Зять і партнер Сергія Льовочкіна оточили Київводоканал
Поки кияни на правому березі стоять у черзі з бутлями, а з кранів не тече вода, довкола "Київводоканалу" вимальовується дуже знайоме коло людей, і веде воно до Сергія Льовочкіна, пише Володимир Бондаренко. За його підрахунками, у судовому реєстрі по "Київводоканалу" значиться 175 кримінальних проваджень. Ідеться про розкрадання на тендерах, і суми там, за словами Бондаренка, сягають сотень мільйонів гривень.
Тепер про те, кому кияни платять. Восени у столиці почав діяти новий тариф на воду: 63,79 гривні за кубометр для населення разом за водопостачання і водовідведення. До цього кубометр коштував 30,38 гривні: 16,164 гривні за воду і 14,220 гривні за каналізацію. Тобто вода подорожчала більш ніж удвічі. Тариф для ПрАТ "АК "Київводоканал" ще у 2025 році затвердила Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а в дію його ввела Київська міська державна адміністрація. Формально рішення тимчасове і діятиме до 31 грудня 2026 року. Віталій Кличко пояснив подорожчання витратами на електроенергію, пальне і реагенти та заявив, що галузь опинилася на межі виживання.
Галузь, можливо, і на межі. А от люди, які стоять за нею, почуваються цілком упевнено.
Почнімо з керівника. Головою правління АК "Київводоканал" є Ігор Іванович Паламар, 1973 року народження. Бондаренко пише, що Паламар володіє 50% у ТОВ "Мультідив", а інші 50% належать Олександру Геннадійовичу Пузанову, 1977 року народження. Відкритий реєстр показує дещо інакше: половина компанії записана на Віру Анатоліївну Паламар, а друга половина справді належить Пузанову. Статутний капітал фірми становить 9 млн гривень, кожна частка - по 4,5 млн. Директорка - Яніна Василівна Ткачова. Займається "Мультідив" здаванням в оренду та експлуатацією нерухомості, а зареєстрована на вулиці Рональда Рейгана, 24 у Києві.
А хто такий Пузанов? Це людина з великою київською біографією. З 25 червня 2010 року по 8 квітня 2014 року він був заступником голови Київської міської державної адміністрації і водночас керівником її апарату. Тобто працював при Олександрі Попові, якого Бондаренко прямо називає ставлеником Льовочкіна в столиці. Звільнили Пузанова вже після Майдану. Але кар'єра не скінчилася: з 2015 року він очолював київську організацію "Опозиційного блоку", а у 2019 році пройшов до Верховної Ради від "Опозиційної платформи - За життя". Після заборони партії він залишився в парламенті у складі депутатської групи "Платформа за життя та мир".
За словами Бондаренка, Пузанов - друг і партнер Сергія Льовочкіна і до того ж однокласник його сестри Юлії. Отже, родина голови правління водоканалу веде спільний бізнес із давнім соратником Льовочкіна. Цікаве сусідство, чи не так?
Але це лише перший рівень. Другий - власники самого "Київводоканалу". Головний акціонер компанії - ПрАТ "Київенергохолдинг", якому належить 67% акцій. Сам "Київенергохолдинг" на 61% належить територіальній громаді Києва, ще 14% має кіпрська Densec Limited, яка раніше належала Дмитру Давиденку. А 25% тримає лондонська Artio Global Investors Ltd.
Саме на Artio варто зупинитися. За даними британського реєстру компаній, з 20 квітня 2024 року контролером цієї фірми з часткою понад 75% є громадянин України Андрій Миколайович Вінграновський, 1963 року народження. До нього, з 2016 по 2024 рік, таким контролером значився Сергій Суровцев. Бондаренко називає Вінграновського зятем Льовочкіна і його "фунтом", тобто людиною, на яку записують активи. Родинний зв'язок задокументований: Вінграновський одружений із Юлією Льовочкіною, сестрою Сергія Льовочкіна. Та сама Юлія, з якою, за словами Бондаренка, вчився Пузанов. Коло замикається.
Вінграновський не лише акціонер. З 2019 року він очолює "Київгаз". Він прийшов туди після смерті попереднього керівника Сергія Горового, а Горовий, до речі, був зятем Юрія Бойка. Як писала Економічна правда, "Київенергохолдинг" володіє 60% "Київгазу", громада Києва - 28,5%, а по 5,5% мають особисто Вінграновський та Едуард Швидкий. Те саме видання звернуло увагу і на стиль керівництва: у листопаді 2025 року "Київгаз" без тендеру замовив Mercedes-Benz V 300 d у подовженій версії за 5,13 млн гривень.
Але найпікантніше в цій історії інше. Бондаренко стверджує, що Вінграновський уже п'ятий рік "керує" "Київгазом" з дачі Льовочкіна в Монако. Сам Льовочкін, колишній глава адміністрації Віктора Януковича і один із лідерів забороненої ОПЗЖ, виїхав з України незадовго до повномасштабного вторгнення. А його вілла на Лазурному узбережжі давно не таємниця. Ще у 2016 році Сергій Лещенко в "Українській правді" встановив, що вона стоїть у містечку Сен-Жан-Кап-Ферра, між Ніццою і Монако, на бульварі Шарля де Голля, 56. Це п'ять земельних ділянок, об'єднаних однією територією. Власником є датська компанія Glorietta Investments I APS, яка належить люксембурзькій Boutifour SA. Директорами обох фірм записано громадянок Кіпру. За звітом аудиторів датської компанії, нерухомість коштувала 40 млн євро. Купили її, судячи зі зміни директорів, 8 червня 2011 року, а сусідом через паркан виявився Дмитро Фірташ із віллою за 49 млн євро. У жодній декларації Льовочкіна ця вілла не значилася.
Ті самі кіпрські номінальні директори, як тоді з'ясував Лещенко, фігурували і в компанії, що без конкурентів приватизувала "Укртелеком" за часів Януковича, і в структурах власників газового посередника RosUkrEnergo, і в банку "Кліринговий дім", кінцевою бенефіціаркою якого тоді визнала себе Юлія Льовочкіна. Тобто з цієї вілли тягнуться нитки до найбільших оборудок епохи Януковича. А тепер, виходить, і до київських кранів.
Звідси й висновок Бондаренка: за воду кияни мають дякувати не лише Віталію Кличку, а й його давньому приятелю Сергію Льовочкіну.
А тепер про те, куди йдуть гроші "Київводоканалу" просто зараз. 7 жовтня через знеструмлення частини насосних станцій правий берег Києва залишився без води. І саме на цьому тлі з'ясувалося, що компанія уклала договорів на 615,64 млн гривень на резервне живлення своїх об'єктів. Як писав Курс з посиланням на "Наші гроші" та Prozorro, усі 13 договорів отримало ТОВ "Фасад-сервіс-буд" із Броварів. Найбільший договір - на 157,24 млн гривень, інші - від 40 до 73 млн.
Конкурентних торгів не було. Договори підписали у другій половині вересня 2026 року, а 29 вересня департамент житлово-комунальної інфраструктури КМДА погодив до них зміни, які передбачають 30% авансу вже цього року. Йдеться про реконструкцію систем водопостачання і водовідведення на 13 київських об'єктах, зокрема про встановлення альтернативних або резервних джерел живлення. Роботи замовили напередодні опалювального сезону, а завершити їх планують наприкінці березня 2027 року. Тобто зиму насосні станції проживуть, найімовірніше, без них. Повні тексти договорів і кошториси в Prozorro закриті, тож перевірити, скільки коштує обладнання, матеріали і роботи, неможливо.
Досвід підрядника теж вражає. До 2026 року "Фасад-сервіс-буд" отримувала переважно дрібні замовлення: ремонт фасадів і миття вікон у державних установах. У червні 2026 року компанія без конкуренції отримала 8 договорів на 124,55 млн гривень на каналізаційні та очисні споруди в Броварському районі. А тепер - понад 600 млн на резервне живлення столичного водоканалу. Непоганий злет для фірми, яка ще недавно мила вікна.
Пояснення такому злету, за словами Бондаренка, знайшов журналіст Юрій Ніколов. Він з'ясував, що "Фасад-сервіс-буд" входить до групи "Хозхімімпекс", яку пов'язують із родиною Кізіменків.
Голова цієї родини, Олег Кізіменко, - людина з біографією, яку важко вигадати. Уродженець Донеччини і заслужений будівельник України, у грудні 2012 року він став заступником голови Севастопольської міської державної адміністрації. Коли у 2014 році Росія окупувала Крим, Кізіменко з посади не пішов. З квітня 2014 року він почав співпрацювати з окупантами і, за даними слідства, допомагав створювати окупаційну владу, готувати псевдореферендум, передав росіянам службові документи і навіть організовував парад російських військ у Севастополі. За словами Бондаренка, на окупантів він офіційно працював до середини 2015 року, тобто півтора року. А потім росіяни вигнали його за корупцію. Вдумайтеся: росіяни - за корупцію.
Після цього Кізіменко повернувся в Україну. У вересні 2018 року генпрокурор Юрій Луценко оголосив про його затримання. У листопаді 2018 року суддя Голосіївського районного суду Києва Микола Дідик відмовився затверджувати угоду зі слідством, бо стаття, за якою обвинувачували Кізіменка, не допускала умовного покарання. А вже у січні 2019 року той самий суд дав Кізіменку 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік, послався на щире каяття. Бондаренко називає це вироком за державну зраду. 5 років умовно за роботу на окупантів. Умовно!
Далі, за даними Бондаренка, родина Кізіменків розгорнулася вже на державних підрядах. Група "Хозхімімпекс" отримала від держави десятки підрядів на загальну суму понад 5 млрд гривень. Син Матфей Кізіменко очолює ДП "Державний науково-дослідний та проєктно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція". Інший син, Давид, керує кількома підрядними фірмами, і по кожній із них, за словами Бондаренка, відкриті кримінальні провадження щодо розкрадань. Третій син, Марк, уже вкотре перебудовує сміттєзвалище в Підгірцях.
На гроші, зекономлені на державних підрядах, Кізіменки, як пише Бондаренко, скупили чимало нерухомості в елітних котеджних містечках під Києвом. А оскільки родина глибоко віруюча, там же, під Києвом, і, за словами Бондаренка, на ті самі гроші постав величезний молитовний будинок християн віри євангельської.
Тож виходить проста картина. Тариф на воду подвоюється, бо галузь "на межі виживання". Серед власників головного акціонера водоканалу - фірма зятя Льовочкіна, який керує "Київгазом" здалеку. Родина голови правління має спільний бізнес із нардепом із оточення Льовочкіна. А 616 млн на резервне живлення без жодного конкурсу йдуть фірмі, яку пов'язують з людиною, що півтора року допомагала окупантам у Севастополі. Хто ж тоді насправді на межі виживання - водоканал чи кияни, які за все це платять?
Бондаренко свій прогноз дає без ілюзій: резервні джерела живлення для своїх насосних станцій "Київводоканал" отримає ще не скоро.
