Віктор Березенко справді працював із Льовочкіним, але доказів роботи з Федоровим немає
Анонімний телеграм-канал опублікував текст, який пояснює серпневе звернення Михайла Федорова як спецоперацію. За цією версією, сценарій написали політтехнологи Віктор Березенко і Дмитро Царенко, обидва вони працюють на Сергія Льовочкіна, а завданням було не повернути ексміністра у владу, а нейтралізувати його, зберігши політичний капітал для подальшого використання, зокрема проти Валерія Залужного. Фінальним акордом іде твердження, що на колишнього заступника міністра цифрової трансформації Олександра Борнякова вже є задокументовані злочини, а справи готуються з Федоровим у головній ролі.
Текст ефектний. Проблема в тому, що анонімний канал не наводить жодного документа, жодного договору, жодного скриншота і жодного номера провадження. Тому єдиний спосіб працювати з таким матеріалом це розібрати його на окремі твердження і перевірити кожне за відкритими джерелами. Далі саме це і зроблено: спершу те, що підтверджується, потім те, що не підтверджується нічим.
Почнемо з людей, бо тут якраз усе перевіряється легко. Віктор Березенко і Дмитро Царенко існують, вони не вигадані персонажі, і разом заснували компанію "Інститут когнітивного моделювання". Царенко до цього був головним продюсером Нового каналу, і про це писав "Детектор медіа" ще у 2020 році. У великому інтерв'ю "Бабелю", яке передрукував "Детектор медіа", сам Березенко пояснює, що інститут вони з Царенком заснували навесні 2019 року і що інтелектуальні права на нього належать їм двом.
Підтверджується і склад команди, який згадує анонімний автор. Світлана Павелецька, колишня керівниця урядового комунікаційного офісу, стала СЕО інституту 4 лютого 2020 року. Спартак Суббота значився науковим керівником інституту, а за розслідуванням руху ЧЕСНО, яке переказувала "Українська правда", фігурує серед співзасновників однойменної структури. Тобто перелік прізвищ у пості не вигаданий, і в цій частині анонімний автор просто переказує те, що давно опубліковано під підписами журналістів.
Тепер найцікавіше твердження, заради якого весь пост і писався: зв'язок з Сергієм Льовочкіним. Тут теж є документована частина. Видання "КиївВлада" писало, що з 2011 до 2015 року Березенко керував громадською організацією "Центр політичних рішень", політтехнологи з якої у 2014 році працювали зі штабом "Опозиційного блоку", зокрема з Льовочкіним. Але значно важливіше інше: сам Березенко цього не заперечує. У інтерв'ю "Телеграфу" йому прямо поставили питання про співпрацю з Вадимом Столаром і Сергієм Льовочкіним, і він на нього відповідав, пояснюючи статус Льовочкіна в часи, коли той очолював Адміністрацію президента за Януковича.
Отже, факт співпраці в минулому є, і його визнає сама сторона. А от твердження про "кадр на довічному контракті", тобто про те, що Березенко і сьогодні виконує вказівки Льовочкіна, не підтверджується нічим. Це оцінка анонімного автора, а не встановлений факт. Так само не знайшлося публічних підтверджень окремої тези про роботу цих технологів особисто з Юрієм Бойком.
Далі йде теза про доступ до влади, і вона підтверджується найкраще з усього посту. Інститут когнітивного моделювання під час пандемії працював з Міністерством охорони здоров'я, у жовтні 2020 року "Детектор медіа" повідомляв, що компанія працюватиме над комунікаціями Міністерства цифрової трансформації, а розслідування ЧЕСНО описує тендер Мінкульту в часи, коли міністром був Олександр Ткаченко. У тому ж матеріалі згадуються зв'язки зі "Слугою народу", з Оленою Шуляк і з Вадимом Столаром.
Зупиніться на секунду саме тут. Міністерство цифрової трансформації у 2020 році очолював Михайло Федоров. Тобто структура, яку анонімний канал сьогодні називає джерелом усіх бід ексміністра, шість років тому справді працювала на його відомство, і це не таємниця, а публічно оголошений контракт. Це найсильніший фактичний аргумент усього посту, і, що показово, сам автор його чомусь не використовує.
А тепер про те, чого довести не вдалося. Немає жодного публічного підтвердження того, що Березенко і Царенко входили до команди Федорова у 2026 році. Немає підтвердження, що вони писали або редагували його серпневе звернення. Немає жодних слідів завдання "нейтралізувати", жодного витоку листування, жодного свідчення учасника процесу. Уся конструкція посту тримається виключно на біографіях технологів минулих років і на впевненому тоні анонімного автора. Це не доказ, це припущення, і подавати його як встановлений факт не можна.
Що при цьому можна встановити точно, так це реальну хронологію подій, яку анонімний текст переказує так, ніби вона була кимось спроєктована.
Михайло Федоров обіймав посаду міністра оборони з 14 січня 2026 року. Через сім місяців президент вирішив не вносити його кандидатуру для повторного призначення. З 16 липня в Києві та інших містах почалися протести, і вже 17 липня, за даними "Еспресо", у столиці зібралося понад десять тисяч людей, а акції охопили більше десятка міст і Варшаву. Організатором протестів виступав називающий себе ветераном Дмитро Козятинський, який публічно звинувачував головнокомандувача Олександра Сирського в тому, що той займається політикою замість фронту.
Вимога відставки Сирського вийшла на перший план уже на другий день акцій. І 21 липня Володимир Зеленський звільнив Сирського, призначивши головнокомандувачем Михайла Драпатого, а виконувати обов'язки міністра оборони доручив генералу Євгенію Хмарі. 23 липня президент запропонував Федорову кілька посад, і той відмовився, наполягаючи на поверненні саме в Міноборони.
Звернення, довкола якого і збудований анонімний пост, з'явилося 18 серпня. Федоров записав відеозвернення про корупцію, кризу управління і потребу знайти законний механізм відновлення демократичного процесу навіть під час війни. Тобто це сталося після понад місяця протестів і вже після того, як усі кадрові рішення були ухвалені без нього.
Порівняйте це з версією каналу. У пості звільнення головнокомандувача подано як щось, що влада віддала натовпу на відкуп, ніби рішення ухвалювали архітектори образу. Насправді ж послідовність зафіксована десятками публікацій: вимога прозвучала з вулиці, Financial Times писала про розгляд такого рішення саме на тлі протестів, і лише потім відбулася відставка. Тут анонімний автор не викриває механізм, а навпаки, забирає суб'єктність у тих, хто виходив на площі.
Окремо варто сказати про формулювання щодо "соросятських картонок". Дискусія про те, хто стоїть за протестами, справді точиться, і "Детектор медіа" аналізував, як звернення Федорова висвітлювали в марафоні, зокрема через тезу про спробу приватизувати протестну кампанію. Але це суперечка про політичну суб'єктність, а не доказ фінансування. Жодних документів про гроші за протестами анонімний канал не наводить, як не навів їх досі ніхто.
І нарешті найважча частина, у якій ціна помилки найвища. Твердження про Олександра Борнякова.
Що тут документовано. Борняков є виконувачем обов'язків міністра цифрової трансформації, і гральний напрям справді був у зоні його відповідальності: у квітні 2026 року агентство PlayCity запустило державну систему онлайн-моніторингу, і саме Борняков пояснював цю реформу в колонці для РБК-Україна. Документовано і те, що навколо цього напряму точиться публічний конфлікт: у травні комітет Ради підтримав передачу регулювання грального ринку від Мінцифри до Мінфіну, а сам Борняков публічно конфліктує з головою податкового комітету Данилом Гетманцевим.
Ба більше, цей конфлікт уже перейшов у судову площину. 1 червня 2026 року Борняков подав до суду на Гетманцева про захист честі, гідності та ділової репутації, а його інтереси представляє юридична компанія Масі Найєма. Предметом позову стали саме твердження про нібито причетність до злочинної організації, корупційних схем, фіктивного розподілу ліцензій і незаконного отримання коштів. Позиція позивача проста: це не оціночні судження, а твердження про факти, тож вони мають підтверджуватися доказами. Гетманцев у відповідь заявив, що вимагатиме залучити до справи Федорова і Новікова.
А тепер зіставте це з тим, що пише анонімний канал. Він стверджує, що на Борнякова є задокументовані злочини, чистий кримінал під запис, і що справи вже готуються з Федоровим у головній ролі. Жодного номера кримінального провадження. Жодної згадки про підозру. Жодного посилання на правоохоронний орган. Тобто анонімний автор робить рівно те саме, за що діючий посадовець уже судиться з народним депутатом, тільки без підпису і без ризику опинитися в суді.
Підсумок цієї перевірки виглядає так. Люди в пості реальні, їхні біографії описані правильно, зв'язок з Льовочкіним у минулому справді існував і не заперечується самим Березенком, а робота Інституту когнітивного моделювання з міністерствами, включно з Мінцифрою часів Федорова, підтверджена публікаціями та тендерами. Усе інше, тобто саме те, заради чого текст писався, доказів не має: ні участі цих технологів у команді Федорова сьогодні, ні авторства звернення, ні завдання нейтралізувати ексміністра, ні кримінальних справ проти Борнякова.
Так працює якісна маніпуляція. Вона не вигадує факти з нуля, вона бере перевірену фактуру і використовує її як несучу конструкцію для недоведеного твердження. Читач упізнає прізвища, впізнає інститут, згадує старі розслідування ЧЕСНО і НВ, і на цій довірі проковтує головне, чого в жодному розслідуванні немає.
І останнє спостереження, яке має значення більше за всі перелічені прізвища. Анонімний пост пояснює вуличні протести роботою політтехнологів, а звернення ексміністра сценарієм олігарха. Хто б не був автором цього тексту, ефект від нього один: десятки тисяч людей, які виходили в липні на площі, перетворюються на масовку в чужій виставі. Довести це неможливо, зате повторювати зручно. Саме тому такі тексти й пишуть без підпису.
