 400 млн доларів.
Один канал, два досьє
Цікаво, що обидва досьє виходять не лише в різних каналах. Канал "Absolution Leaks" в один день, з різницею в кілька годин, опублікував три частини "Схем Федорова", а потім дві частини про "Автостраду" і пана Шкіля. За кілька днів до того він же опублікував розповідь про німецького партнера пана Шкіля, який будує дороги для Росавтодору. Тобто ті самі адміністратори в один день розстрілюють обидві сторони, і читач навіть не може визначити, на кого цей канал працює. Можливо, на обох. Можливо, ні на кого.
На цьому тлі з'явилася й третя хвиля, вже про самих журналістів. Анонімні канали стверджують, що пан Шкіль за 5 годин витратив 800 тисяч гривень на 7 дописів проти пана Федорова і пана Калашника, з них 500 тисяч за 4 години на "Труху", а матеріал у "РБК-Україна" розмістив сам. Канал Володимира Бондаренка пише про "медійні рекорди по дискредитації чиновників Зеленського". Жодної платіжки, жодного листування з адміністраторами, жодного пояснення, звідки відомі суми, ніхто не показав.
Найгостріше звинувачення стосується Юрія Ніколова і "Наших грошей". Анонімні канали пишуть, що пан Шкіль "купив" пана Ніколова, і тут же додають, що ціна цієї покупки невідома. Матеріал "Наших грошей" від 30 жовтня, "Група Івана Федорова. Кримінальне досьє", справді починається з телеграму: з того, що "днями по анонімних телеграм-каналах прокотився анонс проблем" для голови Агентства відновлення. Далі видання перевіряє закупівлі і судові матеріали, називає компанії, власників, суми і провадження. Це нормальна журналістська робота. Чи зроблена вона з власної ініціативи, чи хтось підказав, куди і коли дивитися, з тексту не видно, і довести це в будь-який бік ніхто не може. Але запитання законне, бо відправною точкою розслідування став анонс у каналах, які самі є частиною кампанії.
Іронія в тому, що ті самі "Наші гроші", як нагадує той самий "Absolution Leaks", свого часу визнали ринковими ціни на обидва водогони, і "Автостради", і "Автомагістралі-Південь". Тобто видання, яке сьогодні оголошують купленим паном Шкілем проти пана Федорова, раніше дійшло висновку, вигідного самому пану Шкілю. Хто платив тоді, канали не уточнюють.
У чому горе
Горе цієї історії не в тому, що хтось бреше. Майже ніхто не бреше. "Кальміус" справді з'явився з 5 тисячами гривень статутного капіталу і за півтора року отримав 5,6 млрд гривень. "Автострада" справді не конкурувала з облавтодором у 13 із 25 аукціонів і справді отримала водогін на 5,3 млрд гривень без тендеру. Партнер пана Шкіля справді будує дороги для Росавтодору. Ці факти не стали неправдою від того, що їх оприлюднили в потрібний для когось момент.
Горе в тому, що правда в цій історії має замовника. Пана Федорова викривають не тому, що "Кальміус" отримує підряди без конкуренції, а тому, що ці підряди більше не отримує "Автострада". Пана Шкіля викривають не тому, що скарга до АМКУ лежить без рішення з 2020 року, а тому, що він, за версією каналів, оплачує атаку на пана Федорова. Факти обох досьє роками лежали в реєстрах, і ніхто не поспішав їх збирати докупи, поки не почалася війна за наступні гроші. А видання, яке працює з реєстрами, хоч би чесно воно працювало, опиняється в тому самому конвеєрі, що й анонімний канал за 500 тисяч, бо конвеєр живиться саме правдою.
І тут треба сказати, чия це провина насправді. Скарга до АМКУ на "Автостраду" подана 6 років тому, і рішення немає. Пісок із водогону поліція відібрала у 2024 році, і підозри немає. Пан Голик пережив два обшуки і лишився свідком. Ціни "Кальміуса", утричі вищі за харківські, ніхто з правоохоронців поки публічно не прокоментував. Коли АМКУ, НАБУ, Держаудитслужба і поліція не доводять до кінця те, що лежить у них на столі, розслідування стає єдиним інструментом покарання, а значить, предметом торгу. Хто заплатить за доставку правди, того конкурента і покарають.
Отже, обидві сторони цієї чвари мають що пояснювати, і жодна поки не пояснила. На кону, за даними тих самих каналів, близько 60 млрд гривень майбутніх підрядів і 21 переправа замість мостів, які Росія б'є щодня, а лише на плани стійкості цього року держава закладає 67,6 млрд гривень. Ці гроші розподілятимуть ті самі люди і ті самі компанії, про які читач цього тижня дізнався так багато правди. І поки правоохоронні органи мовчать, наступну порцію цієї правди він отримає тоді, коли хтось наступний за неї заплатить.
