Антикорупційна прокуратура визнала: приватні фонди отримали за її угодами 334,5 мільйона

Обвинувачені, які уклали угоди про визнання винуватості зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, перерахували приватним благодійним фондам 334 567 460,11 гривні, пише Олег Шрам.

Цю суму голова громадської організації "Рада громадського контролю" отримав не з чуток, а з офіційної відповіді самої прокуратури. Шрам уже не вперше намагається з'ясувати, як працює практика, за якої у справи Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вписують "благодійні внески". Перша відповідь залишила більше питань, ніж дала відповідей, тому 9 жовтня він направив повторний запит. Відповідь за підписом начальниці відділу документального забезпечення, розгляду звернень і запитів Світлани Ларченко датована 15 жовтня.

Сума названа до копійки. А от за який період зібрано ці гроші, прокуратура не вказала. Зате вказала, хто саме їх отримав. Левову частку, 272 878 527,62 гривні, отримав фонд "Повернись живим". Ще 51 888 932,49 гривні дісталося "Спільноті Стерненка". Фонд Сергія Притули і "Код нації 47" отримали по 2,5 мільйона гривень, "Герой України" - 1,3 мільйона. Фонду "Підтримай третю штурмову" перерахували 50 тисяч доларів, які прокуратура сама оцінила приблизно у 2 мільйони гривень, і ще 1,5 мільйона гривень.

Тепер порахуйте. Понад 97% усіх грошей отримали всього 2 фонди. Один лише "Повернись живим" отримав близько 81,6%. Решта п'ять організацій ділять між собою крихти, яких не набирається і 3%.

Цікаво й інше. Прокуратура окремо підтвердила, що має 2 меморандуми про співпрацю, підписані, як сказано у відповіді, "з метою координації зусиль щодо сприяння обороноздатності України". Перший укладено 17 травня 2023 року з Міністерством цифрової трансформації як представником державної платформи UNITED24. Другий - 9 жовтня 2025 року з благодійною організацією "Повернись живим". Але якщо скласти всі суми з таблиці прокуратури, вийде рівно 334 567 460,11 гривні. Тобто державна платформа UNITED24, з якою меморандум підписали на 2 роки раніше, у переліку отримувачів не фігурує взагалі. Меморандум із державою є, а гроші пішли приватним фондам.

А далі ще цікавіше. У попередній відповіді прокуратура запевняла: після затвердження угоди прокурори перевіряють, чи сплатив обвинувачений штраф, благодійний внесок і відшкодування шкоди, звіряючи платіжні доручення і строки оплати. У новій відповіді з'ясувалося, що результати таких перевірок не фіксуються ніде. Ні в документах, ні в реєстрах, ні в таблицях, ні в електронних системах, ні в матеріалах кримінальних чи наглядових проваджень. Пояснення просте: такої фіксації не передбачено жодними нормативно-правовими актами.

Тобто прокурор перевіряє, чи виконано умову угоди і чи дійшли гроші до конкретного приватного фонду, але результатів цієї перевірки не існує. При цьому сама прокуратура якимось чином змогла визначити до копійки загальну суму платежів і розподілити її між конкретними фондами. Звідки ж тоді взялися ці цифри, якщо їх ніде не записують?

Схожий фокус прокуратура показала і з самим запитом. Спершу вона заявила, що відомості за запитуваними критеріями не обліковуються і не формуються. А вже наступним абзацом повідомила, що, "враховуючи засади прозорості" і суспільний інтерес, провела аналітичну роботу і сформувала додаткову інформацію. Йдеться про обвинувальні вироки, зокрема затверджені угодами. У 2022 році суди ухвалили 31 вирок, з них 11 на підставі угод. У 2023 році - 63 вироки, з них 31 за угодами. У 2024 році - 75, з них 46. У 2025 році - 108, з них 74. А у 2026 році станом на 14 жовтня - 91 вирок, з них 52 за угодами. Разом це 368 вироків, з яких 214, або 58%, завершилися угодою. У 2025 році угодою закінчувалися вже майже 7 справ із 10.

Але головного прокуратура так і не повідомила. Скільки шкоди державі встановили у справах, які завершилися угодами? І скільки з цієї шкоди державі фактично відшкодували? Скільки отримали приватні фонди, прокуратура порахувала до копійки. А скільки за тими самими угодами отримала держава, не знає.

І тут виникають питання, які вже давно вийшли за межі журналістської цікавості і стали юридичними.

Перше питання - про законні підстави. Стаття 472 Кримінального процесуального кодексу перелічує, що саме має містити угода про визнання винуватості. Благодійних внесків на користь приватних фондів у цьому переліку немає. Іронія в тому, що у тій самій відповіді Шраму прокуратура нагадує про частину 2 статті 19 Конституції: органи влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачені Конституцією та законами. Цією нормою прокуратура обґрунтувала, чому не готує інформацію на запит. Але чи застосовує вона ту саму норму до власної практики, якої закон не передбачає?

Друге питання - про добровільність. Внесок, вписаний в угоду, яку затверджує суд, перестає бути добровільним. Це вже умова, від виконання якої залежить, чи отримає обвинувачений м'якший вирок. Фактично це грошова санкція, якої немає в Кримінальному кодексі і яка йде не до державного бюджету, як штраф, а на рахунок приватної організації. Саме так міркувала суддя Вищого антикорупційного суду Ірина Тесленко, коли, як повідомляв Zaxid.net, відмовилася затвердити угоду з народним депутатом Олександром Качним. За тією угодою він мав перерахувати 3 мільйони гривень фонду "Повернись живим". Суд вирішив, що такий внесок не відповідає інтересам суспільства і виходить з-під контролю як сторін угоди, так і суду. Прокуратура заявила, що категорично не погоджується, і назвала це рішення негативним прецедентом.

Третє питання - хто і за якими критеріями обирає отримувача. Закон не дає прокурору права розподіляти гроші обвинувачених між приватними фондами. Критеріїв такого вибору прокуратура не оприлюднювала. Чому 81,6% дісталося одному фонду, з яким у прокуратури є окремий меморандум, а державна платформа, з якою меморандум підписали раніше, не отримала нічого? У будь-якій іншій сфері таке зосередження коштів в одних руках без прозорих правил стало б приводом для перевірки на конфлікт інтересів.

Четверте питання - контроль за виконанням. Кримінальний процесуальний кодекс передбачає наслідки, якщо обвинувачений не виконує угоду: прокурор може вимагати її скасування. Але як прокурор доведе в суді, що умову не виконано, якщо результати перевірки, за словами самої прокуратури, ніде не фіксуються?

П'яте питання - про масштаб. За дослідженням громадської організації "Правова держава", яке оприлюднив ANTIRAID, лише у відкритих вироках Вищого антикорупційного суду з початку воєнного стану на користь приватних фондів передбачено близько 778 мільйонів гривень. Ще 52 вироки за угодами закриті, тож їхні фінансові умови невідомі. Тоді що саме означають 334,5 мільйона у відповіді прокуратури: сплачене, частину сплаченого чи лише те, що вдалося порахувати? Те саме дослідження звертає увагу, що інший суддя того ж суду 1 жовтня затвердив угоду з платежем до фонду, пославшись на те, що кодекс такого не забороняє. Отже, один суд дає дві протилежні відповіді на одне питання, і поставити крапку тут може лише Верховний Суд або парламент.

Найпоказовіше в цій історії навіть не цифри. Найпоказовіше те, що держава, від імені якої прокурор укладає угоду, залишається єдиною стороною, яка не знає, скільки отримала. Приватні фонди свої гроші отримали, і прокуратура може назвати суму до копійки. А шкода, завдана державі у справах, які завершилися угодами, у відповіді прокуратури так і залишилася порожнім місцем.