Зміна облич, а не системи: Як «податкова мафія» Харкова продовжує грабувати прифронтовий регіон
Коли у лютому 2024 року детективи НАБУ та прокурори САП гучно «взяли» керівництво харківської податкової на хабарі, бізнес зітхнув з надією. Здавалося, що епоха поборів, блокування накладних та ручного керування ПДВ добігає кінця. Але минуло менш як рік, і стало очевидним: система не просто вижила, вона мутувала.
Змінилися лише прізвища на дверях кабінетів. Схеми, тарифи та цинізм залишилися тими самими. Поки Харків щодня здригається від вибухів, у кабінетах ГУ ДПС продовжується своє «мирне» життя — з елітними авто, новою нерухомістю та імунітетом від закону.
Спадкоємці схем: Хто прийшов на зміну Гладченку?
Справу одіозного ексначальника Василя Гладченка та його заступника Сергія Марєхіна зараз розглядає Вищий антикорупційний суд (справа №991/11243/25). Але поки Феміда розбирається з «попередниками», їхні «спадкоємці» продовжують викачувати гроші з напівзруйнованої економіки регіону.
Механізм не змінився:
штучне внесення підприємств до списку ризикових;
блокування податкових накладних;
«вирішення питань» за відкат;
ручне повернення ПДВ для «своїх».
Хто ж ці люди, які в час війни живуть так, ніби завтра не настане?
Портрети «нових податкових феодалів»
1. Владислав Селезень — Начальник ГУ ДПС
Держслужбовець, який демонструє чудеса фінансової еквілібристики. Маючи офіційно безробітну дружину та сина-студента, пан Селезень володіє активами, які неможливо пояснити зарплатою чиновника:
приватні будинки та земельні ділянки;
елітний автопарк;
значні заощадження у валюті.
Регулярні поїздки до Європи та розкішний спосіб життя начальника різко контрастують із тим, як виживає пересічний харківський підприємець.
2. Клан Подсох: Світлана та Анна
Унікальний випадок сімейного підряду в держоргані. Світлана Подсоха (заступниця начальника) та її донька Анна Подсоха (начальниця управління податкових ризиків) контролюють ключові важелі тиску на бізнес.
У їхній власності — елітна нерухомість у центрі Харкова, квартири, будинки та дорогі авто. Офіційна версія походження статків — щедрі «подарунки» від батька-пенсіонера та друзів.
Парадокс: Володіючи мільйонними активами, ці чиновниці примудряються накопичувати борги за комунальні послуги, які з них доводиться стягувати через суд.
3. Юлія П’яташ — «Непотоплювана»
Колишня «права рука» підсудних Гладченка та Марєхіна не лише уникла відповідальності, а й зберегла посаду начальника відділу ризиків.
За інсайдерською інформацією, вона «здала» колишніх шефів, щоб залишитися біля годівниці. Саме вона є носієм інституційної пам'яті корупційних схем.
Статки: квартири, земля, авто, валютні запаси.
Подвійні стандарти: Донька живе у Польщі, поки мати «доїть» український бізнес.
Безкарність: П'яташ уникла покарання за ДТП (справа «вирішилася» в суді) і, як і її колеги, має судові стягнення за борги по комуналці (понад 21 тис. грн).
4. Сергій Захаров — «Касир» та «Броньований» інспектор
Офіційно — простий головний держіспектор. Фактично — довірена особа та «гаманець» Владислава Селезня.
Його функція — збір «данини» та розподіл тіньових потоків.
Автопарк «простого інспектора» вражає: MERCEDES-BENZ, Volkswagen Transporter, Volkswagen Crafter, Mitsubishi.
Але найбільший цинізм полягає в іншому. Захаров отримав бронь від мобілізації як незамінний співробітник.
У той час, як рядових інспекторів, які реально виконували роботу, відправили на фронт через «брак місць» для бронювання, «касира» схем дбайливо оберігають в тилу.
Державна зрада по суті
Харків — це не просто місто, це форпост. Тут щодня гинуть люди. Бізнес, який залишається в місті, — це герої, що тримають економічний фронт.
Дії посадовців ГУ ДПС у Харківській області сьогодні не можна кваліфікувати просто як корупцію. Коли в прифронтовому місті чиновники займаються мародерством, знищуючи підприємства поборами, — це диверсія проти обороноздатності країни.
Справа Гладченка у ВАКС мала стати уроком. Натомість вона стала сигналом для послідовників: «Крадіть обережніше».
Питання до правоохоронців та суспільства залишаються відкритими:
Невже «спадкоємці» схем залишаться безкарними?
Чому «касири» отримують бронь, а чесні працівники — повістки?
Скільки ще Харків має терпіти внутрішніх ворогів, поки зовнішній ворог нищить місто ракетами?
Час не просто робити висновки, а діяти жорстко. Харків — не годівниця.
