Викривач НАБУ Олексій Гончар визнав вину, але залишається під вартою до 14 грудня
Вінницький міський суд 16 жовтня 2026 року продовжив тримання під вартою Олексія Гончара ще на 60 днів, до 14 грудня включно, і знову без права застави. Новим у цьому засіданні стало не саме рішення, яке було цілком передбачуваним, а позиція підозрюваного. Людина, яка в серпні розповідала суду про свої поранення і заслуги перед Батьківщиною, тепер вину визнає, кається і, за словами захисника, бажає надати "зізнавальні та викривальні покази". Тобто професійний викривач пропонує державі те єдине, що вміє робити найкраще: викривати.
В ухвалі у справі № 127/36322/26, яку оприлюднили в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 жовтня, підозрюваний, як завжди, знеособлений до "ОСОБА_4". Але впізнати його нескладно, бо суд переписав ті самі прикмети, що й у серпні: уродженець міста Оренбург Оренбурзької області Російської Федерації, підозрюваний у тому самому кримінальному провадженні № 22025020000000162 і обвинувачений ще у двох провадженнях за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу. Саме за номером одного з цих проваджень, від 6 жовтня 2021 року, ми вже встановлювали на Спільно, що "ОСОБА_4" і Гончар Олексій Вікторович є однією особою. Той самий Гончар, він же Тороп, він же Шевченко, він же Карпенко. Людина, на чиїх заявах НАБУ будувало справи проти ексголови Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова та ексзаступника голови Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова.
Каяття за два місяці
Щоб зрозуміти, наскільки різко змінилася позиція, варто повернутися на два місяці назад. Під час обрання запобіжного заходу в серпні Гончар заперечував проти варти. Він пояснював, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, учасником бойових дій, утримує чотирьох неповнолітніх дітей і має захворювання та поранення, отримані внаслідок захисту Батьківщини. Захисник тоді наголошував, що підозра взагалі не деталізує участі його клієнта у злочині, і просив домашній арешт лише на нічний час, з 23:00 до 07:00.
Тепер риторика інша. Захисник повідомив суду, що ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу, зменшилися, бо підозрюваний вину на цей час визнає, кається і готовий давати викривальні покази. Окремо адвокат нагадав, що Гончар є батьком чотирьох дітей. Сам підозрюваний підтримав захисника і підтвердив, що вину у вчиненому визнає. Прохання до суду при цьому зросло: тепер йшлося вже не про нічний, а про цілодобовий домашній арешт або про заставу.
Цікаво, що цілодобовий домашній арешт для Гончара не є чимось новим. Саме під таким арештом, з електронним браслетом, він перебував під час операцій НАБУ проти Орлова і Сальнікова. Як з'ясувалося в матеріалах справи Орлова, дані білінгу його телефона свідчили про вільне пересування Києвом і областю на зустрічі з тими, кого НАБУ розробляло. Сторона обвинувачення тоді пояснювала це співпрацею зі слідством. Тобто для цієї людини формула "викривальні покази в обмін на браслет замість камери" вже одного разу спрацювала.
Цього разу не спрацювала. Слідчий суддя не побачив обставин, які могли б стати підставою для зміни запобіжного заходу на м'якший. Суд констатував, що всі чотири ризики, встановлені ще в серпні, не зменшилися: переховування від слідства і суду, незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних, перешкоджання провадженню іншим чином і продовження злочинної діяльності. Заставу суд знову не визначив, скориставшись правом, яке дає частина четверта статті 183 КПК під час воєнного стану для проваджень за статтями 109-114-2 Кримінального кодексу. А частина шоста статті 176 КПК у таких справах за наявності ризиків прямо приписує тримання під вартою.
Що сказав апеляційний суд
Ухвала цікава ще й тим, що вперше розкриває позицію Вінницького апеляційного суду. Захист оскаржив серпневе продовження варти, і 27 серпня 2026 року колегія суддів перевірила рішення першої інстанції. Варту апеляція залишила, але кілька формулювань слідчого судді фактично поправила.
Перше стосується "соціально стримувальних чинників". У серпневій ухвалі суддя написав, що їх у Гончара немає. Апеляційний суд погодився, що це формулювання не повною мірою узгоджується з відомостями про особу підозрюваного. Адже в тій самій ухвалі перелічено, що він має постійне місце проживання, є військовослужбовцем та учасником бойових дій, має на утриманні чотирьох дітей, страждає на низку хронічних захворювань, раніше не судимий і має позитивні характеристики. Втім, колегія дійшла висновку, що все це саме по собі не усуває ризиків, які випливають із конкретних обставин справи. Щодо стану здоров'я апеляція зазначила, що захист не надав даних про несумісність захворювань із триманням під вартою.
Друге стосується "схильності". Слідство у клопотаннях наполягає, що два інші провадження щодо Гончара за тяжкі корисливі злочини характеризують його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Апеляційний суд прямо відмовився розцінювати сам факт цих проваджень як доказ винуватості чи схильності, бо це суперечило б презумпції невинуватості. Їх можна враховувати лише разом з іншими обставинами, але не як самостійну підставу. Попри це, у жовтневому клопотанні слідчий знову переписав ту саму тезу про схильність майже дослівно.
Є й третя деталь, на яку апеляція уваги не звернула. У серпневій ухвалі злочин, у якому підозрюють Гончара, названо "умисним особливо тяжким". Тим часом санкція частини першої статті 114-1 передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі, і жовтнева ухвала сама ж констатує, що відповідно до статті 12 Кримінального кодексу це тяжкий злочин. Дрібниця, яка добре показує, з якою швидкістю пишуться такі рішення.
Що ж до формули "раніше не судимий", то формально вона бездоганна. Українська судимість у Гончара справді відсутня. Але 12 липня 2005 року Кіровський районний суд Омська засудив Олексія Карпенка до шести років позбавлення волі за шахрайство з нерухомістю в особливо великому розмірі. Про це українська довідка не знає нічого, і саме з нею ця людина роками ходила до антикорупційних органів як зразковий заявник.
Конвеєр на 49 людей
Жовтнева ухвала значно детальніше за серпневу описує, як працювала схема, у якій підозрюють Гончара. Центральною фігурою слідство вважає іншого учасника, якому повідомили про підозру ще 23 квітня 2026 року. Він залучив до справи кількох вербувальників. Кожен з них шукав серед знайомих та інших військовозобов'язаних тих, хто хотів ухилитися від мобілізації, і збирав у них копії паспортів, ідентифікаційних кодів, дипломів, банківських документів та інші персональні дані. Усе це через WhatsApp пересилалося організатору.
Далі в ухвалі йде бухгалтерія. Перший вербувальник, який почав працювати не пізніше січня 2026 року, забезпечив фіктивне працевлаштування 13 людей у період з 2 лютого по 16 квітня 2026 року. Другий, теж із січня, привів ще 12 людей, яких оформили з 14 січня по 16 квітня. Третій, що долучився у лютому, встиг привести лише двох, їх оформили 6 і 17 березня. Ще 22 військовозобов'язаних організатор знайшов самостійно, і тут хронологія сягає лютого 2025 року. Разом виходить ті самі 49 осіб, фіктивно працевлаштованих до ТОВ "СТЕТМАН" з 13 січня 2025 року по 16 квітня 2026 року. Відомості про всіх них потрапили до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, і всі вони отримали бронювання від призову.
Роль Гончара в цій конструкції слідство описує як роль вузла зв'язку. За версією слідства, він мав налагоджені "за невідомих слідству обставин" зв'язки і вплив на невстановлену особу, причетну до діяльності ТОВ "СТЕТМАН". Саме цій особі він нібито передавав документи військовозобов'язаних, які збирав організатор, щоб ту чи іншу людину оформили в штат. Яку ціну мала послуга, ухвала не повідомляє. Але, як писав "Судовий репортер", першому викритому покупцеві бронювання пропонували за 8 тисяч доларів. Половину він заплатив наперед і отримав електронний наказ про прийняття на посаду техніка у відділ випробування безпілотних авіаційних комплексів. Уявіть собі: людина, яка понад усе не хоче на фронт, на папері випробовує дрони для фронту.
Кількість підозрюваних тим часом зростає. Після квітневої підозри організатору 12 серпня підозри отримали ще четверо, включно з Гончаром. 24 вересня 2026 року підозру повідомили ще одній особі. В ухвалі від 15 жовтня, якою продовжено строк розслідування, фігурують уже шестеро підозрюваних за частиною другою статті 28 і частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період за попередньою змовою групою осіб.
Статус, підтверджений посеред конвеєра
Ключ до всієї схеми лежить у статусі підприємства, і жовтнева ухвала вперше називає реквізити цього статусу. Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості від 12 червня 2024 року № 301-КВ ТОВ "СТЕТМАН" визнали таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу і є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Саме це дало товариству право бронювати військовозобов'язаних працівників.
А тепер найцікавіше. Статус критичності треба щороку підтверджувати, і наказом Міністерства оборони від 26 лютого 2026 року № 470/нз його підтвердили. Порівняйте дати. 26 лютого 2026 року конвеєр працював на повну: двох вербувальників уже оформлювали з січня, третій якраз підключався, а останні фіктивні "співробітники" потрапляли до штату до середини квітня. Тобто щорічна процедура перевірки критичності, покликана відсіювати тих, хто зловживає бронюванням, підтвердила статус підприємству саме тоді, коли через нього, за версією слідства, масово бронювали людей без реальної роботи.
Хто стоїть за самим товариством, публічно встановити складно. Як повідомляв "Судовий репортер", інформація про ТОВ "СТЕТМАН" як суб'єкт оборонно-промислового комплексу в публічних реєстрах на період воєнного стану прихована, а за останніми доступними даними бенефіціаром була громадянка України Катерина Дяченко. Там само видання звертало увагу, що у 2024-2025 роках у компанії працював чоловік тодішньої заступниці міністра юстиції Світлани Терещенко, що видно з її декларацій, а також чоловік директорки Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА Вікторії Іцкович. Жодних обвинувачень цим людям ніхто не висував, і ставити знак рівності між їхньою роботою та схемою підстав немає.
Чого слідство ще не зробило
Провадження зареєстрували в ЄРДР 12 вересня 2025 року, тобто понад рік тому. Але перелік того, що слідству ще належить зробити, виглядає так, ніби розслідування тільки починається. Слідчі мають оглянути інформацію, вилучену в мобільних операторів "Київстар", "ВФ Україна" і "лайфселл" про телефонні з'єднання підозрюваних і фіктивних працівників. Мають оглянути дані ПриватБанку, Акцент-Банку, ПУМБ і Універсал Банку про рух коштів. Мають розсекретити матеріали негласних слідчих дій. І, що найпромовистіше, мають допитати посадових осіб ТОВ "СТЕТМАН" щодо обставин фіктивного працевлаштування та встановити інших причетних до схеми.
Отже, через рік після початку розслідування посадових осіб підприємства, через яке пройшли 49 фіктивних працівників, ще тільки належить допитати. А невстановлена особа, причетна до діяльності товариства, без якої вся ця бухгалтерія з паспортами і дипломами не мала б жодного сенсу, досі залишається невстановленою. Під ці завдання строк досудового розслідування за погодженням із заступником Генерального прокурора продовжили до 8 місяців, до 23 грудня 2026 року. Варта Гончара спливає 14 грудня, тобто вкладається в цей строк із запасом у тиждень. Ухвалу можна оскаржити до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів.
Біографія, яка все пояснює
Нагадаємо, хто такий Олексій Гончар, бо без цього каяття у вінницькому суді виглядає звичайною процесуальною тактикою. Як ми детально розбирали в розслідуванні "Касир" чи шахрай", його справжнє ім'я Олексій Вікторович Карпенко, він народився 14 лютого 1974 року в Оренбурзі. Після російського вироку за шахрайство він у 2010 році змінив прізвище на Гончар. У 2013 році Ленінський районний суд Миколаєва встановив йому "факт народження в Україні", що відкрило шлях до українського громадянства. У 2014 році Гончар Олексій став Шевченком Михайлом, а у 2015 році знову повернувся до Гончара Олексія. У матеріалах різних проваджень він фігурує ще і як Тороп.
В Україні ця людина зробила кар'єру заявника. На підставі його показань ексголова Державної судової адміністрації Олексій Сальніков отримав три роки позбавлення волі. Спроба вийти на голову Верховного Суду Всеволода Князєва закінчилася нічим. А в справі Володимира Орлова Вищий антикорупційний суд 11 лютого 2026 року виправдав чиновника, встановивши провокацію: спонукання до розмови про неправомірну вигоду походило від заявника, а довіреність, з якою Гончар нібито діяв від імені приватної компанії, суд фактично визнав підробленою. А в інтерв'ю bihus.info Гончар називав себе "касиром" Князєва і розповідав, як у Верховному Суді нібито продавали рішення.
Паралельно тягнеться шлейф цивільних і кримінальних справ. 23 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд стягнув із нього на користь колишнього народного депутата Олександра Жолобецького 295 тисяч доларів і ще понад 22 мільйони гривень за договорами позики та пенею. Обухівський районний суд, де Гончар обвинувачений у шахрайстві, у серпні постановив доставити його приводом у засідання 25 серпня, коли він уже сидів у Вінницькому СІЗО.
Тепер ця людина знову пропонує слідству викривальні покази. Питання лише в тому, проти кого. Проти вербувальників, які збирали паспорти через WhatsApp, слідство має достатньо й без нього. А от "невстановлену особу" всередині ТОВ "СТЕТМАН" за рік так і не знайшли. Якщо покази Гончара приведуть саме туди, це буде перше його викриття, від якого держава справді щось отримає. Якщо ж ні, то чим ця угода відрізнятиметься від тих, які він уже укладав з НАБУ?
