"Дія" як політичний бренд: між популізмом і приватизацією цифрової держави
"Дія" як політичний бренд: між популізмом і приватизацією цифрової держави
Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров знову опинився у центрі дискусії — цього разу через гучні заяви на ІТ-конференції, присвяченій розвитку цифрової екосистеми в Україні. Серед основних анонсів — нова фаза монетизації “Дії”, включно з платним шерингом документів і навіть потенційним IPO державного підприємства.
Попри декларації про прозорість та ефективність, ці ініціативи викликають чимало запитань як з точки зору економіки, так і з погляду базових принципів функціонування держави.
Цифровий продукт на бюджетні гроші — чиї прибутки?
Платформа “Дія” створена та розвивається за кошти платників податків, часто з участю західних донорів. Сотні мільйонів гривень уже вкладено в інфраструктуру, яку тепер пропонується частково монетизувати — спочатку шляхом впровадження платних функцій, а згодом, можливо, і через продаж частки державного підприємства приватним інвесторам.
Цей підхід викликає очевидну етичну дилему: чи припустимо, щоб держава — через своїх чиновників — намагалась комерціалізувати продукт, створений на гроші всіх громадян, без прозорого обговорення, чіткої звітності та зрозумілої стратегії?
Продаж держактиву: ризики й “інвестори-примари”
Оголошення про можливий вихід “Дії” на IPO викликає ще більше запитань. Зокрема:
чи відповідає державне підприємство вимогам прозорості, необхідним для публічного розміщення акцій;
чи не станеться так, що частку компанії придбають офшорні структури з непрозорими бенефіціарами;
і головне — чи має моральне право держава приватизувати прибуток від продукту, створеного на публічні ресурси?
Ці питання не риторичні. В умовах, коли в Україні не завершено реформи корпоративного управління, а антикорупційна інфраструктура переживає виклики, розмови про публічне розміщення акцій виглядають щонайменше передчасними.
Міфологія “Дії” і технологічний популізм
Федоров відомий гучними обіцянками, зокрема, щодо запуску Hyperloop в Україні або експорту “Дії” в інші країни. Однак анонсовані міжнародні продажі досі не реалізовані. ЗМІ повідомляли, що навіть Естонія — головний союзник України у цифровій трансформації — не стала впроваджувати “Дію” у себе, незважаючи на відкриті пропозиції.
З огляду на попередній досвід, нові анонси про “український штучний інтелект” і “IPO Дії” сприймаються частиною експертного середовища як політичний маркетинг напередодні майбутніх виборів.
Питання безпеки: від витоків до відповідальності
Ще один важливий аспект — кібербезпека. У 2022 році, за даними ряду міжнародних експертів, стався витік даних, що, за твердженнями західних джерел, охопив понад 13 млн записів. Американські джерела згадували про провадження у Меріленді, в межах якого досліджувалася можливість несанкціонованого доступу до українських даних. Українська сторона ці твердження заперечує.
У цьому контексті багато експертів наголошують на потребі публічного аудиту платформи “Дія”, залучення незалежних міжнародних структур для верифікації безпеки, а також — уникнення спроб комерціалізації до моменту встановлення довіри.
Висновки
Проєкт “Дія” став символом цифровізації України — як у позитивному, так і в контроверсійному сенсі. Ідея державної цифрової платформи, доступної кожному, — прогресивна. Але спроба побудувати з цього політичний бренд із ознаками приватизації — вже інша історія.
Можливо, настав час повернутися до фундаментальних питань: хто власник цифрової інфраструктури держави? Чиїм інтересам вона має служити? І яка доля чекає на “цифрову державу” після зміни політичної кон’юнктури?
Примітка: Публікація є журналістською аналітикою, яка ґрунтується на відкритих джерелах, заявах публічних осіб та загальновідомих фактах. Будь-які судження мають оціночний характер відповідно до ст. 30, 34 Конституції України та практики ЄСПЛ.
