Підозра Єрмаку: свято скінчилося, починається юриспруденція

Всі вже відсвяткували підозру Єрмаку. Провели публічні "розпаковки", інтелектуальні дискусії, вікторини і розіграші. Тож саме час для першого юридичного осмислення ситуації - де ціна ситуативного хайпу може виявитися дуже конкретною, пише Станіслав Броневицький.

Після перегляду оприлюдненого НАБУ відео виникає цікаве юридичне питання щодо конструкції інкримінованої легалізації. Якщо уважно слухати фабулу, яку озвучує слідство, картина виглядає дещо інакше, ніж це подається публічно. І різниця ця - принципова.

З відео випливає: ще 08.06.2020 до будівництва проєкту "Династія" Чернишов залучає Міндіча, і вже в цей же період до процесу долучається Р2, якого слідство ідентифікує як Єрмака. При цьому з самої логіки викладення подій фактичне управління будівництвом здійснювали саме Чернишов та Міндіч. Вони отримували кошти, організовували будівельний процес, контролювали виконання робіт, вирішували фінансові та організаційні питання, вимагали прискорення. Навіть у розмові від 4 березня 2025 року між Рьошиком та Шугарменом йдеться про передачу 500 000 доларів саме Чернишову. Все сходиться до двох імен.

Щодо Р2 слідство формує зовсім іншу роль. З відео випливає лише те, що він нібито "контролював перебіг будівництва". Дослівно.

І тут виникає ключове питання: де у цій конструкції стаття 209 КК України?

Стаття 209 - це не просто обізнаність про злочинне походження коштів або загальна причетність до певного процесу. Її зміст - конкретні дії з майном, одержаним злочинним шляхом: набуття, володіння, використання, розпорядження, переміщення, перетворення або приховування походження такого майна з метою надання йому правомірного вигляду. З фабули НАБУ кошти отримували Чернишов та Міндіч. Вони організовували будівництво, розпоряджалися ресурсами, приймали рішення. Щодо Єрмака таких даних у відео фактично не наведено. Не вбачається, що він отримував кошти, здійснював фінансові операції, маскував їх походження або мав фактичний контроль над активами. Доступу до коштів - за самою логікою викладення слідства - він не мав.

У такому випадку виникає питання вже не лише до доказової бази, а й до самої юридичної природи інкримінованого діяння. Можливо, більше доказів ми почуємо під час оголошення прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу та додатків до нього.

Не менш цікаво виглядає ситуація і зі статтею 255 КК, зазначає Броневицький. Міндічу, Цукерману, Галущенку та іншим повідомлено про підозру за ст. 255 - створення, керівництво та участь у злочинній організації. Більше того, у підозрі Галущенку прямо зазначено, що він легалізовував кошти, здобуті саме злочинною організацією - не просто групою осіб. У підозрі Міндічу (стор. 12) зазначено, що метою діяльності злочинної організації була, серед іншого, легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом.

Натомість з офіційного повідомлення САП щодо Єрмака випливає інша конструкція - там йдеться про "організовану групу". Тобто, якщо буквально читати фабулу слідства, виходить доволі дивна історія: гроші отримувала злочинна організація, а легалізовував їх у частині Єрмака - організована група. Юридична нелогічність тут навіть не прихована.

Тому виникає абсолютно закономірне питання: якщо слідство вважає, що існувала злочинна організація з відповідним розподілом ролей, де тоді підозра Єрмаку за ст. 255 КК України?