Віктор Скобліков тримав по 1% у п'яти водоканалах з російським власником
Хаджибейський районний суд Одеси арештував корпоративні права колишнього керівника "Херсонводоканалу" Віктора Скоблікова, фігуранта справи про державну зраду. Ідеться про частки по одному відсотку в п'яти товариствах з обмеженою відповідальністю: приватних "Херсонводоканалі", "Мелітопольводоканалі", "Первомайскводоканалі", "Артемівськводоканалі" та "НІІ КВОВ-Україна". Номінальна вартість цього арештованого добра становить лише 57,3 тисячі гривень, і саме тому дивитися треба не на суму, а на географію.
А географія тут промовиста. Херсон, Мелітополь, Первомайськ і Бахмут, він же Артемівськ, виявилися не окремими історіями, а частинами однієї корпоративної конструкції. Чотири приватні водоканали створені фактично за однією моделлю, з однаковою структурою власності і майже одночасно. "Херсонводоканал", "Мелітопольводоканал" і "Первомайскводоканал" зареєстрували взагалі в один день, 1 жовтня 2009 року, а "Артемівськводоканал" з'явився роком пізніше, у 2010-му. Тобто хтось сідав і проєктував мережу, а не реагував на ринкові можливості в кожному місті окремо.
Структура власності в усіх чотирьох однакова до цифри. Один відсоток належить Віктору Скоблікову, решта дев'яносто дев'ять записані на ТОВ "НІІ КВОВ-Україна". А от саме цей український науково-дослідний інститут на ті самі дев'яносто дев'ять відсотків належить російській компанії, "Інжиніринговій компанії "Науково-дослідницький інститут комунального водопостачання і очищення води"". Один відсоток українського НДІ, що логічно, теж записаний на Скоблікова.
Складіть це докупи, і замість п'яти розрізнених корпоративних часток вимальовується єдина водоканальна мережа, побудована навколо українського інституту з російським засновником, де Скобліков усюди виконує роль міноритарія. Один відсоток скрізь, дев'яносто дев'ять з Москви. Схема настільки проста, що навіть не намагалася прикидатися чимось іншим, і роками ніхто не бачив у ній нічого дивного.
Тепер про самого фігуранта. Скобліков очолював "Херсонводоканал", комунальне підприємство, від якого залежало водопостачання обласного центру. За даними СБУ, під час окупації він направляв техніку та працівників комунального підприємства будувати позиції російських військ навколо Херсона. Тобто міський водоканал, за версією слідства, працював не на місто, а на тих, хто це місто захопив. У 2022 році Скобліков, імовірно, втік до окупованого Криму.
Питання, яке після цього виникає само собою, стосується не так одного директора, як усієї конструкції. Приватні водоканали з російським кінцевим власником спокійно існували в Херсоні, Мелітополі, Первомайську і Бахмуті щонайменше з 2009 і 2010 років. Це не абстрактний бізнес, це інфраструктура водопостачання, тобто той самий об'єкт, де перетинаються критична інфраструктура, доступ до мереж і знання про те, як влаштоване місто зсередини. І цей доступ був оформлений нотаріально, зареєстрований у державних реєстрах і не викликав жодних питань до великої війни.
Зауважу окремо, що арешт корпоративних прав це поки що арешт корпоративних прав. Обвинувальний вирок у справі про державну зраду має винести суд, а не реєстр і не пресреліз. Але сама конфігурація вже сказала про себе достатньо: російський інститут будує в Україні мережу приватних водоканалів, ставить у кожному по одному відсотку одну й ту саму людину, ця людина очолює комунальне підприємство в Херсоні, а потім, за даними СБУ, віддає його техніку окупантам.
Лишається дізнатися, хто саме дозволяв цій мережі рости всі ці роки, і чому 57,3 тисячі гривень номінальної вартості довелося арештовувати вже після того, як Херсон встиг побувати в окупації.
