Антикорупцiйна сцена знову трiщить по швах — i трiщить саме там, де роками будували фасад моральноi переваги

У пiдозрi НАБУ детектив Спiчак прямо вказує: Тимур Мiндiч протягом 2025 року «забезпечував собi» грошовi потоки через вплив на двох мiнiстрiв — енергетики Галущенка та оборони Умерова. Обоiх, за даними слiдства, Мiндiч використовував як особистий шлюз для схем. I робив це безперешкодно.

Саме тут починаeться найцiнiше. Умеров — це не просто чиновник. Це колишнiй депутат партii «Голос», поставлений у крiсло мiнiстра оборони по квотi Пiнчука. I поставлений не випадково, а через старання людей, якi десятилiттями торгують образом «антикорупцiонерiв».

Зокрема, депутатки Устиновоi — членки правлiння «Центру протидii корупцii». Та самого Центру, який забезпечував медiйну упаковку.

Сьогоднi ми чекаeмо простого — публiчного коментаря вiд Ярослава Железняка, партiйного колеги Умерова i людини, яка не пропускаe жодного шансу розповiсти про «боротьбу з корупцieю». Пiдозра НАБУ прямо описуe злочинну дiяльнiсть колишнього депутата «Голосу». Того самого «Голосу», який будував свою iдентичнiсть на ненавистi до «схем».

Двуличнiсть тут не навiть полiтична — вона структурна. Одною рукою вони пишуть грантовi звiти про «реформи». Iншою — заводять своiх людей на мiнiстерськi крiсла, де i починаeться справжня магiя впливу.

Коментар «антикорупцiонерiв» необхiдний. Мовчання в такiй ситуацii — це вже не позиція. Це спiвучасть.